Рішення № 15602091, 29.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/34429.04.11 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП»

про заборону вчиняти дії

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Козоріз С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП»вчиняти будь-які перешкоди Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у правомірному користуванні приміщенням (загальною площею 108 кв.м.), яке є власністю позивача і розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 129,21 кв.м, а саме: 111, 29 кв.м. безпосередньо під самим приміщенням та 17, 94 кв.м. поряд з торгівельним приміщенням для його обслуговування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.10р. №05-5-51/10922 позовні матеріали повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 3 ст.63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.10р. №05-5-51/10922 вищезазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано, матеріали справи передано до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.11.2010 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Судове засідання, призначене на 29.11.2010р., не відбулось у звязку із надходженням від відповідача касаційної скарги на постанову апеляційної інстанції від 25.10.2010 р. у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р. у справі № 05-5-51/10922 повернуто скаржнику, матеріали справи № 05-5-51/10922 (51/344) передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2011 р. справу № 51/344 призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов?язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. розгляд справи № 51/344 було відкладено на 14.02.2011 р. через незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача та невиконання сторонами вимог суду.

Судове засідання, призначене на 14.02.2011 р., не відбулось, оскільки матеріали справи № 51/344 було направлено до Київського апеляційного господарського суду у звязку з надходженням касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. справу № 51/344 призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.03.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов?язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав заперечення на позовну заяву у яких зазначає, що у позивача відсутнє право власності або право користування земельною ділянкою кадастровий номер 66:172:062, а також відсутнє право власності на приміщення (загальною площею 108 кв.м.), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а відтак вимоги позивача є необґрунтованими. При цьому відповідач зазначає, що вхід до магазину позивача, який було демонтовано відповідачем, знаходився на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП».

Розгляд справи відкладався через незявлення у судове засідання представника позивача та необхідність витребувати додаткові докази у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.04.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2003 р. між Відкритим акціонерним товариством «Універмаг «Дитячий світ»та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами якого Відкрите акціонерне товариство «Універмаг «Дитячий світ»зобовязалось передати у власність позивача за плату відокремлене одноповерхове нежитлове приміщення на фундаменті, загальною площею 108,00 м2, що межує з приміщеннями ринку «САПСАН»та розташоване на земельній ділянці загальною площею 129,21 м2 (код 66172062) по АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 р. у справі № 44/3, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, визнано за Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 108,00 м2, що межує з приміщеннями ринку «САПСАН».

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач самовільно демонтував два вхідні пороги приміщення позивача та розмістив власні торгові конструкції на земельній ділянці, що має перебувати у користуванні позивача для обслуговування приміщення позивача. При цьому позивач стверджує, що вищевказані дії відповідача перешкоджають власникові, тобто Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, користуватись та розпоряджатись належним йому на праві власності майном. У звязку з наведеним, у позивача є підстави передбачити порушення його прав, як власника приміщення, на майбутнє. Обґрунтовуючи свої вимоги в частині земельної ділянки, позивач зазначає, що на даний час ним оформлюється документація на право користування нею.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 облаштував окремий вихід з магазину «Дарья»в бік Відкритого акціонерного товариства «Універмаг «Дитячий світ», а тому відповідачем було демонтовано колишній вхід до магазину позивача «Дарья», який знаходився на земельній ділянці, що перебуває в оренді у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП»на підставі договору від 14.07.2005 р., укладеного з Київською міською радою.

Таким чином, відповідач не заперечує здійснення ним демонтажу зовнішніх конструкцій приміщення загальною площею 108,00 м2, що розташоване по АДРЕСА_1.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, враховуючи, що з боку відповідача мало місце порушення прав позивача стосовно нежитлового приміщення загальною площею 108,00 м2, що розташоване по АДРЕСА_1 шляхом самовільного демонтажу зовнішніх конструкцій вищевказаного приміщення, суд дійшов висновку, що у позивача існують підстави передбачати можливість порушення свого права власності у майбутньому, а відтак вимоги позивача про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП»вчиняти будь-які перешкоди Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у правомірному користуванні приміщенням (загальною площею 108 кв.м.), яке є власністю позивача і розташоване за адресою: АДРЕСА_1 визнаються судом обгрнутлованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про заборону відповідачу вчиняти перешкоди Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у правомірному користуванні земельною ділянкою площею 129,21 кв.м, а саме: 111, 29 кв.м. під приміщенням, загальною площею 108 кв.м., яке є власністю позивача і розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та 17, 94 кв.м. поряд з торгівельним приміщенням для обслуговування вказаного приміщеннями, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Як на підставу наявності у нього прав користуватись земельною ділянкою площею 129,21 м2 (кадастровий номер 66:172:062) по АДРЕСА_1, позивач посилається на акт встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки № 66:172:062 від 01.08.2001 р., яким нібито окрім земельної ділянки площею 111, 29 кв.м., на якій знаходиться приміщення, ще 17, 94 кв.м. відведено для обслуговування такого приміщення.

Також в матеріалах справи міститься лист ОСОБА_1, адресований Головному управлінню земельних ресурсів, у якому позивач просить зареєструвати за ним земельну ділянку з кадастровим номером 66:172:062 по АДРЕСА_1 та зазначає, що з межами земельної ділянки площею 111, 29 кв.м. він згоден.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до положень ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить розпорядження землями територіальної громади міста Києва, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а також вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до Закону.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У відповідності до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, доказів на підтвердження наявності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 майнових прав на земельну ділянку площею 129,21 кв.м. по АДРЕСА_1 позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в цій частині необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» (02192, м. Київ, вул. Малишка, 3, код ЄДРПОУ 25588767) вчиняти будь-які перешкоди Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у правомірному користуванні приміщенням (загальною площею 108 кв.м.), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП»(02192, м. Київ, вул. Малишка, 3, код ЄДРПОУ 25588767), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 42, 50 (сорок дві грн. 50 коп.) грн. державного мита та 118, 00 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 19.05.2011 р.