Постанова № 15602870, 17.05.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р.Справа № 5/206/10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі : Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарях судового засідання Хомяк О.С. та Риковій О. М.,

за участю представників сторін:

ЗАТ "Південбудтранс" Лопушинський В.М.(керівник) та ОСОБА_1.(за дорученням),

ТОВ "Євро Лізинг" ОСОБА_2.( за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційні скарги ЗАТ "Південбудтранс" та ТОВ "Євро Лізинг"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 р.

по справі №5/206/10

за позовом ТОВ "Євро Лізинг" до ЗАТ "Південбудтранс"

про стягнення неустойки в розмірі 3 906 438,36 грн. та повернення транспортних засобів,

та за зустрічним позовом ЗАТ "Південбудтранс" до ТОВ "Євро Лізинг"

про стягнення збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди у сумі 10 501 653,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.11.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (далі ТОВ “Євро Лізинг”) у господарському суді Миколаївської області предявлено позов до Закритого акціонерного товариства “Південбудтранс” (далі - ЗАТ “Південбудтранс”) про стягнення 3906438,36 грн. - неустойки та зобовязання повернути йому транспортні засоби (далі - ТЗ) , що були передані на умовах договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 р. (а.с. 2-8 т.1). Свої позовні вимоги ТОВ Євро Лізинг” обґрунтувало наступним.

14.12.2006 р. між ЗАТ ”Південбудтранс” (Лізингоодержувач) та ТОВ ”Євро Лізинг” (Лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу № 133, з протоколом узгодження розбіжностей (надалі Договір), згідно до умов якого ТОВ ”Євро Лізинг” передало ЗАТ ”Південбудтранс”, а останнє отримало в платне користування на умовах фінансового лізингу (з правом викупу за залишковою вартістю) транспортні засоби в кількості 37 шт. на загальну суму 10377232,82 грн. В подальшому за згодою сторін ця сума була відкоригована і тому загальна вартість транспортних засобів складала - 10091125,25грн.

За період з 14.12.2006 р. по 01.10.2009 р. ЗАТ ”Південбудтранс” сплатило ТОВ ”Євро Лізинг” згідно платіжних доручень лізингових платежів на загальну суму 8561653,31грн.( в тому числі відшкодування вартості ТЗ в сумі 5529429,97 грн. та комісія (винагорода) лізингодавця в сумі 3032224,41 грн.) Залишкова вартість ТЗ на момент звернення до суду складає 4561695, 28 грн.

22.08.2009р. ЗАТ ”Південбудтранс” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним даного Договору.

17.11.2009 р. ЗАТ ”Південбудтранс” надало суду заяву про зміну підстав позову до господарського суду Миколаївської області, відповідно до якої просив суд визнати істотними порушення умов Договору фінансового лізингу №133 від 14.12.2006 р. ТОВ ”Євро Лізинг” та розірвати даний Договір.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.02.2010 р., залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2010 р. та Вищого господарського суду України від 02.08.2010 р., позовні вимоги ЗАТ ”Південбудтранс”, щодо розірвання договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 р., укладеного між ЗАТ ”Південбудтранс” та ТОВ ”Євро Лізинг”, задоволено у повному обсязі (а.с.267-271 т.1). Рішення мотивовано тим, що ТОВ ”Євро Лізинг" припустився істотних порушень умов Договору .

Однак, як вказує ТОВ ”Євро Лізинг”, у цьому рішенні судом не було зазначено про повернення транспортних засобів від ЗАТ ”Південбудтранс” на користь ТОВ ”Євро Лізинг”, що були надані згідно умов Договору, у звязку з розірванням договору у судовому порядку.

03.06.2010 р. (вих. № 402) ЗАТ ”Південбудтранс”, керуючись ст. ст. 638, 641 ЦК України та ст. 181 ГК України, направило ТОВ ”Євро Лізинг” пропозицію (а.с. 16 т.2) укласти новий договір фінансового лізингу, терміном на 4 роки та додало проект договору в двох примірниках, але відповіді на пропозицію не отримало.

