Рішення № 15602762, 17.05.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011 р.                                                                       Справа №18/1159/11

за позовом Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", вул. Чкалова, буд. 17, м. Лубни, Полтавська область

до Відкритого акціонерного товариства "Полтававтормет", вул. Пушкіна, буд. 133, м. Полтава, 36000

про стягнення 5362,77 грн.

                                                                      Суддя Безрук Т.М.

          Представники:

від позивача: Чічібабіна В.В.

від відповідача: Веклич О.В.

Розглядається позовна заява про стягнення 5362,77 грн., у тому числі 4700,00 грн. основного боргу, 312,70 грн. пені, 289,55 грн. інфляційних, 60,52 грн. 3% річних.

Позивач повідомив про сплату відповідачем суми основного боргу та наполягає на сплаті штрафних санкцій.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про сплату основного боргу та заперечує проти стягнення пені, оскільки умовами договору вона не передбачена.

          В судовому засіданні 17.05.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (позивачем) та Відкритим акціонерним товариством "Полтававтормет" (відповідачем) підписано договір купівлі продажу брухту чорних та кольорових металів № 14 від 01.01.2010р. (далі –Договір); (а. с.13-14).

Вказаний Договір підписаний з боку позивача з відміткою - разом з протоколом розбіжностей.

Протокол розбіжностей, в якому позивачем викладені спірні умови договору за п. 2.1.1, п. 2.1.3, п. 4.1, п. 6.1, п. 6.2, позивачем не був підписаний та погоджений.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

          За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4 ст. 181 ГК України).

          Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5 ст. 181 ГК України).

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч.6 ст. 181 ГК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним(таким, що не відбувся) (ч.8 ст. 181 ГК України).

Враховуючи, що сторонами не був підписаний протокол розбіжностей, отже не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, суд вважає, що договір купівлі-продажу брухту чорних та кольорових металів № 14 від 01.01.2010р. є неукладеним.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було передано відповідачу товар (брухт) на загальну суму 7252,08 грн. Факт приймання відповідачем товару підтверджується актами приймання металів від 13.10.2010р. № 236 на суму 5322,48 грн., від 15.10.2010р. № 240 на суму 1929,60 грн. (а.с. 9-10).

02.11.2010р. позивач направив відповідачу вимогу №1-17/194 про оплату заборгованість в сумі 7252,08 грн. (а.с.17). факт направлення вимоги підтверджується поштовою квитанцією від 03.11.2010р. 3 0831 та поштовим описом вкладення у цінний лист від 03.11.2010р. (а.с.35, 36).

Відповідач за одержаний товар розрахувався частково, на суму 2552,08 грн. (платіжні доручення № 423 від 23.11.2010р. на суму 1552,08 грн., № 450 від 03.12.2010р. на суму 700,00 грн., № 8 від 01.02.2011р. на суму 300,00 грн. з призначенням платежу –за металобрухт по актам від 2010р.); (а.с.11-12).

Заборгованість в сумі 4700,00 грн. на дату подачі даного позову відповідачем погашена не була.

          З огляду на те, що договір № 14 від 15.03.2010р. є неукладеним, суд приходить до висновку, що купівля-продаж товару відбулася на підставі усної угоди між сторонами.

          Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено 4700,00 грн. боргу в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 542 від 26.04.2011р. та також позивачем в письмових поясненнях (а.с.34, 29).

          Зазначене свідчить про відсутність предмету спору між сторонами. Отже провадження у справі в частині стягнення 4700,00 грн. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          На підставі вказаної норми позивачем заявлено до стягнення 289,55 грн. інфляційних за період 16.11.2010р. –31.03.2011р. та 60,52 грн. –3 % річних за період 16.11.2010р. –14.04.2011р.

При перевірці правильності розрахунку судом встановлено, що належна до стягнення сума інфляційних за вказаний становить 259,20 грн. Отже, вимоги в частині стягнення 259,20 грн. інфляційних підлягають задоволенню. У стягненні 30,35 грн. інфляційних слід відмовити в зв’язку з їх неправильним обрахуванням.

Визначена позивачем сума 3% річних не перевищує розрахункову, тому позовні вимоги щодо стягнення 60,52 грн. –3 % річних підлягають задоволенню.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною першою ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Протокол розбіжностей до договору двостороннє не підписаний, договір є неукладеним, забезпечення виконання зобов’язання шляхом сплати пені сторонами не узгоджено. Отже, в даному випадку відсутні підстави для нарахування пені.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог, провадження по яких припинено.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п.1-1), 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд          

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Полтававтормет" (вул. Пушкіна, буд. 133, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 00193134, інші відомості –не відомі) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" (вул. Чкалова, буд. 17, м. Лубни, Полтавська область, ідентифікаційний код 05541083, інші відомості –не відомі) 259грн. 20 коп. інфляційних, 60грн. 52 коп. річних, 95грн. 88 коп. витрат зі сплати державного мита, 221грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. Припинити провадження в частині стягнення 4700,00 грн. основного боргу.

4. В іншій частині –у позові відмовити.

                    Суддя                                                                      Безрук Т.М.

Повне рішення складено та підписано: