Рішення № 15602435, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/298-53/13316.05.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Індустріальне"

про стягнення 572 865,61 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: не зявились;

від відповідача: ОСОБА_1. - довіреність б/н від 10.01.2011;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Індустріальне" заборгованості в розмірі 572 865,61 грн. за період з 01.12.2009 по 01.04.2010 за надані послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі 540 814,98 грн. основного боргу, 19 153,43 грн. інфляційних втрат, 1 646,45 грн. відсотків річних, 11 250,75 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за договором від 01.04.2008 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 540814,98 грн. основного боргу, 19153,43 грн. інфляційних втрат, 1646,45 грн. 3% річних та 11250,75 грн. пені.

Відповідач відхилив позов на підставі пункту 3.13 Правил користування системи централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, вказавши, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання та водовідведення за обсяг питної води, яка відпущена з системи водопостачання і водовідведення і використана на потреби гарячого водопостачання та інших потреб, здійснюється суб'єктами господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, а на балансі відповідача такі пункти відсутні; з заявленої загальної суми заборгованості 504 978,93 грн. нараховані за питну воду, яка відпущена з системи водопостачання і водовідведення і використана на потреби гарячого водопостачання, а відтак не відноситься до грошових зобов'язань відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 540814,98 грн. основного боргу, 19513,43 грн. інфляційних втрат, 1646,45 грн. відсотків річних, 11250,75 грн. пені, 5728,6666 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 рішення місцевого господарського суду скасовано частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 397644,31 грн. основного боргу, 8618,34 грн. пені, 1261,22 грн. річних, 6627,80 грн. інфляційних втрат, 170,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 у справі № 7/298 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2011 справу прийнято до провадження, справі присвоєно № 7/289-53/133, розгляд справи призначено на 04.04.2011.

04.04.2011 представниками позивача подано письмові пояснення п справі.

Представники відповідача 04.04.2011 подали заперечення на позов, в яких зазначили, що бойлери для підігріву води знаходяться на балансі АЕК «Київенерго», відтак у відповідача не виникає обов'язок оплати гарячої води. Обсяги холодної води для підігріву, що надаються в теплові пункти АЕК «Київенерго»та їх використання не можуть контролюватися відповідачем, оскільки лічильники холодної води для підігріву встановлено в виносних пунктах, до яких відповідач не має доступу. Так як на балансі КП «Індустріальне»відсутні теплові пункти, то проти стягнення 504978,93 грн. (грудень-квітень) за підігрів води відповідач заперечує.

В судових засіданнях 04.04.2011 та 22.04.2011, в порядку ст.. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 22.04.2011 та до 16.05.2011 відповідно.

У судовому засіданні 16.05.2011 судом оголошено рішення.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 сторонами у справі було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08209-А-09.

П. 1.1. Договору встановлено, що Договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

За умовами договору позивач зобовязався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р.

Кількість поданої води згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору передбачено визначати за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Якщо лічильник не працює не звини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунку за відповідний період не проводяться.

Кількість стічних вод згідно п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення обємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Строк оплати за договором відповідно до умов п.п. 2.2.2, 2.2.3 встановлений десять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору позивач зобовязався забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 «Вода питна»до його водопровідного вводу та приймати від абонента стічні води на умовах на умовах цього договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників абонента, кількість наданої абоненту води та прийнятих від нього стоків в міську каналізаційну мережу (п. 3.1.2 вказаного договору).

Строк дії договору відповідно до умов розділу 7 договору діє протягом одного року і набув чинності з моменту його підписання сторонами та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

В позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання умов вказаного договору позивачем було надано відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, що підтверджується даними маршрутних листів і розшифровок рахунків абонента та актів про зняття показань водолічильника за період з 01.12.2009 року по 01.04.2010 року, проте останній, в порушення умов зазначеного договору, зобовязання по своєчасному проведенню розрахунків за надані послуги не виконав в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 540814,98 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Судом здійснено розрахунок постановленої та сплаченої холодної води відповідачем, згідно наданих сторонами документів, а саме актів зняття показників водо лічильників та платіжних доручень про сплату вартості використаної холодної води, та за рахунком суду борг відповідача перед позивачем станом на день розгляду спору складає 35 837,11 грн., виходячи з викладеного, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення за використання холодної води у розмірі 35 837,11 грн.

Що стосується гарячого водопостачання на суму 504978,93 грн.

Згідно зі ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно з п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за № 936/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання»та «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 3.1.1. Договору позивач зобовязався забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 «Вода питна»до його водопровідного вводу та приймати від абонента стічні води на умовах на умовах цього договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників абонента, кількість наданої абоненту води та прийнятих від нього стоків в міську каналізаційну мережу (п. 3.1.2 вказаного договору).