21.07.2010 р. (вх. № 558) ЗАТ ”Південбудтранс”, керуючись ст. ст. 638, 641 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. 9 Закону України ”Про фінансовий лізинг”, п. 6.4 розділу 6 договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 р. направило ТОВ ”Євро Лізинг” пропозицію укласти договір купівлі-продажу ТЗ, що знаходяться у лізингу ЗАТ ”Південбудтранс” на підставі договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 р. за залишковою вартістю 4561695,3 грн. станом на 01.10.2009 р. та надало проект договору купівлі-продажу ТЗ у двох примірниках з розрахунком (а.с.19 т.2).

Листом № 2529 від 02.09.2010 р. ТОВ ”Євро Лізинг” повідомило ЗАТ ”Південбудтранс” про відмову надання згоди на викуп ТЗ, що знаходяться в лізингу ЗАТ ”Південбудтранс” за залишковою вартістю та вимагало погасити заборгованість у повному обсязі, після чого тільки буде розглянуто питання щодо укладання договору купівлі-продажу ТЗ (а.с. 22 т.2).

30.06.2010 р. ТОВ ”Євро Лізинг” звернулося до ЗАТ ”Південбудтранс” з листом (вих. № 1675), в якому просило підготувати та передати транспортні засоби 07.07.2010 р. в звязку з розірванням договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 р. на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 23.02.2010 р., на даний лист відповіді ТОВ ”Євро Лізинг” не отримало та станом на 11.10.2010 р. транспортні засоби не передані у розпорядження ТОВ ”Євро Лізинг” .

Враховуючи викладене ТОВ ”Євро Лізинг”, з посиланням на умови Договору, ст..ст.806,785,551 та 16 ЦК України, просило суд стягнути з відповідача неустойку за весь час неповернення йому ТЗ починаючи з 24.04.2010р. (день набрання сили рішення суду про розірвання Договору) по 14.09.2010р. (дата подання позову), а також зобовязати відповідача повернути йому ТЗ.

23.11.2010 р. ЗАТ ”Південбудтранс” надало до господарського суду відзив (а.с.3-5 т.2) на позовну заяву ТОВ ”Євро Лізинг” в якому визнав позов частково, а саме в частині повернення ТЗ, хоча ТОВ ”Євро Лізинг” не звертався до нього з вимогою повернення ТЗ.

30.11.2010 р. ЗАТ ”Південбудтранс” звернулось до суду зустрічну позовну заяву (а.с.9-25 т.3) про стягнення з ТОВ ”Євро Лізинг” збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди на загальну суму 10501653,37 грн., в звязку з істотним порушенням умов Договору з боку ТОВ ”Євро Лізинг”. В обґрунтуванні зустрічних позовних вимог ЗАТ ”Південбудтранс” зазначило наступне.

ТОВ ”Євро Лізинг” з надуманих причин посилався на ст. ст. 785, 806 ЦК України та вимагає стягнути з ЗАТ ”Південбудтранс” 3906438,36 грн. - неустойки із розрахунку подвійної оплати за користування річчю за час прострочення, в звязку з припиненням договору найму, оскільки, на думку ЗАТ ”Південбудтранс”, ТОВ ”Євро Лізинг” не додано доказів того, що між їх підприємствами існував договір найму, який в подальшому було припинено, більш того ст. 781 Цивільного кодексу України ”Припинення договору найму” вказує на те, що договір найму може бути припинено лише в разі ліквідації юридичної особи яка була наймачем або наймодавцем ЗАТ ”Південбудтранс” по теперішній час не ліквідовано, договір найму не підписував.

Стосовно Договору ЗАТ ”Південбудтранс” зазначив наступне.

Зазначений Договір було розірвано в судовому порядку з ініціативи ЗАТ ”Південбудтранс” у звязку з істотним порушенням умов договору ТОВ ”Євро Лізинг”, судове рішення набрало законної сили, а відтак, саме ЗАТ ”Південбудтранс”, згідно ст. 11 Закону України ”Про фінансовий лізинг” та ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України має право вимагати відшкодування збитків.

10.01.2011 р. ЗАТ ”Південбудтранс” надало до господарського суду додаткове пояснення, у яких позовні вимоги ТОВ ”Євро Лізинг”, визнало частково, а саме в частині повернення ТЗ.

04.02.2011 р. ЗАТ ”Південбудтранс”, посилаючись на ст. 22, ч. 2 ст. 83 ГПК України подало заяву про збільшення позовних вимог.

