Постанова № 1561342, 25.02.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Морозюк А.Я., судді Березяк Н.Є. та Левицька Н.Г. Справа № 22а-3402/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 28/185А) Рядок статзвіту № 40

Доповідач: Шавель Р.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Кушнерика М.П.,

при секретарі Соколовській А.С.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

прокурора: - Палига О.І., посвідчення № 388 від 10.10.2003р.,

пред-ків позивача: Ларіонова Р.О., довіреність № 22/573 від 07.05.2007р.,

Андрушко Л.П., довіреність № 22/742 від 13.06.2007р.,

пред-ків відповідача: Гладій О.Б., довіреність № 8881/18/10-0 від 21.05.2007р.,

Білої І.В., довіреність № 17757/10-0/57 від 02.10.2007р.,

Комарницького Я.І., довіреність № 16594/10-0/56 від 12.09.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської обл. від 23.10.2007р. у справі за позовом Військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони /ДП МО/ України “Львівський державний авіаційний ремонтний завод” до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Львові та Головного управління Державного казначейства /ГУ ДК/ України у Львівській обл. про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

20.06.2007р. Військовий прокурор Західного регіону України звернувся в інтересах держави в особі ДП МО України “Львівський державний авіаційний ремонтний завод” до господарського суду з позовом (Т.1, а.с.3-7), в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи доповнень та уточнень позовних вимог (Т.1, а.с.89-95, Т.2, а.с.84), просить визнати нечинними винесені ДПІ у м.Львові податкові повідомлення-рішення № 572301/2/4010 від 05.03.2007р. на суму 14929 грн., № 6442301/0/13085 від 20.07.2007р. на суму 1808683 грн. 16 коп., № 6452301/0/13086 від 20.07.2007р. на суму 496968 грн. 33 коп.; стягнути через ГУ ДК України у Львівській обл. на користь ДП МО України “Львівський державний авіаційний ремонтний завод”, як структурного підрозділу МО України, бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1749341 грн. 07 коп.; судові витрати покласти на відповідачів.

Постановою господарського суду Львівської обл. від 23.10.2007р. заявлений позов задоволений, визнані нечинними винесені ДПІ у м.Львові податкові повідомлення-рішення № 572301/2/4010 від 05.03.2007р. на суму 14929 грн., № 6442301/0/13085 від 20.07.2007р. на суму 1808683 грн. 16 коп., № 6452301/0/13086 від 20.07.2007р. на суму 496968 грн. 33 коп.; стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДК України у Львівській обл. на користь ДП МО України “Львівський державний авіаційний ремонтний завод” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1749341 грн. 07 коп. (Т.2, а.с.266-274).

Постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ в м.Львові, який покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (Т.2, а.с.282-290).

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що розглядуваний позов подано до суду особою, яка не наділена повноваженнями подавати такий позов, який суперечить інтересам держави, оскільки відповідно до п.2 ст.60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Також зазначає, по результатам документальної перевірки позивача за серпень, жовтень та грудень 2005р., березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2006р., інформаційних довідок та відповідей інших податкових органів зясовано, що позивач здійснював господарські операції з ТзОВ «Тіком» згідно договору купівлі-продажу № 25/01-05 від 25.01.2005р. та № 7-АР від 10.11.2005р., на виконання яких ТзОВ «Тіком» реалізовано позивачу запасні частини та комплектуючі вироби до літаків та виписані відповідні податкові накладні; останнім за вказаний період взаєморозрахунків з ДП МО України «Львівській державний авіаційно-ремонтний завод» сплачено до державного бюджету лише 12424 грн.

З врахування наведеного апелянтом винесені 20.07.2007р. податкові повідомлення-рішення № 6442301/0/13085 та № 6452301/0/13086.

Також встановлено, що ТзОВ «Тіком» є посередником, постачальниками реалізованих товарів для нього є ПП «Лемпіра», ПП «Регіональна група», ПП «Всеукраїнський торговий альянс» та ТзОВ «Українські інвестиції СВІ», які на час розгляду справи ліквідовані, не подають податкової звітності і не знаходяться за своєю юридичною адресою.

Згідно матеріалів невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань правомірності декларування податку на додану вартість за березень 2005 року винесено податкове повідомлення-рішення № 572301/2/4010 від 05.03.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14929 грн., оскільки на повторні запити по другому ланцюгу постачальників ПП «Фірма «Оптіма» відповіді не надходили; по цих же операціях ТзОВ «Тіком» не включені до складу податкових зобовязань сума ПДВ 14929 грн. 20 коп. по виписаних податкових накладних, яка перевищує суму податкових зобовязань 6600 грн. підприємства в декларації за березень 2005 року, через що такі не сплачені до бюджету.

