Рішення № 15601907, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/6316.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стімтек"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 2354,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 01.05.2011 р.)

Від відповідача не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стімтек»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідача) про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 2354,00 грн. на підставі платіжного доручення № 1510 від 28.10.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 р. порушено провадження у справі № 39/63 та призначено справу до розгляду на 18.04.2011 р. о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду від 29.03.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.04.2011 р., не зявився, вимоги ухвали суду від 29.03.2011 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 18.04.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 16.05.2011 р. о 10:20 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/63 від 29.03.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаній позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 04050, АДРЕСА_1.

Вищенаведене поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою пошти “за зазначеною адресою не проживає”.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала у справі № 39/63 від 29.03.2011 р. вручена відповідачу належним чином.

За таких обставин, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/63 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 16.05.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.05.2011 р. та за відсутності відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2011 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.05.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стімтек»(позивач) стверджує, що на підставі платіжного доручення № 1510 від 28.10.2010 р. помилково перерахувало грошові кошти в розмірі 2354,00 грн. на користь отримувача платежу ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1). Грошові кошти було перераховано на рахунок зазначеного отримувача платежу в філії «Розрахунковий центр»ПАТ КБ «ПриватБанк», Київ № 26001052604285, код банку 320649. Зазначене позивач підтверджує платіжним дорученням № 1510 від 28.10.2010 р., копія якого додана до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (відповідач) з листом № 59 від 14.12.2010 року з вимогою про повернення позивачу помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 2354,00 грн. протягом пяти банківських днів (лист та докази його направлення знаходяться в матеріалах справи).

Відповідач відповіді на лист позивача № 59 від 14.12.2010 року не надав, грошові кошти у розмірі 2354,00 грн., як помилково перераховані, позивачу не повернув.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1), кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Згідно ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до п. 32.8. ст. 32 Закон України від 05.04.2001, № 2346-III “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”(надалі Закон України) передбачено, що спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлення відповідальності суб'єктів переказу визначається нормами вищенаведеного Закону України.

Зокрема, стаття 1 Закону України містить визначення наступних термінів і понять:

отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі;

неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою;

помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі;

платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи зі змісту абз. 2 п. 1.24. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого субєкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України № 227 від 16.03.1995р. “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” (чинний) підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін платникам помилково зараховані кошти.

Згідно з п. 2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”(чинний), кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, порядок повернення помилково перерахованих коштів, отриманих неналежним отримувачем без достатніх підстав, регулюється постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (надалі - Інструкція). Відповідно до пункту 1.4. Інструкції під терміном помилкове списання/зарахування коштів розуміється списання/зарахування коштів, внаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. У вищевказаному пункті Інструкції під терміном неналежний платник розуміється особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, в свою чергу під терміном неналежний отримувач розуміється особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Згідно з п. 6 Указу Президента України “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”(надалі - Указ Президента України), встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (04050, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1; р/р № НОМЕР_2 в Печерській філії ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Київ, МФО 300711), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стімтек»(04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5; код ЄДРПОУ 34925375; р/р № 26001052604285 в філія «Розрахунковий центр»ПриватБанку», МФО 320649) 2354,00 грн. (дві тисячі триста пятдесят чотири гривні 00 коп.) помилково перерахованих коштів, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 19.05.2011 р.