Ухвала суду № 15597205, 18.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2011 р. м. КиївК-11725/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Григоренко В.В., відповідача:Піскун І.О.,

Корнелюк М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іпотечна компанія «Аркада-Фонд»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 р.

у справі №22а-4349/08 (25/101-А номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Аркада-Фонд»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Аркада-Фонд»(надалі позивач, ТОВ «Інвестиційна компанія «Аркада-Фонд») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі відповідачі, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.07.2007 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Морозов С.М., судді: Євсіков О.О., Хрипун О.О.) позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення: № 0000292307/0 від 19.05.2006 р., №0000292307/1 від 01.08.2006 р., № 0000292307/2 від 16.11.2006 р., №0000292307/3 від 22.12.2006 р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Романчук О.М., судді: Усенко В.Г., Попович О.В.) скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування ним приписів підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої 11.05.2006 р. складено акт № 264/1-22-01-25586047 (надалі - акт).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим позивачу було донараховано податок на прибуток за три квартали 2005 року на загальну суму 647525,00 грн.

На підставі акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000292307/0 від 19.05.2006 р., яким було визначено позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1230297,50 грн., в т.ч. 647525,00 грн. основного платежу та 582772,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000292307/0 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000292307/1 від 01.08.2006 р., №0000292307/2 від 16.11.2006 р., №0000292307/3 від 22.12.2006 р., якими позивачу визначено суму податкового зобовязання у розмірі 1060818,50 грн., в т.ч. 589481,00 грн. - основного платежу та 471337, 50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом березня липня 2005 року продав акції ЗАТ «Укрроспромінвест»та ВАТ «БудХолдинг». Продані акції були передані позивачу його учасником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Девелопер»як внесок до статутного фонду ТОВ «Інвестиційна компанія «Аркада-Фонд».

Податковий орган вважає, що ТОВ «Інвестиційна компанія «Аркада-Фонд»в порушення підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у витратах на придбання акцій при визначенні фінансового результату від операцій з цінними паперами врахувало вартість акцій, які були внесені учасником ТОВ «Інвестиційна компанія «Аркада-Фонд»до його статутного фонду.

Суд першої інстанції не погодився з таким висновком відповідача та зазначив, що виходячи з приписів підпункту 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товариство має право на відображення витрат, повязаних із придбанням таких акцій, а також доходів від їх продажу лише в момент здійснення продажу акцій українських підприємств. У звязку з чим, суд першої інстанції встановив, що позивачем було правомірно враховано акції, внесені учасником ТОВ «Інвестиційна компанія «Аркада-Фонд»до статутного фонду позивача, у витратах на придбання акцій при визначенні фінансового результату від операцій з цінними паперами.

Колегія суддів апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову виходила з того, що внесення акцій до статутного фонду товариства є прямою інвестицією, сума якої не включається до складу валового доходу, а тому підстав для її врахування при визначенні фінансового результату від операцій з цінними паперами немає.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним та необґрунтованим, зважаючи на наступне.

Згідно з приписами підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Отже, в окремому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами відображаються: 1) витрати на придбання окремих видів цінних паперів; 2) доходи від продажу кожного з видів цінних паперів.

Згідно з підпунктом 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «витрати»для цілей пункту 7.6 вказаного Закону слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у звязку з таким придбанням.

Відповідно до підпункту 7.6.4 цього ж Закону під терміном «доходи»слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в звязку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у звязку з таким продажем, обміном або відчуженням.

В свою чергу, різниця між витратами на придбання цінних паперів та доходами від їх продажу становлять прибуток від операцій з цінними паперами.

Водночас, абзацом пятим підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Наведене обмеження застосування підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»означає, що витрати, повязані з операціями з випуску корпоративних прав або цінних паперів, не відображаються у складі витрат по окремому обліку цінних паперів, а доходи від випуску корпоративних прав або цінних паперів, отримані у будь-якому вигляді, не включаються до складу доходів від операцій з цінними паперами.

В свою чергу, всі інші витрати на придбання цінних паперів, у тому числі витрати на придбання акцій в обмін на корпоративні права, які випускаються платником податку, підлягають відображенню в окремому обліку відповідно до приписів підпункту 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У розглядуваній ситуації платником податку правомірно не відображено в окремому податковому обліку результатів операцій з цінними паперами витрати та доходи від операції з випуску корпоративних прав. Тому вартість акцій, одержаних на компенсацію вартості емітованих цим платником податку корпоративних прав, не включена до складу доходів від операцій з цінними паперами, а вартість емітованих корпоративних прав до складу витрат за такими операціями.

У той же час, витрати на придбання акцій, навіть якщо таке придбання було здійснено шляхом випуску корпоративних прав платником податку підлягали відображенню у складі витрат за операціями з цінними паперами. Тому вартість майна (в розглядуваному випадку емітованих платником податку корпоративних прав), переданого платником податку на компенсацію вартості придбаних акцій, належало відобразити як витрати на придбання акцій в окремому податковому обліку. У свою чергу, доходи від подальшого продажу зазначених акцій повинні були відображатися як доходи від операцій з цінними паперами.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, платником податку було дотримано вищенаведені положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції було помилково застосовано норму підпункту 7.6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції відносно безпідставності донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток.

Оскільки донарахування позивачу податкових зобовязань за основним платежем правомірно визнано судом першої інстанції необґрунтованим, відповідно скасування податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також здійснено правильно.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалено відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іпотечна компанія «Аркада-Фонд»задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2008 р. у справі №22а-4349/08 (25/101-А номер справи у суді першої інстанції) скасувати.

Постанову Господарського суду міста Києва від 06.07.2007 р. у справі №22а-4349/08 (25/101-А номер справи у суді першої інстанції) залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.