Рішення № 15601665, 17.05.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 р. Справа № 9/29-3/89

Господарський суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів: головуючого судді Фрич М.М., судді Цюх Г.З. та судді Деделюка Б.В., при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк золоті ворота" в особі філії АТ "Банк золоті ворота" в м.Івано-Франківську, вул.Галицька, 31, м.Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько-ІФ" вул. Чубинського, 13/1, м.Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 446 753,17 грн. заборгованості (новий розгляд)

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № 157 від 01.09.10);

від відповідача: представники не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариством "Банк золоті ворота" в особі філії АТ "Банк золоті ворота" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Фалько-ІФ” про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, яка за резолюцією голови суду скерована на розгляд судді Фанді О.М. Рішенням від 27.05.09 (суддя Фанда О.М.) позовні вимоги позивача по справі задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.10 року рішення Івано-Франківського господарського суду від 27.05.09 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.09 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до вимог п.10 ч.2 ст.111-11 та ч.1 ст.111-12 Господарського процесуального кодексу - за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову, в якій мають бути зазначені дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі передачі справи на новий розгляд і такі вказівки є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З огляду на вказану вимогу законодавства - Вищий господарський суд у постанові по справі від 31 березня 2010 р. зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено доказів, на підставі яких встановлено факт одержання відповідачем кредиту у розмірі 25000,00 євро, тобто встановлення розміру одержаного відповідачем кредиту відбулося на підставі неналежних доказів, а також постанова містить вказівку, що при новому розгляді справи, слід витребувати від позивача первинні документи, що підтверджують оплату ним на виконання умов договору платіжних документів з позичкового рахунку чи перерахування коштів на вказаний поточний рахунок відповідача.

Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2010р. справа 9/29 передана на новий розгляд колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Фрич М.М., суддя Цюх Г.З., суддя Деделюк Б.В., яка ухвалою від 28.05.2010р. розгляд справи призначила на 16.06.2010р.

15.06.2010 р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов від 12.06.2010 р. № 111 (вх. № 4858 від 15.06.2010 р.), в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 16.06.2010 р. представник позивача подав суду заяву про зміну (збільшення розміру) позовних вимог від 16.06.2011 №01/776 (а.с. №№ 27-28 том ІІ), в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 340836,80 грн., з яких: 242374,03грн. простроченої заборгованості за кредитом (основного боргу), 66773,46 грн. прострочених процентів за користування кредитом, 31689,31 грн. пені за несвоєчасно погашену заборгованість за кредитом.

Враховуючи диспозитивний характер ст. 22 ГПК України, яка передбачає право позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вбачає в наявності правові підстави для розгляду справи відповідно до змінених позовних вимог.

Також в судовому засіданні 16.06.2010 р. представник позивача подав суду заяву про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу від 16.06.2010 р. № 01/775 (вх.№4899від 16.06.2010 р.) (а.с. №35 том ІІ), яке було судом задоволено.

Судовий процес проведено з фіксуванням його за допомогою звукозаписувального технічного запису після подання та задоволення заяви представника позивача про таке фіксування та з урахуванням вимог ч. 7 ст.81-1 ГПК України.

В судовому засіданні 16.06.2010 р. оголошено перерву до 01.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2010 р. розгляд справи відкладено на 15.07.2010 р.

02.07.2010 р. за вх. № 3073 товариством з обмеженою відповідальністю “Фалько-ІФ” подано заяву № 116 від 01.07.2010 р. про відвід судді Цюх Г.З. від розгляду справи № 9/29-3/89 (Головуючий суддя Фрич М.М., суддя Цюх Г.З., суддя Деделюк Б.В.).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2010 р., (голова господарського суду Івано-Франківської області суддя Соботник В.В.), в задоволенні поданої заяви відмовлено.

В судових засіданнях від 15.07.2010 р. та від 30.09.2010 р. оголошено перерву до 30.09.2010 р. та 08.10.2010 р. відповідно.

Відповідачем 06.10.2010 р. подано клопотання від 04.10.2010 р. № 136 (вх. № 11773 від 06.10.10) про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Івано-Франківської області справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько-ІФ" до Публічного Акціонерного Товариства "Банк золоті ворота" в особі філії АТ "Банк золоті ворота" в м.Івано-Франківську про визнання недійсним договору № 02/02-ю на кредитну лінію (відновлювальну) від 11.09.2006р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 08.10.2010 р. зазначене вище клопотання задоволено та зупинено розгляд справи № 9/29-3/89 до розгляду господарським судом Івано-Франківської області справи № 9/89 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько-ІФ" до Публічного Акціонерного Товариства "Банк золоті ворота" в особі філії АТ "Банк золоті ворота" в м.Івано-Франківську про визнання недійсним договору № 02/02-ю на кредитну лінію (відновлювальну) від 11.09.2006р., який є основним доказом по справі № 9/29-3/89.

