Ухвала суду № 155843, 20.09.2006, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2006 Справа № 17/193

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів:ШвецьВ.В., Сизько І.А.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Нестеренко В.В., довіреність №100 від 02.09.06

від відповідача : Долідзе А.О., довіреність №12 від 22.02.06, Багно Ю.В., довіреність №41 від 16.08.06, Гуляєва О.В., довіреність №34 від 20.06.06,

розглянувши апеляційну скаргу Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.06р. у справі № 17/193

за позовом: Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Нікопольської об"єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006р. у справі №17/193 (Головуючий суддя Т.Г.Стрелець, судді І.М.Подобєд, І.Ю.Добродняк) позов Нікопольського комунального підприємства “Нікопольтеплоенерго” задоволено, податкове повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі-ОДПІ) №0001502342/0/27427 від 18.07.2005р. визнано недійсним;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з правомірності визначення позивачем суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за касовим методом та віднесення ним до складу валових витрат вартості теплової енергії, придбаної для власних потреб, і, відповідно, правомірного включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту;

- не погодившись з рішенням суду, Нікопольська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про порушення податкового законодавства, встановлені під час проведення перевірки фінансово-господарської діяльності позивача;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2005р. Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001502342/0/27427, яким виявлено завищення Нікопольським комунальним підприємством “Нікопольтеплоенерго” суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за 02 місяць 2005р. в розмірі 109 967грн. 86 коп. та за 03 місяць 2005р. в розмірі 118 926грн. 29 коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 14.07.2005р. №103/231.05472525, складеного за результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства підприємством “Нікопольтеплоенерго” за період діяльності з 01.10.2003 по 31.03.2005р.р.

Даною перевіркою встановлено, що за період з 01.10.2004 по 31.03.2005р. в порушення п.4.7 ст.4 п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємство визначало базу оподаткування операцій податком на додану вартість з продажу теплової енергії, отриманої на підставі договору комісії , за касовим методом.

Так, 01.10.2004р. підприємством було укладено договір комісії з дочірнім підприємством (далі-ДП) “Газ-тепло” №12/04-262, згідно з яким підприємство (комісіонер) зобов’язалося здійснювати діяльність по продажу обумовленої теплової енергії та укласти від свого імені, але за рахунок ДП “Газ-тепло” (комітента) та відповідно до вказівок останнього угоди із споживачами.

Згідно з п.1.1 договору вся теплова енергія, що реалізується комісіонером є власністю комітента.

П.4.3 договору передбачено, що в інтересах комітента комісіонер зобов’язаний укласти угоди із споживачами теплової енергії, а саме з: населенням, бюджетними установами всіх рівнів, госпрозрахунковими підприємствами.

П4.4. договору сторони узгодили, що угоди, укладені комісіонером із споживачами, в обов’язковому порядку повинні передбачати розрахунок останніх за спожиту енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента.

Таким чином, протягом перевіряємого періоду підприємство здійснювало продаж теплової енергії відповідно до умов зазначеного вище договору населенню, бюджетним установам всіх рівнів та госпрозрахунковим підприємствам.

Оплата за отриману теплоенергію здійснювалася бюджетними установами, фізичними особами та житлово-експлуатаційними конторами шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки ДП “Газ-тепло”.

При цьому в періоді, що перевірявся, фізичними особами та житлово-експлуатаційними конторами за отриману теплоенергію фактично сплачено 5 509 715грн.178 коп., а було реалізовано теплоенергії на адресу перелічених споживачів на загальну суму 8 536 912грн. 68 коп.

До складу податкового зобов’язання підприємство включило податок на додану вартість з фактично сплаченої споживачами суми в розмірі 5 434 669грн. 09коп., який дорівнює 905 778грн. 18 коп.

За наслідками виявленого порушення перевіряючими зазначено, що податкове зобов’язання по податку на додану вартість підлягає збільшенню у тому числі, за лютий 2005р. на 99 192грн.90 коп., за березень 2005р. –на 101 052грн. 43коп.. Таке збільшення, відповідно до матеріалів справи, призвело до завищення від’ємного значення цього податку за перелічені періоди.

Згідно з п. 4.7 ст. 4 Законом України “Про податок на додану вартість”у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

У відповідності з п. 11.11 ст. 11 Законом України “Про податок на додану вартість”тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Також встановлено, що під терміном “касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг)”розуміється спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника податку або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата поставки інших видів компенсації їх вартості (включаючи дату виписки рахунку (чека) при розрахунках картками платіжних систем або банківськими чи персональними чеками).

Листом від 09.12.2003р. №10091/6/11-1216 Державна податкова адміністрація України повідомила НАК “Нафтогаз України” про результати розгляду листа останнього щодо порядку оподаткування податком на додану вартість вартості операцій з реалізації теплової енергії за договором комісії (т.1. а.с.92-93).

