Рішення № 15602625, 16.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" травня 2011 р. Справа № 21/041-11

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Авантис», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Європа», Київська обл., смт. Гостомель

про стягнення 164515,08 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 11.04.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 26.04.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Авантис»(далі-ПП «Авантис»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Європа»(далі-ТОВ «Торговий дім «Європа»/відповідач) про стягнення 164515,08 грн., з яких: 161889,29 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №040810-02 від 04.08.2010р., 2199,96 грн. пені, 425,80 грн. 3% річних та 0,03 грн. інфляційних втрат.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2011р. порушено провадження у справі №21/041-11 та призначено її до розгляду на 27.04.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2011р. розгляд даної справи відкладено на 16.05.2011р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04.08.2010р. між ПП «Авантис»(далі-постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Європа»(далі-покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №040810-02 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 3.4, 5.1, 9.1 та 9.3 Договору передбачено, що постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити нафтопродукти, у відповідності з умовами, визначеними цим договором та/або додатками до нього, які є невід'ємною частиною.

Право власності на товар, а також всі повязані з ним ризики, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, які засвідчують прийом-передачу товару (видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, та/або акту прийому-передачі товару) в пункті поставки.

Оплата товару за цим договором проводиться покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 1 календарного дня з моменту поставки товару. Моментом поставки товару (п. 3.4 Договору) є перехід права власності товару покупцю.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами.

Строк дії Договору автоматично продовжується на наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не направила повідомлення про припинення дії Договору за 15 календарних днів до закінчення строку дії Договору.

Судом встановлено, що позивач свої обовязки за Договором в частині поставки нафтопродуктів виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 261889,29 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видаткових накладних №РН-110212 від 12.02.2011р. на суму 100006,01 грн., №РН-110301-1 від 01.03.2011р. на суму 161883,28 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем товару за спірними накладними у відповідності до пояснень представника відповідача, наданих в судових засіданнях, визнається відповідачем у повному обсязі.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, відповідач свої обовязки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з поточного рахунку позивача від 11.02.2011р., внаслідок чого за ним утворилось 161889,29 грн. заборгованості.

Наявність 161889,29 грн. заборгованості відповідача за Договором підтверджується також підписами та відбитками печаток сторін на Акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2011р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 161889,29 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №РН-110212 від 12.02.2011р., №РН-110301-1 від 01.03.2011р. згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити нафтопродукти, у відповідності з умовами, визначеними цим договором та/або додатками до нього, які є невід'ємною частиною.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1, 3.4 Договору оплата товару за цим договором проводиться покупцем в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 1 календарного дня з моменту поставки товару. Моментом поставки товару (п. 3.4 Договору) є перехід права власності товару покупцю.

Право власності на товар, а також всі повязані з ним ризики, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, які засвідчують прийом-передачу товару (видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, та/або акту прийому-передачі товару) в пункті поставки.

За таких обставин, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття ним поставленого товару, та породжує у відповідача обовязок по його сплаті у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обовязку по оплаті товару за спірними накладними, оскільки позивачем не були виставлені рахунки-фактури на оплату поставленого товару оцінюється судом критично з огляду на положення пунктів 5.1, 3.4 Договору, зі змісту яких слідує, що останній має здійснити оплату товару протягом 1 календарного дня з моменту поставки товару, і зазначений обов'язок не ставиться в залежність від виставлення/не виставлення постачальником покупцю відповідних рахунків-фактур.

Що ж до посилань відповідача про безпідставність позовних вимог з огляду на порушення позивачем вимог ст. 6 Господарського процесуального кодексу України в частині досудового врегулювання даного спору, які покладені в основу заперечень останнього проти позову, слід зазначити, що у відповідності до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 30.08.2002 (у справі про досудове врегулювання спорів) звернення особи з претензію (в межах досудових процедур) є правом, а не обовязком особи.

До того ж враховуючи, що відповідачем не надано доказів, що строк оплати вартості поставленого товару за спірними накладними згідно Договору не настав, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, що є підставою для покладення на нього обовязку по сплаті боргу у повному обсязі.

Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду від 24.02.2009р. у справі №54/101-09.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 161889,29 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладними №РН-110212 від 12.02.2011р., №РН-110301-1 від 01.03.2011р. згідно Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 2199,96 грн. пені, нарахованої з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 13.02.2011р. по 02.03.2011р. на 6,01 грн. заборгованості за накладною №РН-110212 від 12.02.2011р.;

з 03.03.2011р. по 04.04.2011р. на 161889,29 грн. заборгованості за накладними №РН-110212 від 12.02.2011р., №РН-110301-1 від 01.03.2011р.;

- 425,80 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 13.02.2011р. по 02.03.2011р. на 6,01 грн. заборгованості за накладною №РН-110212 від 12.02.2011р.;

з 03.03.2011р. по 04.04.2011р. на 161889,29 грн. заборгованості за накладними №РН-110212 від 12.02.2011р., №РН-110301-1 від 01.03.2011р.;

- 0,03 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 03.03.2011р. по 04.04.2011р. на 6,01 грн. заборгованості за накладною №РН-110212 від 12.02.2011р.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати, зазначених в п. 5.1 Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 2268,72 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2199,96 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 439,11 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 425,80 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

За таких обставин, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі №3/111-10.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

За таких обставин, оскільки позивач в порушення вимог вищезазначених норм Закону, а також вказаного наказу Держкомстату, здійснював нарахування інфляційних втрат не за період повних календарних місяців прострочки платежів, а за кожний день окремо (з 03.03.2011р. по 04.04.2011р.), суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 0,03 грн. інфляційних втрат є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Європа»(08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Чкалова, 31А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33800960) на користь Приватного підприємства «Авантис»(01010, м. Київ, вул. Арсенальна, 20, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32308954) 161889 (сто шістдесят одну тисячу вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 29 коп. заборгованості, 2199 (дві тисячі сто девяносто дев'ять) грн. 96 коп. пені, 425 (чотириста двадцять пять) грн. 80 коп. 3% річних, 1645 (одну тисячу шістсот сорок пять) грн. 15 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 17.05.2011р.