Ухвала суду № 15596361, 30.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2011 р. м. КиївК-3798/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Карась О.В.

Острович С.Е.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2008 р.

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 р.

у справі № 22-а-7418/2008 (2а-4256/08 номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Автоторгова група «Спецтехніка»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання неправомірним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Автоторгова група «Спецтехніка»(надалі позивач, ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова (надалі відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова) про визнання неправомірним та скасування рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2008 р. (суддя Я.В. П?янова), у позові відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Н.В. Шевцова, судді: Я.М. Макаренко, С.В. Дюкарєва) скасовано рішення суду першої інстанції. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано неправомірними та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.03.2008 р. № 0000092200.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування ним положень статті 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(надалі Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»), та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.02.2007 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої 22.02.2008 р. складено акт №795/22-111/30884849 (надалі - акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Закону України від 07.05.1996 р. №184/96-ВР «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та Закону України від 31.05.2007 р. № 1108-V «Про внесення змін до Закону України»«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилося у порушенні резидентами строків повернення валютної виручки.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято рішення від 06.03.2008 р. №0000092200 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 213701,00 грн., яке і є предметом оскарження у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що 24.01.2007 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТФ «ЗИЛ-експорт»АМО ЗИЛ»Російська Федерація (надалі ТОВ «ВТФ «ЗИЛ-експорт»АМО ЗИЛ») було укладено контракт № 643/40431508/7009-01 купівлі-продажу товарів (надалі Контракт). Відповідно до умов контракту ТОВ «ВТФ «ЗИЛ-експорт»АМО ЗИЛ»зобовязалося поставити позивачу автомобілі, а останній прийняти їх та оплати у відповідності до умов Контракту.

Відповідно до пункту 3.1 Контракту загальна сума за ним була визначена у розмірі 200000000,00 російських рублів.

Відповідач вважає, що при здійсненні розрахунків в іноземній валюті за вказаним контрактом, позивачем було порушено 90 денний граничний строк розрахунків, визначений статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме порушено строки повернення валютних коштів по укладеним зовнішньоекономічним договорам у звязку з простроченням поставки товарів контрагентами позивача на митну територію України.

Визначаючи дату поставки товару на митну територію України, відповідач врахував дату, зазначену у вантажній митній декларації, з чим погодився суд першої інстанції.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність»(надалі Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність») під імпортом товарів розуміється купівля (у тому числі з оплатою у негрошовій формі) українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних субєктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту визначено момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно зі статтею 6 Митного кодексу України межами митної території України є митний кордон України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Викладені законодавчі норми дають підстави суду касаційної інстанції погодитись з висновками суду апеляційної інстанції відносно того, що товар, який знаходиться під митним контролем України, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що переміщений через митний кордон, а штамп «під митним контролем»на товарно-супровідних документах з відповідною датою, засвідчує факт і дату перетину митного кордону України та фактично визначає момент імпорту товару.

Нормами пункту 14 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»визначено, що митне оформлення товару це виконання митним органом дій (процедур), які повязані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що процедура митного оформлення має триваючий характер та не впливає безпосередньо на момент здійснення постачання товару, встановлений сторонами договору.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що наявність товарно-супровідних документів з відтиском штампу «під митним контролем»підтверджує факт своєчасної поставки товару на митну територію України у відповідності до умов, визначених сторонами у договорі та без порушення законодавчо встановлених строків, а тому судом апеляційної інстанції було обґрунтовано визнано неправомірним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.03.2008 р. № 0000092200.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова у справі № 22-а-7418/2008 (2а-4256/08 номер справи у суді першої інстанції) залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 р. у справі № 22-а-7418/2008 (2а-4256/08 номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіБившева Л.І. Карась О.В. Острович С.Е. Федоров М.О.