Вказує, що право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичному надходженні податку до Державного бюджету України від продавця, якщо суму податку було сплачено покупцем постачальнику і отриману від покупця суму податку сплачено постачальником до бюджету, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

Наведений висновок випливає із суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, а також поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України “Про податок на додану вартість” зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача на підтримання апеляційної скарги та заперечення інших учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у м.Львові проведені невиїзні документальні перевірки ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» з питань правомірності декларування податку на додану вартість за березень 2005р., та з питань достовірності визначення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за серпень, жовтень, грудень 2005 року, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень та листопад 2005 року, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року, по результатам яких складені Акти перевірок № 121/23-4/07684556 від 16.10.2006р. та № 142/23-4/07684556 від 19.07.2007р. (Т.1, а.с.9-16, 98-118).

Вказаними Актами перевірок встановлено, що позивач не має права на формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з операцій по придбанню запасних частин та комплектуючих виробів у ТзОВ «Тіком», оскільки цей податок не сплачений до бюджету продавцем товару ТзОВ «Тіком» чи його контрагентами. Факти ж здійснення господарських операцій та сплати суми ПДВ в ціні товару не дають право позивачу на відшкодування ПДВ з бюджету, яке виникає лише фактичному надходженні ПДВ до бюджету від продавця, якщо суму цього податку було сплачено покупцем продавцю.

Наведені висновки податкового органу обґрунтовуються матеріалами зустрічних перевірок ТзОВ «Тіком» та його контрагентів (Т.1, а.с.45-47, 49-51, Т.2, а.с.66-69, 107-125).

Також в акті перевірки № 142/23-4/07684556 від 19.07.2007р. вказується на встановлену розбіжність в сумі 86018 грн. 09 коп. при звірці сум ПДВ податкових накладних ТзОВ «Тіком», наданих позивачем, з сумами ПДВ по податкових накладених, вказаних в Довідці ДПІ у Києво-Святошинському районі № 19/23-1-15/32549355 від 30.01.2007р., складеній за результатами невиїзної документальної перевірки по ТзОВ «Тіком» з питань правових відносин з ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (Т.2, а.с.108-113).

На підставі висновків вищевказаних Актів перевірок, ДПІ у м.Львові були винесені податкові повідомлення-рішення № 572301/2/4010 від 05.03.2007р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за березень 2005 року у розмірі 14929 грн. (Т.1, а.с.8); № 6442301/0/13085 від 20.07.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень, листопад 2005 року, квітень-листопад 2006 року у загальному розмірі 1783926 грн. 12 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24757 грн. 04 коп. (Т.1, а.с.96), № 6452301/0/13086 від 20.07.2007р., яким визначено позивачу суму податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 331312 грн. 22 коп. та 165656 грн. 11 коп. штрафних санкцій (Т.1, а.с.97).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (покупець) та ТзОВ «Тіком» (продавець) були укладені договори № 5-АР від 02.12.2003р., № 25/01-05 від 25.01.2005р. та № 7-АР від 10.11.2005р., виконання яких частково припадає на податкові періоди, за результатами господарської діяльності яких зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по ПДВ та визначено суму податкових зобовязань по цьому ж податку (Т.2, а.с.10-40, 207-213).

На виконання вказаних договорів позивачем були перераховані на банківський рахунок ТзОВ «Тіком» обумовлені сторонами суми коштів, в складі яких було сплачено ПДВ в ціні товару, що підтверджується копіями платіжних доручень. В свою чергу, ТзОВ «Тіком» в рамках прийнятих на себе договірних зобовязань здійснило передачу позивачу товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (Т.2, а.с.44-64).

Окрім цього, знайшла своє підтвердження й та обставина, що ТзОВ «Тіком» зареєстрований платником ПДВ, має свідоцтво платника ПДВ, що підтверджується Довідкою ДПІ у Києво-Святошинському районі № 19/23-1-15/32549355 від 30.01.2007р., складеною за результатами невиїзної документальної перевірки по ТзОВ «Тіком» з питань правових відносин з ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (Т.2, а.с.108-113).

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про те, що відповідно до пп.3.1.1. п.3.1 ст.3, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» вказані операції є обєктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків; контрагент позивача ТзОВ «Тіком» має право видавати покупцю ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» відповідні податкові накладні. Видані останнім податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач правомірно сформував собі податковий кредит, а також заявив до бюджетного відшкодування суму ПДВ за періоди березень, вересень, листопад 2005 року, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2005 року, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року, оскільки така була сплачена ним у попередніх податкових періодах.

Як уточнили в судовому засіданні представники позивача, через фактичне зарахування на час розгляду апеляційним судом справи суми ПДВ в розмірі 14929 грн. за березень 2005 року (Т.2, а.с.304), остаточна сума заявленого до відшкодування податку становить 1 734 412 грн. 07 коп.

Задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції правильно виходив з вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та прийшов до вірного висновку про те, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стерджувану несплату податку продавцем товару ТзОВ “Тіком”.

Окрім цього, представлені позивачем податкові накладні (Т.2, а.с.180-206) є документами, що підтверджують сплату ДП МО України “Львівський державний авіаційний ремонтний завод” податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування в порядку, визначеному п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” і відповідачами не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованим платником ПДВ, відповідають порядку їх заповнення.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від ТзОВ «Тіком», зареєстрованого як платника ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Покликання ДПІ у м.Львові на те, що вказані у податкових накладних суми ПДВ продавець ТзОВ “Тіком” до бюджету не вніс, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обовязку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності та своєчасності сплати податків іншим платником податків, а відтак податкові органи в розглядуваній ситуації не мали права нараховувати податкове зобовязання і наклади штрафні санкції на позивача при несплаті цього податку продавцем ТзОВ “Тіком”, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобовязань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обовязковими до виконання.

Таким чином, ДПІ у м.Львові необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими в розглядуваному випадку позивач не мав жодних відносин.

При винесенні ухвали колегія суддів також зазначає, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише у разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. В розглядуваній ситуації факт здійснення господарських операцій по придбанню запасних частин та комплектуючих виробів до літаків за договорами № 5-АР від 02.12.2003р., № 25/01-05 від 25.01.2005р. та № 7-АР від 10.11.2005р. повністю підтверджується матеріалами справи.

Також господарським судом правомірно не взято до уваги твердження представників ДПІ у м.Львові щодо розбіжностей в сумі 86018 грн. 09 коп. між даними наявних податкових накладних у ТзОВ «Тіком» та у ДП МО України «Львівський авіаційно-ремонтний завод», оскільки вказана розбіжність встановлена працівниками відповідача за результатами аналізу даних Довідки ДПІ у Києво-Святошинському районі № 19/23-1-15/32549355 від 30.01.2007р., складеної за результатами невиїзної документальної перевірки по ТзОВ «Тіком» з питань правових відносин з ДП МО України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод». При цьому, з пояснень представників позивача та свідка ОСОБА_1. слідує, що при складанні вказаної Довідки не було відображено всіх податкових накладних, що належать до спірних періодів. Вказана обставина стверджується також представленими керівником ТзОВ «Тіком» та позивачем податковими накладними та їх реєстрами (Т.2, 178-206, 214-241).

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, приймаючи до уваги наявні матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем як покупцем при купівлі запасних частин та комплектуючих виробів до літаків по вищевказаних договорах був сплачений в ціні товару податок на додану вартість, а тому він має право на його відшкодування.

Щодо покликань апелянта про те, що предявлений позов підписаний і поданий до суду в інтересах позивача особою, яка згідно Конституції України такого права не має, то колегія суддів вважає, що при зверненні прокурора до суду останній надав чітке і повне обґрунтування підстав для представництва держави у розглядуваному спорі, при цьому його дії не суперечать вимогам Конституції та законів України і відповідають інтересам держави. Прийняття ДПІ у м.Львові рішення про відмову відшкодувати податок на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку, та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень при зменшенні позивачем сум бюджетного відшкодування із сплаченого ним податку, порушує державні інтереси.

Таким чином, оскільки з наданих позивачем доказів вбачається правомірність віднесення спірних сум до складу свого податкового кредиту, порушення позивачем податкового законодавства, визначені у вище перерахованих Актах перевірок, є необґрунтованими і такими, що не відповідають дійсності, тому відповідальність до позивача не застосовується, а спірні податкові повідомлення-рішення мають бути визнані нечинними.

Відповідно до ст.201 КАС України однією з підстав для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак помилкового визначив суму податку, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача; згідно письмової заяви представника позивача остання повинна складати 1734412 грн. 07 коп. (Т.2, а.с.304).

В решті постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду, а тому підстави для її скасування чи зміни відсутні.

В частині стягнення понесених судових витрат суд першої інстанції правильно виходив з вимог п.30 ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито», відповідно до яких військовий прокурор звільнений від сплати судового збору за позовами, за якими він звертається до суду в інтересах держави; доказів понесення інших судових витрат суду не представлено, через що відповідно до ст.94 КАС України судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.94, 195, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову господарського суду Львівської обл. від 23.10.2007р. задоволити частково.

Змінити постанову господарського суду Львівської обл. від 23.10.2007р. в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Львівській обл. на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський державний авіаційний ремонтний завод” суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1734412 (один мільйон сімсот тридцять чотири тисячі чотириста дванадцять) грн. 07 коп.

В решті постанову господарського суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий: Р.М.Шавель

Судді: І.Я.Олендер

М.П.Кушнерик