Враховуючи зазначені вище норми законодавства, суд відзначає, що у позивача відсутні підстави для виставлення рахунків відповідачу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.

За таких обставин, суд відзначає, що договір не передбачає обовязку відповідача сплачувати послуги з постачання холодної води, що використовувалась на виготовлення гарячої, оскільки угода укладена у 2008 році, а вимоги про оплату послуг за гаряче водопостачання позивач почав предявляти абоненту вже в процесі дії договору, не вимагаючи при цьому його зміни, уточнення або доповнення.

Доказів на підтвердження укладення договору на постачання питної води для виготовлення гарячої між позивачем та відповідачем сторонами не надано.

Як підтверджується матеріалами справи, при укладені договору ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»було присвоєно відповідачу код абонента 9-1570, за яким були зареєстровані прилади обліку води.

Також, позивачем без узгоджень з відповідачем було присвоєно окремий абонентський код № 9-51570, за яким позивач щомісячно обраховує кількість та вартість питної води, яка була використана для виготовлення гарячої води спожитої Комунальним підприємством «Індустріальне».

Таким чином, позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код без укладення договору або внесення відповідних змін до договору №08209-А/2-09 від 01.04.2008.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що умовами договору № №08209-А/2-09 від 01.04.2008 не регулюється постачання ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»Комунальному підприємству «Індустріальне»питної води, яка йде на підігрів, облік якої здійснюється за приладами обліку, встановленими у бойлерах, якому присвоєно інший абонентський номер.

За таких обставин, на думку суду, позовні вимоги, що заявлені на підставі договору № №08209-А/2-09 від 01.04.2008 та які частково повязані з невиконанням зобовязання по оплаті послуги з водопостачання питної води та водовідведення, виходячи з даних показника лічильника, зареєстрованого за абонентським кодом 9-1570, та частково повязані з не оплатою постачання питної води, яка йде на підігрів, зареєстрованого за абонентським кодом 9-51570, що не входить в предмет Договору.

Таким чином, визначення вартості наданих послуг в рамках Договору повинно здійснюватись виходячи з даних показника лічильника, зареєстрованого за абонентським кодом 9-1570, а позовні вимоги про стягнення з позивача грошових коштів за Договором згідно приладу обліку, якому присвоєно абонентський код 9-51570 не стосується взаємовідносин сторін по спірному договору.

Відповідно до актів про зняття показань у період з 01.12.2009 по 01.04.2010 сторонами зафіксовано споживання питної води за абонентським кодом 9-1570 в обсязі 733809 м3.

За даними позивача, нараховано відповідачу на підставі Договору плату за послуги з постачання питної води за кодом 9-1570 у період з 01.12.2009 по 01.04.2010 у розмірі 2388219,90 грн., що підтверджується дебетовими інформаційними повідомленнями.

Відповідачем оплачено послуги на підставі Договору в розмірі 2352382,79 грн.

Крім того, у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виробником житлово-комунальної послуги є субєкт господарювання, який виробляє ці послуги.

Виробником комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води є субєкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер. Бойлер, з якого отримує гарячу воду відповідач знаходиться на балансі АЕК «Київенерго».

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, оскільки договором №08209-А/2-09 від 01.04.2008 не передбачений обовязок відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, інших договорів суду не надано.

Таким чином, у позові щодо стягнення боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих з 01.12.2009 по 01.04.2010 у розмірі 504978,93 грн., слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 19 153,43 грн. інфляційних втрат, 1 646,45 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання в розмірі 35837,11 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2 006,88 грн. інфляційні втрати та 359,35 грн. 3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за розрахунком суду.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 11 250,75 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало було виконано.

В пункті 4.2. Договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків розрахунку за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Пеня за прострочення оплати нараховується протягом строку позовної давності і іншим строком не обмежується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 2455,58 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85, 111-12 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Індустріальне»(03056, м. Київ, вул. Виборзька 42, код ЄДРПОУ 35756924) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, місто Київ, вул. Лейпцизька 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 35 837 (тридцять пять тисяч вісімсот тридцять сім ) грн. 11 коп. заборгованості за використання холодної води та стоків, 2455 (дві тисячі чотириста пятдесят пять) грн. 58 коп. пені, 359 (триста пятдесят девять) грн. 35 коп. 3% річних, 2006 (дві тисячі шість) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 406 (чотириста шість) грн. 59 коп. державного мита та 16 (шістнадцять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.3.В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.4.Видати наказ відповідно до ст..116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О. А.

Повне рішення складено: 20.05.2011