Рішення № 15602635, 10.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2011 р. Справа № 19/023-11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Фортеця»,

м. Вінниця;

до Відкритого акціонерного товариства «Техмашремонт», м. Біла Церква;

про стягнення 8478,76 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 09.04.2011 р.),

від відповідача: ОСОБА_2., голова правління (протокол № 6 від 06.04.2008 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Фортеця»(надалі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Техмашремонт»(надалі відповідач) про стягнення 8478,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови Договору № 39/14 про надання охоронних послуг від 12.06.2008 р. та не розрахувався за надані послуги з охорони в грудні 2010 р., в результаті чого виникла заборгованість в сумі 8262,30 грн. Крім того, позивачем за прострочення оплати послуг нараховані пеня в сумі 185,90 грн. та 3% річних у сумі 30,56 грн.

Ухвалою від 24.03.2011 р. суд порушив провадження у справі № 19/023-11 та призначив її розгляд на 11.04.2011 р.

Присутнім у судовому засіданні 11.04.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в засіданні суду подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає, посилаючись на те, що позивачем у період з 01 грудня по 25 грудня 2010 року послуги по охороні обєкту ВАТ«Техмашремонт»не надавались.

Ухвалою від 11.04.2011 р. суд відклав розгляд справи на 28.04.2011 р., у звязку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

У судовому засіданні 28.04.2011 р. представником позивача були надані додаткові докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 10.05.2011 р. для надання відповідачу можливості ознайомитись з наданими суду доказами.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, а також подав суду додаткові докази та пояснення до відзиву на позовну заяву.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Техмашремонт» (за договором Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Фортеця»(за договором Охорона), що діє на підставі ліцензії серії АВ № 366839, виданої 02.11.2007 р. МВС України, було укладено Договір № 39/14 про надання охоронних послуг від 12.06.2008 р., за умовами якого замовник передає, а охорона приймає під охорону обєкт, зазначений у Додатку № 1. Вид охорони визначається за згодою сторін, як інспекторсько-сторожова служба охорони. Охорона здійснюється у дні і години, вказані у Додатку № 1 до даного договору та згідно регламенту несення служби на постах, вказаних в Додатку № 2 цього договору. Система охорони обєкту та дислокації постів визначається охороною та узгоджується замовником у додатках, зазначених у п. 1.5. цього договору. Додаток № 1 «Дислокація обєктів», Додаток № 2 «Інструкція по охороні обєкта замовника», Додаток № 3 «Інструкція про порядок приймання (здавання) обєкта, його окремих приміщень під охорону»є невідємними складовими частинами договору. Додаток № 2 та Додаток № 3 затверджуються замовником та охороною не пізніше 15 діб з моменту взяття обєкту під охорону. Зміни та доповнення у додатки вносяться у письмовій формі за згодою сторін (п.п. 1.1., 1.2., 1.3., 1.4., 1.5. договору). Договір набирає чинності з 12.06.2008 р. і діє до 31.12.2008 р. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови,договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону за 14 діб (п.п. 9.1., 9.2. договору).

Згідно п. 7.1. договору, замовник сплачує щомісячну плату вартості охоронних послуг у розмірі 12500 грн., крім того ПДВ 2500 грн., що разом становить 15000 грн., на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт, наданого охороною замовнику не пізніше останнього числа звітного місяця. Замовник приймає виконані роботи і підписує акт виконаних робіт, або надає мотивовану відмову. Оплата проводиться не пізніше перших 10 календарних днів місяця, наступного за звітним, протягом всього часу дії цього договору.

На виконання умов договору, сторонами були підписані Додаток № 1 Дислокація обєктів», Додаток № 2 «Інструкція по охороні обєкту», Додаток № 3 «Інструкція про порядок приймання (здавання) обєктів під охорону», що є невідємними частинами Договору № 39/14 про надання охоронних послуг від 12.06.2008 р., та Акт обстеження технічного стану обєкту.

Крім того, сторонами були підписані Додаткова угода № 1/09 від 06.07.2009 р., якою внесені зміни у п. 7.1., 7.2. договору щодо вартості послуг охорони, порядку їх оплати та доповнено договір п. 7.1.2., а також викладено Додаток № 1 «Дислокація обєктів, які передаються охороняються ТОВ «ОК «Фортеця»у новій редакції.