Представник позивача надіслав суду повідомлення (вх. № 2338/2011-с вх від 18.03.2011 р.) про поновлення провадження, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року у справі № 9/89 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 року залишено без змін, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько-ІФ" - без задоволення.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2011 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.04.2011 р.

07.04.2011 р. судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Фрич М.М. у відпустці, крім того, від відповідача 06.04.2011 року надійшла заява (вх.№2954/2011 від 06.04.2011 р.) про перенесення судового засідання.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2011 р. призначено розгляд справи на 10.05.2011 р.

10.05.2011 р. від відповідача до суду надійшло доповнення до відзиву на позов від 05.05.2011 р. №05 (вх № 3839/11-с вх від 10.05.2011 р.).

В судовому засіданні 10.05.2011 р. оголошено перерву до 17.05.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.05.2011 р. подав заяву про зміну (збільшення розміру) позовних вимог (вх. № 4111/11-с вх від 17.05.2011 р.), в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 446753,17 грн., з яких: 284832,45грн. простроченої заборгованості за кредитом (основного боргу), 130232,12 грн. прострочених процентів за користування кредитом, 31689,31 грн. пені за несвоєчасно погашену заборгованість за кредитом. Також представник позивача заявлені в позові вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяв про зміну (збільшення розміру) позовних вимог.

В порядку ст. 22 ГПК України, суд вбачає в наявності правові підстави для розгляду справи відповідно до змінених позовних вимог.

Від відповідача представник в судове засідання не з'явився, та направив суду письмові пояснення № 16-ю від 16.05.2011 р. (вх. №4102/2011-с вх від 17.05.2011 р.).

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ( а.с. № 12 том IV), суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права, (п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" від 15.03.10 N01-08/140).

Дослідивши всі матеріали справи та розглянувши фактичні обставини справи, виконуючи при цьому вимоги постанови Вищого господарського суду від 31 березня 2010 р., керуючись діючим законодавством - колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, 11.09.2006 року між сторонами у справі було укладено договір на кредитну лінію (відновлювальну) № 02/02ю від 11.09.2006 р. (далі - Договір) із додатковою угодою № 1 від 16.11.2009 року, додатковою угодою № 2 від 11.09.2007 року, згідно п. 1.1 Договору у період з 11.09.2006 року по 25.09.2007 року позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 40 000 євро ( ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а відповідач зобов'язувався повернути кредит у строк до 10.09.2008 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 14, 8 % річних на визначених кредитним Договором умовах.

Відповідно до п. 3.1-3.2 Договору проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня його фактичного повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит. За користування кредитом банк нараховує проценти, а позичальник в останній робочий місяць поточного місяця, а також на день закінчення строку дії договору сплачує проценти банку за період з 1 календарного дня поточного місяця (або з дня надання кредиту) по останній календарний день поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту).

Пункт 3.3 Договору встановлює, що за користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит (з урахуванням додаткових угод до договору), проценти сплачуються позичальником за ставкою на 5 процентних пунктів вищою, ніж та яка визначена у п. 1.1 Договору.

У відповідності до п. 5.2.1 Договору відповідач зобовязався здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Договором.

З метою встановлення факту виконання умов Договору зі сторони позивача в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України 29.06.2010 р. від позивача поступило клопотання про розкриття банківської таємниці та витребування доказів від 23.06.2010 р. №01/806 (вх. № 5207 від 29.06.2010р.) (а.с. № 42 том ІІ).

На виконання вимог Постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2010 р. у справі № 9/29, зокрема, дослідження доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредиту відповідно до умов Договору, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2010 р. від позивача витребувано належним чином засвідчені копії:

- договорів банківського рахунку по особових рахунках відповідача № 26009303181 (євро) № 260013301181 (гривня);

- виписку по особовому рахунку № 26009303181 відповідача за період з 11.09 по 31.12.06р.;

- виписку по особовому рахунку № 260013301181 відповідача за період з 11.09 по 31.12.06р.;

- заявку на продаж валюти № 1 від 12.09.06р.;

- заявку на продаж валюти № 2 від 14.09.06р.;

- заявку на продаж валюти № 3 від 22.09.06р.;