15.02.2011 р. ТОВ ”Євро Лізинг” надало суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечувало проти задоволення зустрічних позовних вимог ЗАТ ”Південбудтранс”.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011р.(повний текст якого підписано суддею Міщенко В.І. 01.03.2011р.) позовні вимоги ТОВ ”Євро Лізинг”, задоволені частково, а саме:

1) зобовязано ЗАТ “Південбудтранс” повернути ТОВ “Євро Лізинг” транспортні засоби, що були передані на умовах договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 р.;

2) стягнуто з ЗАТ “Південбудтранс” на користь ТОВ “Євро Лізинг” 25500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

3) заяву ТОВ “Євро Лізинг” про забезпечення позову залишено без задоволення;

4) в задоволенні решти позовних вимог ТОВ “Євро Лізинг” відмовлено;

Зустрічний позов ЗАТ “Південбудтранс” задоволено частково, а саме: стягнуто з ТОВ “Євро Лізинг” на користь ЗАТ “Південбудтранс”:

збитки у сумі 7671903,34 грн.;

3 % річних у сумі 426194,46 грн.;

25500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу;

В задоволенні решти зустрічного позову відмовлено.

Своє рішення місцевий суд мотивував наступним.

Кошти в сумі 5529429,97 грн., що сплачені на користь ТОВ ”Євро Лізинг”, в якості відшкодування вартості ТЗ є реальними збитками та підлягають стягненню з ТОВ ”Євро Лізинг” з урахуванням індексу інфляції на день вирішення спору в сумі 7671903,34 грн.

Оскільки згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, а розмір процентів в Договорі не визначено суд з посилання на ст. 625 ЦК України дійшов висновку обґрунтованості вимог в частині стягнення 3% річних від суми боргу за користування чужими грошовими коштами.

Свою відмову у задоволенні вимог ЗАТ ”Південбудтранс” про стягнення на його користь упущеної вигоди місцевий суд обґрунтував наступним.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 22, ст. 1166 Цивільного кодексу України упущена вигода це доходи які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушено. Якщо особа, що порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватись, не можу бути меншим від доходів, одержаних особою, як порушило право. При визначення упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для її одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобовязання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки ЗАТ ”Південбудтранс” про можливі доходи братися до уваги не можуть, припущення є неприпустимим для судового рішення, оскільки головними вимогами до рішення є його законність та обґрунтованість.

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що вимоги ЗАТ ”Південбудтранс” стягнути з ТОВ ”Євро Лізинг” упущену вигоду у вигляді доходів від розміщення коштів на депозитах у банківських установах, оскільки транспортні засоби в період з 14.12.2006 р. по 23.04.2010 р. знаходились у ЗАТ ”Південбудтранс”, задоволенню не підлягають, оскільки останній мав змогу використовувати ТЗ для перевезення вантажів та отримувати доходи.

Також, місцевий суд прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у сумі 500000,00 грн., оскільки, як вбачається з позовної заяви, така шкода спричинена фізичній особі - директору ЗАТ ”Південбудтранс”, а не ЗАТ ”Південбудтранс”, неправомірні дії ТОВ ”Євро Лізинг”, поїздки до ТОВ ”Євро Лізинг” в Київ, знецінення коштів, що були сплачені ТОВ ”Євро Лізинг” в якості відшкодування вартості ТЗ не є моральною шкодою, нанесеною ЗАТ ”Південбудтранс”.

Місцевий суд прийшов також до висновку, що заява ТОВ “Євро Лізинг” про забезпечення первісного позову від 29.11.2010 р. задоволенню не підлягає, оскільки в частині стягнення збитків у первісному позові відмовлено. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст. ст. 22, 653, 781, 785, 806, 1166 ЦК України, ст. 224 ГК України, ЗУ „Про фінансовий лізинг”.

21.03.2011 р. (вх.№970/11) частково не погоджуючись вищевказаним судовим рішенням ЗАТ ”Південбудтранс” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні його зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ ”Євро Лізинг” 500000 грн. моральної шкоди, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги стосовно цього стягнення задовольнити. В решті рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 р. по справі №5/206/10 скаржник просив залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Як зазначає скаржник, що визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України та в Постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством".

