Ухвала суду № 15596566, 13.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2011 р. м. КиївК-19046/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників: позивача:Білинського М.О., відповідача:Пастернак У.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 16.05.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 р.

у справі №22-а-1400/08 (5/620-3/85А номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс»

до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс»(далі позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.09.2006 р. №0003952301/0 та від 06.10.2006 р. №0003982301/0.

Постановою Господарського суду Львівської області від 16.05.2007 р. (суддя Березяк Н.Є.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Кушнерик М.П., судді Багрій В.М., Заверуха О.Б.), позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 29.09.2006 р. №0003952301/0 та від 06.10.2006 р. №0003982301/0, судові витрати покладено на позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що чинне законодавство не містить заборони на дострокове погашення податкового векселю шляхом заліку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка була наявна у картці особового рахунку платника такого податку та була відповідно підтверджена податковим органом. Крім того, законодавчо дозволено включення суми податку на додану вартість, зазначену у векселі, до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей вексель у звітному (податковому) періоді, в якому відбулося погашення такого векселя, за умови його оплати раніше дати, яка відповідно до векселя є строком платежу. Тому, зважаючи на те, що позивачем було достроково погашено податкові векселі, правомірним визнано включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, зазначеної у векселі та заявлення вказаної суми до відшкодування з бюджету.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав неправильно застосування ними положень Закону України «Про податок на додану вартість», та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну відповідача не надав.

Позивачем заявлено клопотання про проведення процесуального правонаступництва Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс»на Приватне акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс».

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обовязкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обовязкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази зміни назви позивача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкового органу проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банк за травень 2006 року, за результатами якої 19.09.2006 р. складено акт №388/23-1/13825481.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 та п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР), а саме завищено заявлену до відшкодування суму бюджетного відшкодування за травень 2006 року на суму 398.605,00грн..

На підставі зазначеного акту перевірки №388/23-1/13825481 відповідачем 29.09.2006 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003952301/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 398.605,00грн..

Крім того, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банк за липень 2006 року, за результатами якої 29.09.2006 р. складено акт №402/23-1/13825481.

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, що виразилося у завищенні заявленої до відшкодування суми бюджетного відшкодування за липень 2006 року на суму 248.755,00 грн. Крім того, даною перевіркою встановлено не можливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2006 року на суму 70.703,00 грн..

На підставі акта №402/23-1/13825481 відповідачем 06.10.2006 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003982301/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 248.755,00 грн..

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до абз.4 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2006 р. та 18.05.2006 р. Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області на підставі листів позивача №75 від 05.04.2006 р. та №101 від 16.05.2006 р., достроково погасила податкові прості векселі шляхом зарахування наявної суми бюджетного відшкодування в рахунок оплати векселів на суму 398.605,00 грн. та 374.094,45 грн. відповідно.

Зважаючи на те, що платником податків було погашено податкові векселі достроково, їх сума була включена позивачем до складу податкового кредиту та відповідно заявлена до відшкодування з бюджету у відповідні податкові періоди, в яких відбулося дострокове погашення податкових векселів.

Контролюючий орган зменшуючи позивачу суму заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість з підстав визначених абз.4 п.11.5 ст.11 Закону України №168/97-ВР, вказуючи на те, що оскільки підприємством було здійснено погашення зазначених податкових векселів не шляхом перерахування коштів, а заліком суми бюджетного відшкодування, встановив, що підстав для подальшого включення суми таких векселів до складу податкового кредиту та відповідно заявлення бюджетного відшкодування у позивача немає.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхили зазначені доводи податкової інспекції. Так, абз.4 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо термін сплати зобовязань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобовязань по векселю до складу податкових зобовязань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобовязань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.

З викладеного вбачається, що судовими інстанціями аргументовано встановлено, що норми Закону України «Про податок на додану вартість»не містять обовязкової вимоги щодо сплати платником податку на додану вартість саме грошовими коштами, а передбачають лише здійснення фактичної сплати такого податку. Суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи контролюючого органу відносно того, що податковий вексель, погашений шляхом заліку сум підтвердженого бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не може приймати участь у формуванні суми бюджетного відшкодування вказаного податку. Відтак, скасування оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень, якими зменшено позивачу заявлену до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість є цілком обґрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Зважаючи на зазначене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні рішення про задоволення позовних вимог, було дотримано вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Закрите акціонерне товариство транспортно-експедиційного комбінат «Західукртранс»на Приватне акціонерне товариство транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс».

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення.

3. Постанову Господарського суду Львівської області від 16.05.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2008 року у справі № 5/620-3/85А (22-а-1400/08) залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.