Рішення № 15602609, 20.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2011 р. Справа № 34/429-19/255-10

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах

держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного

товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг»,

с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області;

про стягнення 4416228,78 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить

34851111,04 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1. (посвідчення № 7 від 09.01.2008 р.);

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 21/199 від 03.09.2010 р.);

від відповідача: ОСОБА_3.(дов. б/н від 17.01.2011 р.).

ОГБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі позивач 1) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі позивач 2) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (далі відповідач) про стягнення 4416228,78 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 34851111,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 46/2005 про надання кредиту у валюті від 09.09.2005 р. та додаткових угод до нього в частині повернення кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів у сумі 2957342,00 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в сумі 1075780,47 дол. США, на які нараховані пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в розмірі 287672,40 дол. США та пеня за несвоєчасно сплачені проценти у сумі 95433,91 дол. США, що в загальній сумі становить 4416228,78 дол. США, яка в гривневому еквіваленті складає 34851111,04 грн. При цьому, прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ст. 121 Конституції України, органи прокуратури наділені повноваженнями на представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 р. № 566, капіталізоване акціонерний комерційний банк «Київ», шляхом придбання 99,9 % акцій державою в особі Міністерства фінансів України, у звязку з чим позов предявлено в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ».

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2010 р., матеріали справи № 34/429 на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, направлені за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2010 р. справу прийнято до провадження суддею Карпечкіним Т.П., присвоєно їй № 34/429-19/255-10 та призначено її до розгляду на 06.12.2010 р.

В судовому засіданні 06.12.2010 р. представниками прокуратури та позивачів підтримано позовні вимоги, вважаючи його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2010 р. не зявився, витребувані судом документи не подав, про причини неявки свого представника не повідомив.

Ухвалою від 06.12.2010 р. суд відклав розгляд справи на 20.12.2010 р.

Присутній в засіданні суду 06.12.2010 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення неустойки, нарахованої за прострочення виконання зобовязання по поверненню кредиту та відсотків за його користування, оскільки позивач пропустив строк позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена перерва на 20.01.2011 р.

Присутні у судовому засіданні 20.01.2011 р. представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, раніше наведених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2008 р. № 960 Акціонерний комерційний банк «Київ»перетворено у Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «Київ»з державною часткою в розмірі 99,96% статутного фонду, що підтверджується Статутом позивача, зареєстрованим 17.09.2009 р., номер запису 10741050086004822.

Відповідно до п. 1.3. Статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», останній є правонаступником акціонерного банку «Київ».

Між акціонерним комерційним банком «Київ»(за договором кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (за договором позичальник) 09.09.2005 р. було укладено Договір № 46/2005 про надання кредиту у валюті (надалі за текстом кредитний договір), за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит на інвестування будівництва житла, вбудованих приміщень та машино-місць в будинку за адресою: м. Київ, пр. Науки, 66-70 в сумі 1973000,00 доларів США на строк з «09»вересня 2005 року по «09»вересня 2006 року зі сплатою 18% річних. Строк повернення кредиту «08»вересня 2006 року (п. 1.1. кредитного договору).

В подальшому, 05.04.2006 р. між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до п. 1.1. кредитного договору в частині відсотків за користування кредитом, які встановлені в розмірі 15% річних.

07.09.2006 р. сторони уклали Додаткову угоду № 2, якою продовжили строк користування кредитом за договором до 08 вересня 2007 року.

Додатковою угодою № 3 від 28.11.2006 р. до кредитного договору було збільшено розмір кредиту, який визначений у сумі 2972000,00 доларів США. Додатковою угодою № 4 від 18.01.2007 р. розмір кредиту було збільшено до 5728074,00 доларів США, а Додатковою угодою № 5 від 24.04.2007 р. розмір кредиту встановлено в сумі 3004950,00 дол. США.

Відповідно до Додаткової угоди № 6 від 04.09.2007 р., строк користування кредитом в сумі 3004950,00 дол. США був встановлений з 09 вересня 2005 року по 03 вересня 2008 року (включно) зі сплатою за користування кредитом 15% річних.

Додатковою угодою № 7 від 14.09.2007 р. були внесені зміни до п. 4.4.7. кредитного договору № 46/2005 від 09.09.2005 р., яким визначено порядок сплати нарахованих процентів за користування кредитом.

Додатковою угодою № 8 від 28.08.2008 р. строк користування кредитом за договором № 46/2005 від 09.09.2005 р. було встановлено з «09»вересня 2005 року по «02»вересня 2009 року (включно).

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, кредитні кошти перераховуються кредитором з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника (або інший рахунок, вказаний позичальником в заяві про перерахування коштів). Перерахування коштів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти в сумі 3004950,00 дол. США на рахунок відповідача, відповідно до умов п. 2.2. кредитного договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Умовами п. 2.4 договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються щоквартально за період фактичного користування кредитом, з дати перерахування кредитних ресурсів з позичкового рахунку по дату фактичного повернення кредиту.