Скаржник вважає, що місцевий відмовляючи в стягненні з ТОВ "Євро Лізинг" моральної шкоди неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував зазначені ним обставини які, на його думку, підтверджують нанесення йому моральної шкоди, що є підставою для зміни судового рішення в цієї частині.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 р. апеляційну скаргу ЗАТ "Південбудтранс” прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.04.2011 р. о 10:30, про що сторони згідно приписів ст.98 ГПК України були повідомлені належним чином.

Після призначення апеляційної скарги ЗАТ "Південбудтранс" до розгляду до Одеського апеляційного господарського суду надійшла (11.04.2001р. вх.№1277/11) апеляційна скарга ТОВ ”Євро Лізинг” на рішення з цієї справи, у який скаржник просив суд скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні його позову та в частині часткового задоволення зустрічного позову та а прийняти нове, яким задовольнити його позов в повному обсягу та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Свою позицію скаржник обґрунтував наступним.

Стосовно необґрунтованості рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, щодо стягнення з ЗАТ „Південбудтранс” на користь ТОВ „Євро Лізинг” неустойки у розмірі 3 906 438,36 грн. 36 коп. скаржник навів такі ж самі доводи та послався на такі ж самі норми права, які він зазначав і посилався у своєму позові в т. ч. на свій лист на адресу ЗАТ «Південбудтранс від 30.06 2010 року вих. №1675 про повернення ТЗ, на який не отримав відповіді і наявності якому місцевий суд не дав належної оцінки. Таким чином свої позовні вимоги щодо стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з ЗАТ „Південбудтранс”, згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України він вважає обґрунтованими згідно чинного законодавства в Україні.

Стосовно необґрунтованості рішення суду в частині задоволення частини зустрічних позовних вимог скаржник зазначив наступне.

Приймаючи рішення щодо задоволення стягнення з ТОВ «Євро Лізинг»на користь ЗАТ «Південбудтранс»збитків у сумі 7 671 903, 34 грн., 3% річних у сумі 426 194,46 грн., місцевий суд послався на те, що право на стягнення даних збитків виникло у ЗАТ «Південбутранс»в зв'язку з тим, що Договір було розірвано у судовому порядку, а відтак саме ЗАТ «Південбудтранс»згідно:

ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу;

ч.і ст.22 ЦК України особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: витрати яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода);

ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На думку скаржника сплачені ЗАТ «Південбудтранс»грошові кошти не з збитками у розумінні вищевказаних правових норм, а крім того оскільки позивачем не доведено тих обставин, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог а саме не доведено безпосереднього причинного зв'язку між неправомірною поведінкою відповідача і самими збитками, а відтак о в даному випадку, з огляду на положення статей 22, 614, 623, 653 ЦК України ці вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Також скаржник зазначив, що суми, сплачені ЗАТ „Південбудтранс” на відшкодування (компенсацію) вартості наданого у лізинг майна, є складовою частиною лізингових платежів, повернення яких лізингоодержувачу у зв'язку з розірванням Договору ні законом ні договором не передбачено, та не є для ТОВ "Євро Лізинг" безпідставно отриманими коштами, а тому не підлягають поверненню.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вищевикладених норм чинного законодавства України, фінансовий лізинг - це передання предмету лізингу в користування, за плату та на строк не менше року і обов'язку повернути грошові кошти отримані лізингодавцем від лізингоодержувача за користування останнім предметом лізингу чинним в України законодавством не передбачено, так як сплачені лізингові платежі є платою за користування річчю.

Скаржник також заявив клопотання про відновлення йому строку на подання цієї скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 р. скаржнику - ТОВ ”Євро Лізинг” відновлено строк на подання апеляційної скарги, її прийнято до провадження, обєднано в одно провадження з апеляційною скаргою ЗАТ "Південбудтранс" та призначено до розгляду разом зі скаргою ЗАТ "Південбудтранс" на 19.04.2011 р. о 10:30, про що всі учасники процесу відповідно до приписів ст.98 ГПК України були повідомлені належним чином.

18.04.2011р. до суду надійшов письмовий відзив ЗАТ "Південбудтранс" на апеляційну скаргу ТОВ ”Євро Лізинг” в якому ЗАТ "Південбудтранс" просило залишити цю скаргу без задоволення.