- заявку на продаж валюти № 4 від 02.10.06р.;

- заявку на продаж валюти № 4 від 11.10.06р.;

- заявку на продаж валюти № 5 від 24.10.06р.;

- заявку на продаж валюти № 4 від 31.10.06р.;

- заявку на продаж валюти № 6 від 27.11.06р.;

- заявку на продаж валюти № 7 від 19.12.06р.;

- заявку на продаж валюти № 8 від 21.12.06р.;

- заявку на продаж валюти № 8 від 21.12.06р.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки тип валюти рахунку, зазначеного в п. 2.1 Договору, не співпадає з типом валюти кредиту, позивач не мав змоги перераховувати кредитні кошти на даний рахунок безпосередньо з свого позичкового рахунку. Тому, за згодою сторін та за ініціативою відповідача, кредитні кошти на даний рахунок були зараховані в два етапи:

- перерахування з позичкового рахунку позивача № 20620302181 суми кредиту в євро на валютний поточний рахунок відповідача № 26009303181, що підтверджується меморіальними ордерами від 12.09.2006 р. та 27.11.2006 р. (а.с. №№ 4-5 том ІІ).

Відповідно до п. 5 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні" визначено, що ініціювання переказу за допомогою розрахункових документів здійснюється, зокрема, меморіальним ордером. Пунктом 1.19-1 ст. 1 цього ж закону встановлено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

На підставі наведеного меморіальний ордер, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 34 та ст.36 Господарського процесуального кодексу України, є належним та допустимим доказом.

Згідно з меморіальним ордером № 1 від 12.09.2006 р. на виконання умов Договору позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача 15000,00 євро (а.с. № 5 том ІІ). А відповідно до меморіального ордеру № 1 від 27.11.2006 р. на виконання умов Договору (в чинній тоді редакції від 11.09.2006 р.) позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача 10000,00 євро (а.с. № 4 том ІІ)

- за письмовими заявами відповідача здійснювався обмін (купівля - продаж) позивачем валюти євро на гривню за курсом, визначеним заявником у заявці про продаж, шляхом списання суми в євро з рахунку відповідача № 26009303181, її конвертації та зарахування суми в гривні на поточний рахунок відповідача № 20620302181, що підтверджується вищенаведеними виписками з особового рахунку відповідача, а також його заявами на продаж валюти (а.с. № 72-126 том ІІ).

Крім того, факт отримання спірних коштів та заборгованість перед позивачем відповідач підтверджував, зокрема, у листі вих. № 5 від 14.11.2008 р. адресованому позивачу (а.с. № 26 том І).

Також 08.10.2010 р. позивачем надано клопотання про долучення доказів від 08.10.2010 р. №01/1310, до якого він долучив, як доказ надання спірних коштів відповідачу, свої первинні бухгалтерські документи (меморіальні ордери, заяви про продаж іноземної валюти, свідоцтва по операціях на міжбанківському валютному ринку, заяви про купівлю валюти та інші) (а.с. №№ 14-142 том ІІІ).

17.05.2011 р. представником позивач в судовому засіданні подано клопотання про долучення письмових доказів від 13.05.2011 р. № 01/689 (вх. № 4112/11-с вх від 17.05.2011р.), в якому позивач просить долучити до матеріалів справи Зведену довідку по операціях відповідача з 12.09.2006 р. по 29.12.2006 р. (а.с. №№ 21-28 том IV).

Отже, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем виконано його зобов'язання відповідно до умов Договору та дійсно перераховано відповідачу 25 000,00 євро.

Всупереч взятих на себе зобов'язань за Договором відповідач прострочив погашення кредиту, в зв'язку з чим, з метою досудового врегулювання спору позивач направив йому свою вимогу (претензію) від 05.11.2008 р. № 01/1159 на суму 27652,87 євро та 8729,82 грн. (а.с. № 25 том І).

На дану вимогу відповідач відповів своїм листом від 14.11.2008 р. № 5, в якому повідомив, що повністю визнає свій борг і запевняв, що вжиє всіх заходів для якнайшвидшого повернення кредитних коштів, відсотків за користування та сплатить неустойку. Однак, своїх зобов'язань так і не виконав.

Також у вищезазначеному листі відповідач повідомив, про зміну власників, а саме, що станом на 30.10.2008 р. власником відповідача є Яцевич Надія Василівна, якій належить 100 % статутного капіталу, що підтверджується статутом відповідача (а.с. № 51 том І) та протоколом № 4 загальних зборів засновників відповідача від 28.09.2008 р. (а.с. № 10 том ІІ).

