Рішення № 15602110, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/16017.05.11 За позовом Приватного підприємства «ЮТА»

до Приватного підприємства «Інфорт Україна»

про стягнення 3 453 грн. 83 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1 дов. № б/н від 12.03.2010; Відповідача:не з`явився

У судовому засіданні 17.05.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «ЮТА»про стягнення з Приватного підприємства «Інфорт Україна»3 453 грн. 83 коп., із них: 3300 грн. 00 коп. сума основного боргу, 153, 85 грн. пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 порушено провадження у справі № 61/160, розгляд справи призначено на 19.04.2011 о 16:30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2011 у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 17.05.2011 о 17:00.

У судовому засіданні 17.05.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання представник відповідача повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами фактично було укладено договір транспортного експедирування.

Відповідно до пункту 4 статті 306 Господарського кодексу України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажів.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобовязується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріали справи свідчать про те, що 06.10.2009 відповідач надав позивачу заявку № 385 на перевезення профілю вагою 4, 8 тонн 25 куб. довжиною 5-4 метри за маршрутом пгт. Вишневе-м.-Харків-м. Дніпропетровськ-м. Донецьк з терміном доставки вантажу - 09.10.2009.

Відповідно до заявки № 385 від 06.10.2009 плата за перевезення означеного у ній вантажу складає 3300, 00 грн. протягом семи банківських днів після вивантаження.

Позивач свої зобовязання щодо перевезення профілю виконав повністю, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № Ю-00000302 від 09.10.2009.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки, доказів погашення заборгованості за надані транспортні послуги відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 300 грн. 00 коп. є обгрунтованою, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 153, 83 грн.

Відповідно до ст.230 ГКУ штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Розмір штрафних санкцій унормований статтею 231 зазначеного кодексу. За приписами пункту 6 наведеної норми штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки сторони не погодили відповідальності за несвоєчасно виконане зобовязання, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені Приватним підприємством «ЮТА»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інфорт Україна»(03680, м. Київ, вул. Червоноармійська, 3, оф. 17; ідентифікаційний код 34998815) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства «ЮТА»(04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 7; ідентифікаційний код 32346591) заборгованість в розмірі - 3300 (три тисячі триста) грн. 00 коп., 97 (девяносто сім) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 225 (двісті двадцять пять) грн. 49 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М. Івченко Дата підписання повного тексту рішення 19.05.2011