Відповідно до п.п. 4.4.1., 4.4.2, позичальник зобовязується повернути кредит в повному обсязі, в строк та у порядку встановленому цим договором. Сплатити кредитору проценти за користування кредитом у розмірі та у порядку, що встановлені цим договором.

Однак, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання за умовами Договору № 46/2005 від 09.09.2005 р., у встановлений договором строк, повністю не здійснив повернення кредиту та не сплатив проценти за час фактичного користування кредитними коштами, у звязку з чим у відповідача станом на 04.08.2010 р. утворилась заборгованість за кредитом у сумі 2957342,00 дол. США та заборгованість за процентами у сумі 1075780,47 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобовязань.

В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України, використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз Закону України «Про Національний банк України», Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.12.2002 р. № 502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.01.2003 р. за № 21/7342, свідчить, що чинним законодавством України передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні. Таким чином, визначення зобов'язань сторін у кредитному договорі щодо валюти кредиту, валюти процентів за кредит не суперечить чинному законодавству.

Оскільки, відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань, згідно з умовами Договору № 46/2005 від 09.09.2005 р., у встановлений строк не здійснено повернення кредиту та не сплачені проценти за час фактичного користування кредитом, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 2957342,00 дол. США та заборгованості за процентами у сумі 1075780,47 дол. США є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, прокурор також просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 287672,40 дол. США та пеню за несвоєчасно сплачені проценти у сумі 95433,91 дол. США, нарахованих за період з 05.02.2010 р. по 03.08.2010 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами п. 5.1 кредитного договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та перерахування процентів за його користування, позичальник сплачує кредитору пеню платежу за кожний день прострочки в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що відповідач мав погасити кредит до 02 вересня 2009 року (включно), тому з 03 вересня 2009 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання. Отже, право звернення за стягненням пені за порушення строків повернення кредиту сплив 04 вересня 2010 року, при цьому позовну заяву було направлено до господарського суду м. Києва 27.09.2010 р., про що свідчить відбиток штампу поштового відділення на конверті.

Крім того, відповідно до п. 4.4.7 кредитного договору, в редакції Додаткової угоди № 7 від 14.09.2007 р., нараховані проценти за користування кредитом позичальник зобовязується перераховувати на таких умовах: - починаючи з дати видачі кредиту по 31 грудня 2007 року щоквартально не пізніше 31 грудня 2007 року; - починаючи з 01 січня 2008 року по дату фактичного погашення кредиту не пізніше останнього дня погашення кредиту.

Отже, виходячи з умов п. 4.4.7. кредитного договору, відповідач зобовязується перерахувати відсотки в кінці строку погашення кредиту, який був встановлений до 02 вересня 2009 року (включно). Тобто у разі не сплати відсотків до зазначеного строку, починає нараховуватись пеня. Таким чином, прострочення виконання зобовязання по сплаті відсотків за користування кредитом також почалось з 03.09.2009 р., а тому право на звернення до суду за стягненням пені за порушення строків сплати відсотків у сумі 668639,53 дол. США, які виникли станом на 02.09.2009 р. (включно) та не були сплачені відповідачем, також сплив 04 вересня 2010 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 258 Цивільного кодексу України передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 20.12.2010 р. заявлено про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Щодо пені, нарахованої за порушення строків сплати відсотків, які виникли за час фактичного користування кредитними коштами, тобто за період з 03.09.2009 р. по 03.08.2010 р., то умовами кредитного договору не визначені конкретні строки сплати таких відсотків.

В силу ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачами не доведено факт прострочки платежу по сплаті відсотків у сумі 407140,94 дол. США за час фактичного користування кредитними коштами за період з 03.09.2009 р. по 03.08.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, виходячи з вищевказаних обставин, прокурор мав право звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача відсотків у сумі 407140,94 дол. США за час фактичного користування кредитними коштами за період з 03.09.2009 р. по 03.08.2010 р. шляхом вчинення прямого позову.

Однак, це не свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені за порушення строків виконання грошових зобовязань у сумі 407140,94 дол. США за період з 03.09.2009 р. по 03.08.2010 р.

З урахуванням наведених вище обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 14-А; код ЄДРПОУ 25404922) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 2957342 (два мільйони дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч триста сорок два),00 доларів США заборгованості за кредитом; 1075780 (один мільйон сімдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят) доларів 47 центів США заборгованості по процентам за користування кредитом, що у загальній сумі складає 4033122 (чотири мільйони тридцять три тисячі сто двадцять два) долари 47 центів США, що в гривневому еквіваленті становить 31827789 (тридцять один мільйон вісімсот двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят девять) грн. 28 коп. за офіційним курсом НБУ станом на 04.08.2010 р.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Техбудлізинг» (08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, 14-А; код ЄДРПОУ 25404922) в доход Державного бюджету України 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.П. Карпечкін

Рішення підписано: 24.01.2011 р.