Фіксація судового процесу здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Представники скаржника ЗАТ "Південбудтранс" в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 19.04.2011р. просили задовольнити їх апеляційну скаргу на викладених у ній підставах в повному обсягу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ ”Євро Лізинг”.

Представник скаржника ТОВ ”Євро Лізинг” в усних поясненнях наданих суду 19.04.2011р. просив задовольнити їх апеляційну скаргу на викладених у ній підставах в повному обсягу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги ЗАТ "Південбудтранс" .

В судовому засіданні відповідно до приписів ст.77 ГПК України оголошувалась перерва з 19.04.2011р. до 17.05.2011р. о 12:30, про що всі учасники процесу були повідомлені в судовому засіданні безпосередньо.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 17.05.2011р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами викладеними в апеляційних скаргах та запереченнях на них, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, відповідність висновків суду цім обставинам і доказам , а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Щодо апеляційної скарги ЗАТ ”Південбудтранс”.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги ЗАТ ”Південбудтранс” та наданих його представниками усних пояснень цей скаржник оскаржує рішення місцевого суду лише в частині відмови у задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди і не оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні його вимог про стягнення упущеної вигоди.

Перевіривши доводи скаржника викладені у позовній заяви і апеляційній скарзі та оцінивши висновки місцевого суду в частині відмови у задоволення вимог про стягнення моральної шкоди колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні цієї вимоги з огляду на таке.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.95 визначає, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, принагідно розуміти витрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посягання на фірмові найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На переконання колегії суддів ЗАТ ”Південбудтранс” у порушення приписів вищевказаної процесуальної норми не довело факт нанесення цьому підприємству діями та/або бездіяльністю ТОВ ”Євро Лізинг” моральної шкоди, тобто факту приниження ділової репутації ЗАТ ”Південбудтранс”, а зазначені ЗАТ ”Південбудтранс” у позові дії не можна розцінювати як приниження його ділової репутації, тобто як заподіяння моральної шкоди у розумінні ст.23 ЦК України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду в цій частині обґрунтовано і правові підстави для задоволення апеляційної скарги ЗАТ ”Південбудтранс” відсутні.

Оцінюючи в порядку ст.101 ГПК України рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог ЗАТ ”Південбудтранс” про стягнення упущеної вигоди колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано не задовольнив цю вимогу, оскільки транспортні засоби знаходились у ЗАТ ”Південбудтранс”, а відтак, воно могло отримувати вигоди від їх використання, а протилежне ЗАТ ”Південбудтранс” не довело.

Щодо апеляційної скарги ТОВ ”Євро Лізинг”

Як вбачається з матеріалів справи , і ці обставини досліджено місцевим судом, Договір фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 р., укладений між ЗАТ ”Південбудтранс” та ТОВ ”Євро Лізинг” рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.02.2010 р. по справі №11/194/09, (залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2010 р. та Вищого господарського суду України від 02.08.2010 р.) розірвано у звязку з тим, що ТОВ ”Євро Лізинг” припустився істотних порушень умов Договору.

Дійсно, у зазначеному судовому рішенні не було вирішено питання про повернення предмету лізингу, тобто ТЗ, на що звертає увагу ТОВ ”Євро Лізинг”.

Проте, при розгляді справи №11/194/09 такі вимоги (про повернення предмету лізингу) не заявлялись, а оскільки предметом спору було розірвання договору, а не визнання його недійсним, то повернення ТЗ і не повинно було вирішуватись судом.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд розглядаючи цю справу обґрунтовано задовольнив заявлені ТОВ ”Євро Лізинг” вимоги про повернення йому ТЗ.

Водночас з матеріалів справи вбачається, і цю обставину визнають обидві сторони, що в період дії цього Договору ЗАТ ”Південбудтранс” сплатило ТОВ ”Євро Лізинг”, згідно платіжних доручень, лізингові платежі на загальну суму 8561653,31 грн.( в тому числі відшкодування вартості ТЗ в сумі 5529429,97 грн., та комісія (винагорода) лізингодавця в сумі 3032224,41 грн.) і саме сплачену ним суму відшкодування вартості ЗАТ ”Південбудтранс” просило стягнути з ТОВ ”Євро Лізинг”.

