Постанова № 15602869, 17.05.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р.

Справа № 35/17-42-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.А.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

на рішення господарського суду Одеської області від 17 березня 2011р.

у справі №35/17-42-2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”

до 1. Одеської залізниці;

2. Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”

про стягнення 2 277, 74грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці (далі –відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” (далі - відповідач-2) вартість вантажу, якого не вистачає у сумі 2277,74 грн., 102 грн. державного мита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що при прийманні кам’яного вугілля, відвантаженого на адресу ВАТ „Західенерго”, в результаті 100-відсоткового зважування на справних, перевірених 150-тонних тензометричних вагонних вагах, прописаних по ст. Ладижин, в одному напіввагоні була встановлена нестача 3,85 тонни вугілля.

17 лютого 2011 року позивачем було надано до суду першої інстанції уточнення позовних вимог, відповідно до якого, на його думку, з матеріалів справи вбачається вина обох відповідачів, та просив суд з’ясувати ступінь вини кожного з них, та винести рішення на власний розсуд.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 березня 2011 року у справі №35/17-42-2011 (суддя Гут С.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу у вагоні №66166745 на вантажовідправника (відповідач-2) з огляду на те, що при завантаженні вантажу у вагон вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічних умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу Одеською залізницею не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення. Окрім того, місцевий господарський суд встановив, що відповідальність за недостачу вантажу повинна нести Одеська залізниця (відповідач-1), оскільки в складеному при перевезенні вантажу комерційному акті встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 3850 кг, що на думку суду свідчить про те, що Одеська залізниця не зберегла вантаж при перевезенні. Між тим, з огляду на відсутність в матеріалах справи та не надання позивачем на вимогу суду рахунку або іншого документу відправника відповідно до вимог ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову і до Одеської залізниці.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ВАТ „Західенерго” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати в повному обсязі та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. За доводами скаржника місцевий господарський суд не надав правову оцінку первинним документам та розрахунку, з яких вбачається безперечний причинний зв’язок понесення позивачем збитків, саме з вини відповідача.

Представник Одеської залізниці в судовому засіданні від 12.05.2011р. пояснила, що вини Одеської залізниці щодо нестачі вугілля не має, зазначила, що на момент завантаження вагону № 66166745, який здійснювався силами відправника вантажу, було визначено масу вугілля, без участі представника залізниці. Перевірка за участю представника залізниці здійснилась вже на станції Ладижин, після чого було виявлено різницю маси вугілля, на підставі чого був складений комерційний акт серії БО №646521/46 від 20.09.2010р., який є доказом по справі.

Представники сторін, повідомлені належним чином, не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні від 17.05.2011р.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши та вивчивши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин справи та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 вересня 2010 року зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці ВАТ „Павлоградвугілля” (відправник, відповідач-2) на адресу ВАТ „Західенерго” в особі „Ладиженської ТЕС” (одержувач, позивач) відправлений вантаж –кам’яне вугілля у кількості 113600 кг, в т.ч. у піввагоні №66166745 у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №46954613 (а.с. 13-14).

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж розміщено і закріплено згідно з розділом 2 параграфами 1-3,5,8,9 ТУ правильно, вантаж укатаний катком.

Матеріали справи свідчать про надходження цього вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці складений комерційний акт БО 646521/46 від 20.09.2010р. (а.с. 17), згідно з яким було здійснено переважування напіввагону №66166745 на електронно-механічних вагах, приписаних ст. Ладижин, що пройшли перевірку 30.07.2010р., внаслідок якого виявлено, що брутто 87350 кг, тара 22200 кг, нетто 65150 кг, що складає різницю ваги проти накладної в сторону зменшення на 3850 кг. Переважування здійснювалося двічі, недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг. Завантаження вище рівня бортів 100 мм. Навантаження рівномірне, каток застосовували. Навантаж немаркований. Об’єм кузова на вагоні незазначений. Теча вантажу відсутня. Двері та кришки люків закриті, на поверхню вантажу вантажовідправником нанесена захисна плівка. З обох сторін вагон має природні скоси від торцевої двері по всій ширині вагону по довжині 1-2 люків 1.2 м. Напіввагон №66166745 прибув у технічно справному стані, слідив втрати не виявлено.

