Рішення № 15602272, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/13916.05.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної у м. Києві ради

про стягнення 7 909 494,49 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № ДО7/2010/06/25-2 від 25.06.10

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної у м. Києві ради заборгованості за Договором № 310066 від 01.10.2008 в розмірі 7 909 494,49 грн., в тому числі 6918743,61 грн. основного боргу, 757379,27 грн. збитків від інфляції, 233371,61 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 порушено провадження по справі № 53/139, розгляд справи призначено на 18.04.2011.

13.04.2011 через канцелярію суду від відповідача по справі надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 42/346 за позовом КП «Батіївське»до АЕК «Київенерго» про зобовязання вчинити певні дії щодо перерахунку вартості теплової енергії, спожитої КП «Батиївське»протягом грудня 2008 10 лютого 2009. Справу № 42/346 зупинено до вирішення Шевченківським районним судом м. Києва справи № 2-а-2491/09.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Позивач не довів наявності обставин, з яким законодавець повязує право та обовязок господарського суду зупиняти провадження у справі відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а тому його вимога про зупинення провадження у справі відхиляється судом.

В судовому засіданні 18.04.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу, оголошено перерву до 22.04.2011.

У звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 16.05.2011.

Представник позивача в судове засідання зявився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 16.05.2011 не зявився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.05.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством "Батиївське" Солом'янської районної у м. Києві ради (споживач) було укладено договір № 310066 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), постачальник зобовязався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на мережу балансової належності із споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного навантаження, зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобовязався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені в Додатку № 2 до Договору (п. 2.3.2.).

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в звязку з чим у відповідача у період з 01.10.2008 по 01.02.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6918743,61 грн. За неналежне виконання зобовязань позивачем нараховано інфляційні витрати в сумі 757379,27 грн. та 3% річних в сумі 233371,61 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до звернення-доручення до договору визначення кількості спожитої споживачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 86 від 31.01.2007, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати в МВРТ-1 за адресою Жилянська, 63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, включає вартість теплової енергії на поточний місяць та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки; який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що споживач до 25 числі поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2009.

При цьому п. 4.3 договору передбачає, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Позивач в позовній заяві зазначив, що відповідач спожив теплову енергію за період з 01.10.2008 по 01.02.2011 року на загальну суму 40748845,75 грн., що підтвердив табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено лише 33830102,14 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання”, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при нарахуванні вартості послуг, за надання яких він просить стягнути з відповідача заборгованість, керувався тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1488, 1489 від 30.10.2008, № 1662 від 27.11.2008, № 1780/1 від 25.12.2008, № 127, 128 від 05.02.2009, які були скасовані Указами Президента України відповідно №№ 1058/2008 від 20.11.2008, 1199/2008 від 24.12.2008, 65/2009 від 03.02.2009, 76/2009 від 09.02.2009р.

Нарахування позивачем плати за теплову енергію за період з 01.12.2008 по 10.02.2009 за вказаними вище тарифами є безпідставним, оскільки в цей період були чинними тарифи, затверджені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007р.

Суд здійснивши перерахунок заборгованості відповідача встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем по Договору № 310066 на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.10.2008 по 01.02.2011 року складає суму в розмірі 6325155,85 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6325155,85 грн. за спожиту теплову енергію підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач просить суд стягнути на свою користь 757379,27 грн. збитків від інфляції, 233371,61 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом було перераховано основну заборгованість відповідача, то суд в тому числі здійснив перерахунок 3% річних та збитків від інфляції у відповідності до дійсного розміру заборгованості відповідача встановленого судом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 6325155,85 грн., підлягає стягненню з відповідача 3 % річних у розмірі 197221,81 грн. та витрат повязаних з інфляційними процесами в сумі 630943,94 грн., відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Батиївське" Солом'янської районної у м. Києві ради (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 33, код ЄДРПОУ 35756966) з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (ідент. код юрид. особи 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31, ідент. код 26187763) 6325155 (шість мільйонів триста двадцять пять тисяч сто пятдесят пять) грн. 85 коп. основного боргу, 630 943 (шістсот тридцять тисяч девятсот сорок три) грн. 94 коп. збитків від інфляції, 197 221 (сто девяносто сім тисяч двісті двадцять одна) грн. 81 коп. 3% річних, 23 062 (двадцять три тисячі шістдесят дві) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 213 (двісті тринадцять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Дата підписання: 18.05.2011