Рішення № 15601989, 11.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/395-48/9211.05.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг"

доДержавного підприємства "Готель "Спорт"

простягнення 599 590,99 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Храбан О.В.

від відповідача:Паньшина О.П. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Арма-Лізинг" (надалі –ВАТ "Арма-Лізинг") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Готель "Спорт" (надалі –ДП "Готель "Спорт") про стягнення 599 590,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договором фінансового лізингу (про надання фінансових лізингових послуг) №8-03 від 14.01.2008 р., у зв’язку з чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 391 982,03 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 227 778,90 грн. та 3% річних у розмірі 8 313,10 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2010 р. порушено провадження у справі №46/395.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. у справі №46/395 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Готель "Спорт" на користь Відкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг" 391982,03 грн. основного боргу, 8313,10грн. 3 % річних, 3919,82 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. у справі №46/395 рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. змінено, стягнуто з Державного підприємства "Готель "Спорт" на користь Відкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг" 391982,03 грн. основного боргу, 7 377,85грн. 3 % річних, 34331,71 грн. пені, 4336,92 грн. державного мита та 162,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 р. у справі №46/395 рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. скасовані в частині стягнення пені та передано справу №46/395 в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва, в іншій частині постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. залишена без змін.

Згідно протоколу розподілу справи між суддями справу №46/395 призначено до розгляду головуючому судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.03.2011 р. справу №46/395 прийнято до провадження, присвоєно їй новий номер №46/395-48/92 та призначено до розгляду на 28.03.2011р.

Представником позивача в судовому засіданні 28.03.2011 р. подано письмове пояснення по справі в якому наведено порядок нарахування пені та згідно змісту якого розмір пені який підлягає стягнення з відповідача становить 51 655,31 грн.

Представником відповідача в судовому засіданні 28.03.2011 р. подано письмове пояснення в тексті якого відповідач вказує на необхідність проведення розрахунку розміру пені з урахуванням здійснених ним у період з 17.08.2009 р. по 23.10.2009 р. часткових платежів та яка згідно поданого відповідачем розрахунку становить 5 989,58 грн.

В судових засіданнях 28.03.2011 р. та 11.04.2011 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових доказів оголошено перерву до 11.04.2011 р. та 11.05.2011 р. відповідно.

У судове засідання 11.05.2011 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 11.05.2011 р. з'явився, проти позову в частині вимог про стягнення пені заперечив.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 р. між ВАТ "Арма-Лізинг" (лізингодавець) та ДП "Готель "Спорт" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу (про надання фінансових лізингових послуг) №8-03 відповідно до п. 1.1, 1.3 якого лізиногодавець передає, а лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу автомобілі в кількості п’ять одиниць загальною вартістю 613 156,25 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна сума договору становить: сума з ПДВ 1 476 371,46грн., ПДВ 221 628,54 грн., всього з ПДВ 1 698 000,00 грн.

Згідно п. 11.2.3 Договору лізингоодержувач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. у справі №46/395 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Готель "Спорт" на користь Відкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг" 391982,03 грн. основного боргу, 8313,10грн. 3 % річних, 3919,82 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. у справі №46/395 рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. змінено, стягнуто з Державного підприємства "Готель "Спорт" на користь Відкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг" 391982,03 грн. основного боргу, 7 377,85грн. 3 % річних, 34331,71 грн. пені, 4336,92 грн. державного мита та 162,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 р. у справі №46/395 рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. скасовані в частині стягнення пені та передано справу №46/395 в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва, в іншій частині постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. залишена без змін.

Спір у справі виник у зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Наявність грошового зобов’язання відповідача (виникло за договором №8-03 від 14.01.2008 р.) по сплаті лізингових платежів згідно погодженого сторонами графіку у розмірі 391 982,03 грн. підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. в частині залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 р., а тому відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Згідно ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору, зобов’язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, відповідно до Роз’яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.1999р. домовленість сторін про розірвання угоди не виключає обов’язок проведення між сторонами розрахунків за зобов’язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань.

За таких обставин, розірвання договору не звільняє лізингодержувача від обов’язку сплатити штрафні санкції, що встановлені договором, за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань по сплаті вказаних лізингових платежів, оскільки припинення зобов’язань за договором за домовленістю сторін не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов'язань, які мали місце до розірвання договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 227 778,90 грн., яка нарахована за період з 25.07.2008 р. по 01.10.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по сплаті лізингових платежів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно п. 12.6 Договору у випадку прострочення лізингоодержувачем виконання своїх грошових зобов’язань, останній на вимогу лізингодавця, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від вартості робіт у звітному місяці, за кожний день прострочення. Відповідач не оспорює наявність підстав для нарахування пені, проте не визнає її суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України у даній справі, здійснює перерахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача, виходячи із наступного:

По-перше, за змістом ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, а не від першого дня прострочення. Відтак, відсутні підстави для нарахування пені за 26-й день відповідного місяця через шість місяців після початку прострочення, адже останнім днем виконання грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів є 25-е число місяця.

По-друге, за змістом ч. 5 ч. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а тому останній день виконання 15-го періоду (див табл.1) переноситься на 26.10.2009 р., нарахування пені здійснюється за період з 27.10.2009 р. по 26.04.2010 р.

Табл. 1

Сума боргу

(грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

23 528,2226.07.2008 - 05.08.20081012.0000%154,28

36 302,3126.08.2008 –07.09.20081212.0000%285,66

30 134,5508.09.2008 –09.09.2008112.0000%19,76

42 908,6426.11.2008 –06.04.200913112.0000%3 693,32

42 908,6426.12.2008 –25.06.2009182з 26.12.2008 по 14.06.2009 (12.0000%)

з 15.06.2009 по 25.06.2009

(11.0000%)5 105,06

42 908,6426.01.2009 –25.07.2009181з 26.01.2009 по 14.06.2009 (12.0000%)

з 15.06.2009 по 25.07.2009

(11.0000%)5 010,32

42 908,6426.02.2009 –25.08.2009181з 26.02.2009 по 14.06.2009 (12.0000%)

з 15.06.2009 по 11.08.2009

(11.0000%)

з 12.08.2009 по 25.08.2009 (10.2500%)4 912,64

42 908,6426.03.2009 –25.09.2009184з 26.03.2009 по 14.06.2009 (12.0000%)

з 15.06.2009 по 11.08.2009

(11.0000%)

з 12.08.2009 по 25.09.2009 (10.2500%)4 869,84

42 908,6426.04.2009 –25.10.2009183з 26.04.2009 по 14.06.2009 (12.0000%)

з 15.06.2009 по 11.08.2009

(11.0000%)

з 12.08.2009 по 25.10.2009 (10.2500%)4 718,19

42 908,6426.05.2009 –25.11.2009184з 26.05.2009 по 14.06.2009 (12.0000%)

з 15.06.2009 по 11.08.2009

(11.0000%)

з 12.08.2009 по 25.11.2009 (10.2500%)4 618,85

42 908,6426.06.2009 –25.12.2009183з 26.06.2009 по 11.08.2009

(11.0000%)

з 12.08.2009 по 25.12.2009 (10.2500%)4 493,06

42 908,6426.07.2009 –25.01.2010184з 26.07.2009 по 11.08.2009

(11.0000%)

з 12.08.2009 по 25.01.2010 (10.2500%)4 464,26

42 908,6426.08.2009 –25.02.201018410.2500%4 434,28

42 908,6426.09.2009 –25.03.201018110.2500%4 361,99

42 908,6427.10.2009 –26.04.201018210.2500%4 386,09

42 908,6426.11.2009 –25.05.201018110.2500%4 361,99

41 478,3526.12.2009 –25.06.2010182з 26.12.2009 по 07.06.2010

(10.2500%)

з 08.06.2010 по 25.06.2010 (9.5000%)4 209,20 По-третє, суд перевірив твердження відповідача про часткову сплату лізингових платежів, на які нараховується пені у наведений період, та відзначає, що матеріалами справи не підтверджується погашення лізингових платежів під час визначеного судом для нарахування пені період. Призначення платежів не містять посилань на конкретні лізингові періоди, а тому погашення відбувалося у порядку хронології (черговості). При цьому, заборгованість у розмірі 391 982,03 грн. тобто за 3-11-ті періоди (табл. 2) не погашена взагалі, а погашення лізингових платежів за 1-2-ий періоди здійснена у жовтні 2009 року, тобто після закінчення періоду для нарахування пені за прострочення по сплаті таких лізингових платежів. Отже, заперечення відповідача про необхідність нарахування пені на іншу суму, ніж розмір лізингового платежу, є безпідставними.

По-четверте, згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява направлена до суду 17.08.2010 р., а відповідачем 22.10.2010 р. заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, а тому пеня нарахована до 17.08.2009 р. згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України стягненню не підлягає.

Сума пені з урахуванням строку позовної давності (табл. 2)

Сума боргу

(грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

42 908,6417.08.2009 –25.08.2009910.2500%216,89

42 908,6417.08.2009 –25.09.20094010.2500%963,97

42 908,6417.08.2009 –25.10.20097010.2500%1 686,96

42 908,6417.08.2009 –25.11.200910110.2500%2 434,04

42 908,6417.08.2009 –25.12.200913110.2500%3 157,02

42 908,6417.08.2009 –25.01.201016210.2500%3 904,10

42 908,6426.08.2009 –25.02.201018410.2500%4 434,28

42 908,6426.09.2009 –25.03.201018110.2500%4 361,99

42 908,6427.10.2009 –26.04.201018210.2500%4 386,09

42 908,6426.11.2009 –25.05.201018110.2500%4 361,99

41 478,3526.12.2009 –25.06.2010182з 26.12.2009 по 07.06.2010

(10.2500%)

з 08.06.2010 по 25.06.2010 (9.5000%)4 209,20 Таким чином, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання за вказані періоди у розмірі 34 116,53грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 163 680,11 грн. необхідно відмовити оскільки, нарахована без урахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, в стягненні пені в сумі 29 982,26 грн. слід відмовити, в зв’язку зі спливом строків позовної давності, встановлених п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП "Готель "Спорт" на користь ВАТ "Арма-Лізинг" пеню у розмірі 34 116,53 грн.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки судові витрати розподілені постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р., яка в цій частині залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 р. у справі №46/395.

На підставі викладеного та керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Готель "Спорт" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55; ідентифікаційний код 01997700) на користь Відкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг" (03037, м. Київ, просп.Червонозоряний, 52; ідентифікаційний код 32552855) пеню у розмірі 34 116 (тридцять чотири тисячі сто шістнадцять) грн. 53 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –16.05.2011 р.