Ухвала суду № 15597147, 13.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2011 р. м. КиївК-20786/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2008 р.

у справі №7/255-2007

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія деревообробки»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія деревообробки»(далі позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2007 р. (суддя С.Швед), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.М.Багрій, судді І.М.Обрізко, Т.В.Онишкевич), позовні вимоги задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 29.03.2007 р. №3991/23-0/33142018/112, від 12.06.2007 р. №3991/23-0/33142018/112/1 та від 31.08.2007 р. №3991/23-0/33142018/112/2.

Задоволення позову обґрунтовано судами першої та апеляційної інстанцій посиланням на ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосувавши яку, суди дійшли висновку, що Закон не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості, і що єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування згідно пп.7.7.2 п7.7 зазначеної статті є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення пп.1.8 ст.1, пп. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої позивачем за листопад 2005 року, та донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 19.0.32007 р. №30/23-0/33142018, про порушення товариством пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2005 року сум податку на додану вартість, сплачених товариством не у попередньому по відношенню до цього місяця податкових періодах.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобовязань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при відємному враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 року №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту, сума визначеного відємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого відємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має відємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними податкових декларацій з податку на додану вартість, станом на листопад 2005 року, різниця між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту мала відємне значення.

Згідно довідки відповідача про підтвердження сум бюджетного відшкодування від 19.01.2006 р. №16/15-02 порушень щодо визначення позивачем податкових зобовязань, податкового кредиту та відємного значення між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту за листопад 2005 року не встановлено.

Факт сплати позивачем на користь своїх постачальників податку на додану вартість у ціні придбаних товарів підтверджується дослідженими судами платіжними дорученнями, банківськими виписками, податковими накладними.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2005 року у розмірі 28.575,00 грн., відповідає положенням пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому суди попередніх інстанцій правомірно визнали такими, що не ґрунтуються на вказаних правових нормах, доводи податкової інспекції про відсутність у позивача права на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за листопад 2005 року.

Відтак скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень здійснено судовими інстанціями цілком обґрунтовано.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2008 р. у справі №7/255-2007 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.