Дійсно, як вірно зазначає у скарзі ТОВ ”Євро Лізинг” частина четверта статті 653 ЦК України передбачає, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобовязанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено законом або договором.

Однак, частина пята вказаної статті визначає, що у раз розірвання договору у звязку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків завданих розірвання договору.

Приймаючи до уваги, що Договір було розірвано у звязку з істотними порушеннями ТОВ ”Євро Лізинг” його умов і ТЗ повертаються ТОВ ”Євро Лізинг”, то відповідно, ЗАТ ”Південбудтранс” мало всі правові підстави вимагати повернення йому сплачених лізингових платежів в частині відшкодування вартості ТЗ.

Посилання скаржник ТОВ ”Євро Лізинг” на те, що вказані лізингові платежі за своєю правовою природою не є збитками у розумінні статті 22 та ч.5 статті 653 ЦК України не можуть прийматись до уваги з огляду на таке.

Дійсно у ст.22 ЦК України до складу збитків не віднесено повернення сплачено за розірваним в судовому порядку договором.

Проте, правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є господарськими відносинами, а відтак, відповідно до приписів ст.9 ЦК України та ст.4 ГК України ці відносини поряд з нормами ЦК України регулюються нормами ГК України, які є у даному випадку спеціальними , тобто мають пріоритет застосування.

Згідно частини другої ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що витрати здійснені ЗАТ ”Південбудтранс” в частині відшкодування вартості ТЗ з урахуванням повернення цих ТЗ ТОВ ”Євро Лізинг” за своєю правовою природою є збитками у розумінні ст.224 ГК України, а відтак, згідно приписів ч.5 ст.653 ЦК України підлягають відшкодуванню.

Слід зазначити, що вказана позиція колегії суддів також ґрунтується на судовій практиці Вищого господарського суду України, який неодноразово визнавав обґрунтованим стягнення на підставі ч.5 ст.653 ЦК України раніше сплачених лізингових платежів за розірваними в судому порядку договорів лізингу у разі істотного порушення лізингодавцем умов договору.

Посилання скаржника ТОВ ”Євро Лізинг” на те, що стягуючи вказані грошові кошти суд фактично зробив договір лізингу безоплатним, що суперечить чинному законодавству яке регулює відносини лізингу (оренди, найму) не можуть прийматись до уваги з огляду на таке.

Так, по-перше, ЗАТ ”Південбудтранс” заявлено і місцевим судом задоволено вимогу про стягнення грошової суми яка складається з відшкодування вартості майна ТЗ, а комісія (винагорода) лізингодавця не стягувалась, тобто за послугу лізингу лізингодавець відповідно до вимог чинного законодавства отримав оплату. По-друге, Договір, як неодноразово зазначалось вище та встановлено рішенням суду по справі №11/194/09, було розірвано у звязку з порушенням саме лізингодавцем істотних умов Договору і відповідно саме він повинен нести негативні наслідки такого розірвання.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення місцевого суду в частині стягнення з ТОВ ”Євро Лізинг” 5529429,97 грн.

Водночас судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду, щодо стягнення з ТОВ ”Євро Лізинг нарахованих на вказану грошову суму втрат від інфляції та 3% річних з огляду на таке.

Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив грошове зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції, а також три процента річних.

Приймаючи до уваги, що Договором не врегульовано строки повернення лізингових платежів, а ЗАТ ”Південбудтранс” не звертався до ТОВ ”Євро Лізинг” в порядку ст.530 ЦК України з вимогою про таке повернення (в матеріалах справи відсутні таки докази), то у ЗАТ ”Південбудтранс” не виникло права на стягнення вищевказаних втрат від інфляції та 3% річних, а відтак, ці позовні вимоги необґрунтовані.

З огляду на и викладене рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні шляхом відмови в задоволенні вимог ЗАТ ”Південбудтранс” про стягнення втрат від інфляції та 3% річних нарахованих на суму 5529429,97 грн.

Оцінюючи позицію ТОВ ”Євро Лізинг” щодо стягнення з ЗАТ ”Південбудтранс” неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України та висновки місцевого суду в ційї частині колегія суддів встановила наступне.