В даному листі зазначено, що оскільки відповідно до п.11.11.ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” платники податку, які продають теплову енергію фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості, визначають базу оподаткування операцій з продажу таких товарів (послуг) за касовим способом, то норми п.7.3 Закону для визначення дати виникнення податкових зобов’язань у комісіонера при продажу теплової енергії цим категоріям споживачів, повинні застосовуватися у частині, що не протирічить цьому пункту.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового зобов’язання контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Таким чином, названий вище лист Державної податкової адміністрації України слід вважати податковим роз’ясненням в розумінні п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Тому висновки господарського суду про те, що у спірних правовідносинах повинні застосовуватися положення п.11.11 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” є вірними.

Отже підприємство правомірно визначало свої податкові зобов’язання за касовим методом, тобто в тому податковому періоді, коли споживачі здійснювали оплату за теплову енергію на розрахунковий рахунок комітента – ДП “Газ-тепло”.

З огляду на викладене, у податкової інспекції відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий-березень 2005р.

Перевіркою встановлено також порушення підприємством п.п.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає у включенні до складу податкового кредиту протягом жовтня-грудня 2004р., січня-березня 2005р. податкових накладних за теплову енергію, яка фактично не використана у виробництві, бо є понаднормативно втраченою у мережі.

Так, відповідно до акту перевірки, 01.10.2004р. між підприємством та ДП “Газ-тепло” було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №17/04-545, предметом якого є теплова енергія на власні потреби підприємства в межах договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/04-261 від 01.10.2004р.

Вартість, придбаної за договором №17/04-545 теплової енергії, підприємство включило до складу валових витрат по декларації по податку на прибуток за 2004р. в сумі 453 287грн. 06 коп. та за І квартал 2005р. в сумі 399 238грн. 82 коп.

За наслідками дослідження актів-розрахунків обліку теплової енергії, використаної на технологічні власні потреби, відомостей виконання техніко-економічних показників підприємства і теплових балансів та з посиланням на п.5 рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради №823 від 27.12.2000р. “Про узгодження тарифів на послуги тепловодопостачання” перевіряючими виявлено порушення підприємством п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при включенні до складу валових витрат понаднормативних втрат у мережі.

Отже, порушення при формуванні підприємством валових витрат призвели, на думку перевіряючих, до необхідності зменшення податкового кредиту на суму податку на додану вартість з понаднормативно втраченої теплової енергії, яка фактично не використана у господарській діяльності підприємства в розмірі 171 881грн. 58 коп., а також до зменшення суми від’ємного значення даного податку.

Між тим, відповідно до п. 5 рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради № 823 від 27.12.2000р. “Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання у м. Нікополі”, яке підприємство надало у матеріали справи, планові теплові витрати теплових мереж вирішено узгодити у розмірі 13% від кількості відпущеної теплової енергії, що підлягає реалізації.

Згідно планово-економічних показників підприємства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2005р. всього відпущено 228522 Гкал теплової енергії.

Витрати теплової енергії, в тому числі нормативні 13%, становили 16877 Гкал (19,41%) за 4 квартал 2004р. та 24121 Гкал (17,04%) за 1 квартал 2005р..

У розділах 3, 4 норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993р., наводяться методики визначення втрат теплоти у теплових мережах, а також на власні потреби.

Зокрема, відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 п. 3 вказаних Норм витрати теплоти в теплових мережах залежать від їх протяжності та діаметрів, способу прокладки, типу і стану теплоізоляції, ґрунтових умов, строку служби, умов експлуатації та ін. і визначаються на підставі відповідних випробувань технічно-справних трубопроводів.

На підставі п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 зазначених Норм витрати теплоти на власні потреби котельні визначаються розрахунковим чи дослідним методом диференційовано в залежності від виду спалюваного палива та обладнання опалювальної котельні.

Згідно з Довідкою про включення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України основними видами його діяльності є виробництво та розподілення тепла, надання послуг з теплопостачання.

З розрахунків кількості виробленої та протранспортованої готової продукції за жовтень 2004р. –березень 2005р. вбачається, що власні потреби теплової енергії підприємства і нормативні втрати теплової енергії у теплових мережах є різними чинниками, які податкова інспекція помилково ототожніла. Так, надані документи свідчать, що власні потреби підприємства являють собою витрати теплової енергії для опалення адміністративних і промислових приміщень, а також витрати, пов’язані з технологічним процесом роботи основного обладнання (котлів);

З акту комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів теплопостачальними підприємствами від 21.10.2005р. № 18-5/3.21-176, який був залучений підприємством до матеріалів справи, також вбачається, що теплові втрати теплової енергії в теплових мережах і власні потреби підприємства є різними показниками, що не можуть порівнюватись і складатись.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог підприємства у цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Документи, надані підприємством у матеріали справи, свідчать про те, що витрати теплової енергії на його власні потреби є витратами, понесеними у зв’язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, наданням послуг з теплопостачання, оскільки вони є необхідними для нормального процесу виробництва теплової енергії (потреби котлів, необхідність опалення адміністративних і промислових приміщень).

Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.06р. у справі № 17/193 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя В.В.Швець

Суддя І.А.Сизько

Дата виготовлення у повному обсязі 25.09.06р.