Згідно абз. 1 п. 5.2.5 Договору відповідач зобов'язаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти та неустойку, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках: зокрема, невиконання своїх зобов'язань з повернення кредиту або сплати процентів.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За таких обставин справи, враховуючи доводи позивача, що підтверджені матеріалами справи, неподання відповідачем доказів у спростування вимог позивача чи доказів про оплату заборгованості за Договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у розмірі 284832,45 грн. про стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу ст. 536 Цивільного кодексу України, Договором встановлено, що проценти є платою за користування кредитом і сплачуються за весь час користування кредитом до дня фактичного його повернення, у тому числі і після закінчення строку, на який було надано кредит.

За користування кредитом позивач нараховує проценти. а відповідач у строк до 25 числа (включно) кожного поточного місяця (включаючи місяць надання кредиту, якщо кредит було надано до 20 числа включно), а також день закінчення строку дії Договору, сплачує проценти позивачу за період з 21 числа попереднього місяця (у місяці надання кредиту - з дня фактичного надання кредиту) по 20 число поточного місяця включно (або по день, що передує дню повного погашення кредиту). У випадку несплати нарахованих процентів у встановлений строк наступного робочого дня вони вважаються простроченими (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

У відповідності до п. 3.3 Договору, за користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит (з урахуванням додаткових угод до Договору), проценти сплачуються відповідачем за ставкою на 5 процентних пунктів вищою ніж та, яка визначена у Договорі.

Таким чином, за невиконання умов Договору позивачем правомірно нараховано відповідачу 130232,12 грн. прострочених процентів за користування кредитом в період з жовтня 2006 р. по травень 2011 р., нарахування яких перевірені судом та відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.1 Договору, та/або строків сплати процентів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки на рахунок № 63977901206102.

Отже, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем зобовязань за Договором, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасну сплату сум кредиту у розмірі 31689,31 грн. за період з 01.02.2007 р. по 10.03.2009 р., нарахування якої перевірено судом та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Досліджуючи посилання відповідача у відзиві на позов (а.с. №№ 8-9 том ІІ) (з урахуванням доповнень до відзиву (а.с. № 11 том IV), колегія суддів приходить до висновку, що вони є необгрунтовними та безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідачем протягом розгляду справи наводились різні аргументи по справі, проте жодних доказів в підтвердження своїх заперечень не надано, а відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що зроблено відповідачем так і не було.

Крім того, відповідач зазначає, що додаткова угода № 2 від 11.09.2007 р. до Договору є нікчемною, бо договір закінчив свою дію 10.09.2007, однак, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2010 у справі № 9/89 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько-ІФ" до Публічного Акціонерного Товариства "Банк золоті ворота" в особі філії АТ "Банк золоті ворота" в м.Івано-Франківську про визнання недійсним договору № 02/02-ю на кредитну лінію (відновлювальну) від 11.09.2006р. у задоволенні позову відмовлено, а постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року у справі № 9/89 вищезазначене рішення залишено без змін.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 446753,17 грн., з яких: 284832,45грн. простроченої заборгованості за кредитом (основного боргу), 130232,12 грн. прострочених процентів за користування кредитом, 31689,31 грн. пені за несвоєчасно погашену заборгованість за кредитом є обгрунтовними і підлягають задоволенню.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 526, 536, 549, 625, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230 - 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 82, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариством "Банк золоті ворота" в особі філії АТ "Банк золоті ворота" в м.Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю “Фалько-ІФ” про стягнення 446 753,17 грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фалько-ІФ" (вул.Чубинського, 13/1, м.Івано-Франківськ; ідентифікаційний код 34078881) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк золоті ворота" в особі філії АТ "Банк золоті ворота" в м.Івано-Франківську (вул.Галицька, 31, м.Івано-Франківсь; ідентифікаційний код 34330981) 284832,45грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять дві гривні сорок п'ять копійок) простроченої заборгованості за кредитом (основного боргу), 130232,12 грн. (сто тридцять тисяч двісті тридцять дві гривні дванадцять копійок) прострочених процентів за користування кредитом, 31689,31 грн. (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят дев'ять гривень тридцять одну копійку) пені за несвоєчасно погашену заборгованість за кредитом, 4467,53 грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят сім гривень п'ятдесят три копійки) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Фрич М.М.

Суддя Цюх Г.З.

Суддя Деделюк Б.В.

повне рішення складено 23.05.2011

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Вітюк О. В. 19.05.11