Рішення № 15601997, 13.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/8313.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Росукр консалтінг»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Комфортне житло»

простягнення 39865,82 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 01.03.2011 року;

від відповідача: Примаченко Ф.І. директор;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукр консалтінг»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Комфортне житло»про стягнення 32887,48 грн. основного боргу, 2513,86 грн. пені та 4464,48 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо своєчасної сплати орендних платежів згідно Договору оренди № 15-А від 30 липня 2008 року.

Ухвалою від 21.03.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.04.2011 року.

В судовому засіданні 11.04.2011 року представник подав документи на вимогу ухвали суду та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.04.2011 року подав додаткові документи по справі та висловив свої заперечення проти позову.

В судовому засіданні 11.04.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 13.05.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні 13.05.2011 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.05.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росукр консалтинг»(далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Комфортне житло»(далі орендар, відповідач) був укладений договір оренди № 15-А (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди нерухоме майно, яким є нежиле приміщення № 41, групи приміщень № 10 другого поверху загальною площею 38,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Западинська, буд. 9-А, (далі приміщення) згідно Поверхового плану, який є невідємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору приміщення належить орендодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі продажу нежилого приміщення, посвідченого 23 квітня 2008 року Смірновим І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за номером 1469.

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата за користування приміщенням перераховується орендарем у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 сторони узгодили, що розмір орендної плати за користування приміщенням встановлюється в розмірі 4916,67 грн., крім того, ПДВ 983, 33 грн. за один календарний день.

Відповідно до пункту 3.4 Договору орендар сплачує суму орендної плати щомісячно, за поточний місяць, в безготівковій формі в національній валюті України, не пізніше пятого числа поточного місяця.

На виконання умов Договору 01 серпня 2008 року позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення № 41, групи приміщень № 10 другого поверху загальною площею 38,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Западинська, буд. 9-А, що є предметом оренди та передається в оренду, що засвідчується актом приймання передачі приміщення від 01.08.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач орендував приміщення позивача, що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) (копії в матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору несвоєчасно вносив орендні платежі за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року, у звязку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 32887,48 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 32887,48 грн.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 32887,48 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.2 Договору у випадку несвоєчасного внесення орендарем орендної плати та крім причин, що не залежать від волі орендаря, він сплачує орендодавцю за його вимогою пеню в розмірі 1 (один) % від суми заборгованості по орендній платі.

Позивач за прострочення строків сплати коштів по орендній платі, керуючись п. 6.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2513,86 грн. за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року.

Відповідно до пункту 3.4 Договору орендар сплачує суму орендної плати щомісячно, за поточний місяць, в безготівковій формі в національній валюті України, не пізніше пятого числа поточного місяця.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, останнім неоплаченим відповідачем періодом є лютий 2010 року, а тому з урахуванням пункту 3.4 Договору прострочення по сплаті орендної плати розпочалось з 06.02.2010 року.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищенаведеного, слід зазначити, що останнім періодом за який може нараховуватися пеня є період з 06.02.2010 року по 06.08.2010 року, однак позивач нараховує пеню за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року, тобто поза межами періоду за який може нараховуватись пеня згідно ст. 232 ГК України.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4464,48 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2009 року по березень 2010 року та з серпня 2010 року по лютий 2011 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, а також, враховуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 4431,59 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Комфортне житло»(місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 42, код ЄДРПОУ 35378700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукр консалтінг»(місцезнаходження: 04212, м. Київ, Оболонський р н, вул. Малиновського, буд. 7-А, кв. 253, код ЄДРПОУ 33597169) 32 887 (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 48 коп. - основного боргу, 4 431 (чотири тисячі чотириста тридцять одну) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 373 (триста сімдесят три) грн. 19 коп. - державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

18.05.2011 року