01.09.2010 р. сторонами була укладена Додаткова угода № 2/09, в якій сторони дійшли згоди та вирішили викласти п. 7.1.1. Договору № 39/14 про надання охоронних послуг від 12.06.2008 р. в наступній редакції: «замовник сплачує вартість охоронних послуг з 01.09.2010 р. в розмірі 7916 грн., крім того ПДВ 1583,33 грн., загальна вартість складає 9500 грн. з 01.10.2010 р. 8333,33 грн., крім того ПДВ 1666,67 грн. Загальна вартість складає 10000 грн. з 01.11.2010 р. замовник сплачує щомісячну плату вартості охоронних послуг у розмірі 8750,00 грн., крім того ПДВ 1750,00 грн. Загальна вартість складає 10500 грн.». Також сторонами було підписано Додаток № 1 «Інструкція по охороні»до Додаткової угоди № 2/09 від 08.10.2009 р., яким викладено в новій редакції Додаток № 2 до Договору № 39/14 про надання охоронних послуг від 12.06.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи і що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, позивач надав послуги з охорони обєктів відповідача на загальну суму 102000 грн. за період з червня 2008 р. по листопад 2010 р. Факт надання послуг за період з червня 2008 р. по листопад 2010 р. підтверджується підписаними сторонами актами здачі прийняття робіт (надання послуг), копії яких додані до матеріалів справи. Відповідач за послуги, надані на підставі вказаних актів, розрахувався повністю.

Листом від 22.12.2010 за вих. № 477/14 відповідач повідомив, що відповідно до п. 8.4. договору в односторонньому порядку припиняє дію договору з 25.12.2010 р.

Відповідно до п. 8.4. договору, в односторонньому порядку даний договір може бути розірваний при невиконанні однією із сторін умов договору. Сторона-ініціатор розірвання договору інформує у письмовій формі про це іншу сторону не менше, як за 3 доби. Договір вважається розірваним у день, визначений у відповідному повідомленні про відмову від даного договору.

Проте, відповідач не оплатив послуги з охорони обєкту, надані позивачем з 01 грудня по 25 грудня 2010 року, а також не підписав акт здачі прийняття робіт (надання послуг), акт про зняття постів та угоду про розірвання Договору № 39/14 про надання охоронних послуг від 12.06.2008 р.

При цьому, відповідач взагалі заперечує факт надання позивачем послуг з охорони його обєктів у період з 01 грудня по 25 грудня 2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем на підтвердження фактичного надання послуг з охорони обєктів відповідача за спірний період були надані до справи витяги з Журналу контролю за переміщенням автотранспорту на обєкті ВАТ «Техмашремонт», з Журналу прийому-передачі ключів на обєкті ВАТ «Техмашремонт», з Журналу прийому під охорону приміщень інспекторами охорони на обєкті ВАТ «Техмашремонт». Оригінали зазначених журналів були оглянуті судом в засіданні.

При цьому, наданими відповідачем доказами не спростовується факт надання послуг з охорони обєктів за спірний період.

Крім того, суд звертає увагу на те, що, у разі якщо позивач припинив надавати послуги з охорони обєктів з грудня 2010 року, як стверджує відповідач, то останній не позбавлений був права припинити дію Договору № 39/14 про надання охоронних послуг від 12.06.2008 р., на підставі п. 8.4. договору, значно раніше, ніж 25 грудня 2010 року.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов'язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, виходячи з вищевказаних обставин, позивач має право звернутись до суду шляхом вчинення прямого позову.

Відповідач в порушення взятих на себе зобовязань за надані послуги охорони у період з 01 грудня по 25 грудня 2010 року не розрахувався. Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 8262,30 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за порушення строків оплати наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача 185,90 грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.6. договору, та розраховані, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, 3% річних у сумі 30,56 грн.

Проте, позивачем не доведено належними доказами факт прострочення платежу з боку відповідача, оскільки відсутні докази направлення відповідачу акту здачі прийняття робіт (надання послуг) за період з 01 грудня по 25 грудня 2010 року або вимоги про сплату заборгованості за вказаний період.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 185,90 грн. та 3% річних у сумі 30,56 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище викладені обставини, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Техмашремонт»(09108, Київська область, м. Біла Церква; код ЄДРПОУ 05495590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Фортеця»(21030, м. Вінниця, вул. Келецька, 81, кв. 32; код ЄДРПОУ 35369847) 8262 (вісім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 30 коп. боргу, 82 (вісімдесят дві) грн. 62 коп. - витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять девять) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Карпечкін Т.П.