Рішення № 15601916, 18.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/14418.05.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсерівс» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «Центренергобуд»

про стягнення 90963,64 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. №б/н від 09.09.2010р.

Від відповідача не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіабудсервіс” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК«Центренергобуд»90 963 грн. 64 коп., із них: 49012,22грн. сума основного боргу; 2438,77 грн.пеня; 1055,54 грн. інфляційні втрати; 474,27 грн. - 3 % річних; 18991,42 грн. збитки; 18991,42 грн. 18 840 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2011 порушено провадження у справі №36/144, розгляд справи призначено на 18.05.2011 о 11:30.

В судовому засіданні 18.05.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 18.05.2011р. представник відповідача не з»явився, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Доказами належного повідомлення Відповідача є відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідач отримав 20.04.2011р.). Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача,, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 червня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіабудсервіс” (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВБК “Центренергобуд”(надалі відповідач) було укладено договір оренди обладнання № О-876/А.

Відповідно до умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування будівельну опалубку вартістю 627 167,58 грн.

Термін оренди складає 30 днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання майна, що орендується (п. 4.1).

Акт приймання-передачі від 09.06.2010 свідчить про те, що орендодавець передав, а орендар прийняв будівельну опалубку вартістю 627 167,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Розмір орендної плати за договором на термін, зазначений в п. 4.1 договору становить 23832,36, 00 грн. (п.5.1). Орендна плата сплачується Орендарем наступним чином: попередня оплата у розмірі 100 % протягом 3 робочих днів з дати підписання договору (п.5.2).

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі акту здачі-приймання майна з оренди від 27.01.2011 відповідач частково повернув, а позивач прийняв будівельну опалубку вартістю 608176,14 грн. 73 коп., майно на загальну суму 18991,42 грн. не було повернуто відповідачем.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23.02.2011 позивач надіслав відповідачу претензію за №239 з вимогою сплати заборгованість.

Однак претензія позивача залишилася відповідачем без задоволення.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на дату подання позову та розгляду справи відповідач своїх зобовязань не виконав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 49012,22 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 1055 грн. 54 коп. інфляційних втрат та 474,27 грн. - 3 % річних.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 1055 грн. 54 коп. та 474,27 грн. - 3 % річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2438 грн. 77коп. та штраф у розмірі 18 991 грн. 42 коп.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 9.1.1. Договору встановлено, що Орендар несе відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день виникнення прострочення від розміру орендної плати, за кожний день прострочення, а пунктом 9.1.2 договору встановлено, що за пошкодження або втрату майна, що орендується штраф у розмірі 100 % від вартості згідно специфікації за кожну втрачену або пошкоджену частину майна, що орендується.

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, зазначеним п. 6 ст. 232 ГК України та становить три роки від дня, коли зобовязання мало бути виконано (п. 9.2.2).

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 2 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 2 438 грн. 77 коп. - пені та штрафу у розмірі 18 991 грн. 42 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 18 991 грн. 42 коп. збитків у звязку із втратою майна.

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обовязки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються, у тому числі, витрати, зроблені управненою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, за статтею 225 Господарського кодексу України включаються (у тому числі) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Обовязок доказування розміру завданих порушенням зобовязання збитків ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України покладено на кредитора.

Таким чином, для реалізації свого права на відшкодування збитків у примусовому порядку позивач повинен довести суду факт наявності реальних збитків та їх розмір.

Згідно п. 9.2.4 договору оренди обладнання № О-876/А сторони дійшли згоди, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції, аналогічна позиція підтверджується статтею 232 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 991 грн. 42 коп. збитків, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіабудсервіс” вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК «Центренергобуд»(04071, м. Київ, вул.. Ярославська, 58, код 34294252) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіабудсервіс”(03124, м. Київ, бул. Лепсе, 8, корп. 59/4; ідентифікаційний код 32485297) 49012 грн. 33 коп. основного боргу, 2 438 грн. 77 грн. пені; 1055 грн. 54 коп. інфляційні втрати; 474 грн. 27 коп. - 3 % річних; 18 991 грн. 42 коп. збитки; 18 991 грн. 42 коп. штраф; 909 грн. 64 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяТрофименко Т.Ю. Повний текст рішення складено 19.05.2011р.