Таким чином, матеріали справи свідчать про укладення між відповідачами договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач), оскільки в силу вимог ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. Водночас вимогами ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з неналежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України.

При цьому в силу вимог п. „а” ст. 111 Статуту залізниць України однією із підстав звільнення залізниці від відповідальності є прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення .

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, вантаж, який завантажений засобами відправника, прибув на станцію Ладижин Одеської залізниці у непошкодженому рухому складі, про що свідчать обставини, які встановлені у комерційному акті (відсутні течі вантажу та щільно закриті двері люків), а також обставини, які свідчать про відсутність акту про технічний стан вагону, який в силу вимог п. 15 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. за №567/6855, складається у разі витікання, псування або підмочення вантажу внаслідок технічної несправності вагона. Також встановлені у комерційному акті обставини щодо відсутності на поверхні вантажу поглиблень свідчать про відсутність ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини, а також вищевикладені вимоги законодавства щодо правового регулювання перевезення вантажів залізницею свідчать про наявність підстав для звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу.

Водночас при вирішенні питання щодо відповідальності відправника у недостачі вантажу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так відповідно до вимог ч.2 ст. 917 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 308 Господарського кодексу України, відправник повинен пред’явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню у належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.

Вимоги щодо маркування вантажу передбачені і у п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001р. №542 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за № 796/5987, із відповідними змінами, внесеними згідно з наказом Мінтрансу № 57 від 31.01.2004р. та №540 від 12.09.2005р., згідно з якими з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

При цьому відповідно до п.2.4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, із відповідними змінами, відмітки про застосування відправником додаткових заходів щодо збереження вантажу робляться останнім у залізничний накладній.

Проте, всупереч вимог ч. 2 ст. 917 Цивільного кодексу України, п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, вантаж, який завантажений у вагон №66166745 відправником не замаркований, що підтверджується комерційним актом БО 646521, в якому встановлено, що маркування вантажу відсутнє.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що вантажовідправником не вжито заходів щодо збереження вантажу під час його перевезення, з чого можливо дійти висновку про наявність вини вантажовідправника у недостачі вантажу.

Окрім того, обставини, які встановлені у комерційному акті щодо наявності природних скосів вантажу від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину люків 1-2 люків 1,2 м, свідчать про просипання вугілля під час його перевезення, що також призвело до незбереження вантажу під час його перевезення. При цьому таке незбереження вантажу можливе лише внаслідок непридатності вагону для перевезення такого виду вантажу, як вугілля, а придатність вагону для перевезення певного виду вантажу, як вугілля, а придатність вагону для перевезення певного виду вантажу визначається вантажовідправником, оскільки саме ним здійснено завантаження вантажу визначається вантажовідправником, оскільки саме ним здійснено завантаження вантажу у вагон №66166745.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає необхідним покласти відповідальність за недостажчу вантажу у вагоні №66166745 на вантажовідправника (відповідача-2).

Аналогічні положення щодо покладення відповідності на відправника вантажу у випадку незбереження вантажу внаслідок непридатності вагону в комерційному відношенні для перевезення певного виду вантажу встановлені і у п. 3.9 Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04/5/225.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необхідність звільнення від відповідальності відповідача-1 (Одеської залізниці) та необхідність задоволення позовних вимог ВАТ „Західенерго” шляхом стягнення 2277,74 грн. з відповідача-2 (ВАТ „Павлоградвугілля”).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ВАТ „Західенерго” слід задовольнити та скасувати рішення місцевого господарського суду, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд:

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ВАТ „Західенерго” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 17 березня 2011 року по справі №35/17-42-2011 скасувати.

3. Позов ВАТ „Західенерго задовольнити.

4. Стягнути з ВАТ „Павлоградвугілля” (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь ВАТ „Західенерго” (24321 Вінницька область, м. Ладижин, вул. Наконечного, 173, код ЄДРПОУ 296372) 2277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 74 коп. вартості недостачі вантажу, 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційне технічне-забезпечення судового процесу та 51 (п’ятдесят одну) грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Відповідача-1 Одеську залізницю від відповідальності звільнити.

6. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 17.05.2011р.

Головуючий суддя Ярош А.І.

Суддя Журавльов О.О.

Суддя Михайлов М.В.