Дійсно ч.1 ст.785 ЦК України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Посилання ЗАТ ”Південбудтранс” та місцевого суд на неможливість застосування норм, які регулюють в ЦК України відносини найму до відносин лізингу не можуть прийматись до уваги, оскільки лізинг є різновидом оренди (найму) і положення про лізинг (ст.ст.806-809 ЦК України) містяться в главі 58 ЦК України, яка регулює саме оренду (найм).

Проте, ст.785 ЦК України регулює питання повернення майна у разі припинення договору найму, а договір найму припиняється у випадках передбачених ст.781 ЦК України, серед яких немає такої підстави як розірвання договору в судовому порядку.

На думку судової колегії розірвання договору в судовому порядку і припинення дії договору не є тотожними поняттями, а відтак, застосування в даному конкретному випадку до цього спору приписів ч.2 ст.785 ЦК України є безпідставними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що майно повинно повертатись в загальному порядку, тобто на вимогу лізингодавця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи така вимога з боку ТОВ ”Євро Лізинг” до ЗАТ ”Південбудтранс” не надходила.

Лист № 2529 від 02.09.2010 р., на який посилається ТОВ ”Євро Лізинг” і який наявний у матеріалах справи, не містить вимог про повернення майна і в ньому лише зазначено про відмову надати згоду на викуп ТЗ, що знаходяться в лізингу ЗАТ ”Південбудтранс” за залишковою вартістю та вимагалось погасити заборгованість у повному обсязі, після чого тільки буде розглянуто питання щодо укладання договору купівлі-продажу ТЗ .

Належні докази того, що ЗАТ ”Південбудтранс” отримало лист ТОВ ”Євро Лізинг” від 30.06.2010 р. № 1675, в якому ТОВ ”Євро Лізинг просило підготувати та передати транспортні засоби до 07.07.2010 р. в звязку з розірванням Договору в матеріалах справи відсутні.

Наявна в матеріалах справи розписка про отримання цього листа не може служити належним, достатнім і допустимим доказом такого отримання, оскільки на ній не міститься печатки /штампа ЗАТ ”Південбудтранс” та/або підпису його працівника з зазначенням прізвища та посадового стану, а ЗАТ ”Південбудтранс” не визнає його отримання.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив ТОВ ”Євро Лізинг” в задоволенні цієї вимоги, а відтак, правових підстав для задоволення його скарги і скасування рішення в цієї частині немає.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого суду щодо відмови в задоволенні заяви ТОВ ”Євро Лізинг” про забезпечення позову, оскільки вимоги про стягнення грошових коштів залишено без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.99,101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу ЗАТ “Південбудтранс” - залишити без задоволення.

2) Апеляційну скаргу ТОВ “Євро Лізинг” задовольнити частково.

3) Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 р. по справі №5/206/10 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„ 1. Позов ТОВ "Євро Лізинг" до ЗАТ "Південбудтранс" - задовольнити частково.

Зобовязати Закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" ( 55001,Миколаївська область, м.Южноураїнськ, проммайданчик, 4, а/с 58, код 31476454) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, код 32774741) транспортні засоби, що були отримані (передані) на умовах договору фінансового лізингу №133 від 14.12.2006 року.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" (55001, Миколаївська область, м.Южноураїнськ, проммайданчик, 4, а/с 58, код 31476454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (03062,м.Київ, пр-т Перемоги, 67, код 32774741) 25500 (двадцять пять тисяч пятсот ) грн. 00 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог ТОВ "Євро Лізинг" - відмовити.

Заяву ТОВ "Євро Лізинг" про забезпечення позову - залишити без задоволення.

2.Зустрічний позов ЗАТ "Південбудтранс" до ТОВ "Євро Лізинг" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (03062,м. Київ, пр-т.Перемоги, 67, код 32774741) на користь Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" ( 55001, Миколаївська область, м.Южноураїнськ, проммайданчик, 4, а/с 58, код 31476454):

5529429(пять мільйонів пятсот двадцять девять тисяч чотириста двадцять девять) грн. 97 коп. збитків; 25500 ( двадцять пять тисяч пятсот ) грн.00 коп. - держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.”

4) Припинити виконання зміненого рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 р. по справі №5/206/10.

5) Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази відповідно до цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова згідно ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Мирошниченко М.А.

Судді: Бєляновський В.В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 17.05.2011р.