Постанова № 15582367, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11673/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 р. адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані»до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ПАТ «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000471750/0 від 17.04.2009 р., №0000471750/1 від 08.05.2009 р. та № 0000471750/2 від 16.07.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 33146 грн. 34 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у Подільському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що здійснені позивачем перерахування коштів на користь фізичних осіб є представницькими витратами, а відтак не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи.

У період з 16.02.2009 р. по 16.03.2009 р. посадовцями ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку спільного Українсько-Кіпрського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2008 р.

Результати перевірки оформлено актом № 56/23-604/25642478 від 06.04.2009 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 2, 4, 8, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Такий висновок податкового органу мотивовано наступним:

-25.11.2005 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_3 підприємством перераховано 643 грн. 40 коп. за відвідування торгово-розважального комплексу «Арена»;

-16.04.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_4 підприємством перераховано 1574 грн. 10 коп. за відвідування ресторану «Міміно»;

-17.04.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_1 підприємством перераховано 5 614 грн. 66 коп. за відвідування ресторану «Міміно»;

-23.08.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_5 підприємством перераховано 1215 грн. 25 коп. за відвідування джаз-бару «5-й елемент»;

-20.08.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_6 підприємством перераховано 4 148 грн. 10 коп. для розрахунку за авіаквиток та відвідування ресторану;

-31.05.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_7 підприємством перераховано 6 867 грн. 90 коп. за відвідування ресторану «Сан Торі»;

-10.10.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_8 підприємством перераховано 553 грн. для розрахунку за коньяк;

-08.10.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_14 підприємством перераховано 1438 грн. за відвідування ресторану;

-31.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_9 підприємством перераховано 2 205 грн. для розрахунку в супермаркеті (коньяк, вино, горілка, цукерки);

-02.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_10 підприємством перераховано 2 475 грн. 85 коп. для розрахунку за товар;

-02.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_7 підприємством перераховано 751 грн. 71 коп. за відвідування ресторану у відрядженні;

-31.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_11 підприємством перераховано 531 грн. 31 коп. за відвідування ресторану у відрядженні;

-28.12.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_2 підприємством перераховано 447 грн. 58 коп. за відвідування ресторану у відрядженні;

-17.01.2008 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_12 підприємством перераховано 3 485 грн. 70 коп. для розрахунку за товар;

-21.01.2008 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_13 підприємством перераховано 2 201 грн. 26 коп. для розрахунку за вино та віскі;

-31.01.2007 р. на картковий рахунок працівника ОСОБА_3 підприємством перераховано 697 грн. за відвідування ресторану у відрядженні;

-платіжним дорученням № 4102 від 21.03.2007 р. позивач перерахував туристичній компанії «Біско»19447 грн. 08 коп. за авіаквитки та проживання в готелі іноземних громадян, які не є працівниками підприємства.

Вищезазначені кошти податком з доходів фізичних осіб не оподатковувались.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000471750/0 від 17.04.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 33 146 грн. 34 коп., в тому числі 11 048 грн. 78 коп. за основним платежем та 22 097 грн. 56 коп. за штрафними санкціями.

05.10.2009 р. назва спільного Українсько-Кіпрського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані»змінена на приватне акціонерне товариство «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервісез Компані».

За результатами апеляційного оскарження відповідачем прийнято рішення №0000471750/1 від 08.05.2009 р. та № 0000471750/2 від 16.07.2009 р. Визначена сума податкового зобовязання залишилась незмінною.

На період спірних правовідносин обовязок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб передбачався Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (надалі за текстом «Закон № 889-IV»), (Закон втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 2 грудня 2010 р. №2755-VI).

Пункт 1.15 статті першої Закону № 889-IV визначає податкового агента як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно пункту 2.1 статті 2 Закону № 889-IV платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

За змістом пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості використання житла, інших обєктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до статті восьмої Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Пунктом 7.1 статті 7 та пунктом 22.3 статті 22 Закону № 889-IV визначено, що до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 відсотків від обєкта оподаткування, а з 01.01.2007р. становить 15 відсотків від обєкта оподаткування.

Згідно пункту 7.3 статті 7 Закону № 889-IV ставка податку будь-яких доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті.

Стаття 16 Закону № 889-IV зобовязує юридичну особу за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачувати (перераховувати) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Відповідно до п.п. 19.2 статті 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Стаття 20 Закону № 889-IV встановлює, що фінансово відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.

Згідно з підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно робіт, послуг, що продаються (надаються) такими платниками податку, зокрема витрати на організацію прийомів, презентацій, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, відносяться до витрат на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю такого платника, які включаються до складу валових витрат платника податку, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника за попередній звітній (податковий) рік.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 названого Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Звідси випливає, що вартість проведених прийомів, презентацій не розглядається як дохід фізичних осіб - споживачів таких заходів лише якщо витрати підприємства здійснено в порядку та у межах визначених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У цьому контексті судова колегія зазначає, що на підтвердження витрат, повязаних з господарською діяльністю підприємства, позивачем надано документи лише щодо перерахування працівникам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_2 коштів у загальній сумі 1496 грн. 79 коп.

Згідно підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

Приймаючи до уваги, що відповідач, діючи як податковий агент, який нарахував (виплатив) оподатковуваний дохід на користь платників податку в сумі 9551 грн. 99 коп. в порушення приписів Закону № 889-IV своєчасно та в повному обсязі не сплатив (перерахував) утриманий податок до бюджету, колегія знаходить в цій частині спірні податкові повідомлення-рішення правомірними.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, факт перерахування позивачем коштів на користь нерезидентів залишив поза увагою та помилково прийшов до висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2010 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000092202/0 від 17 квітня 2009 р., №0000092202/1 від 08 травня 2009 р., №0000092202/2 від 16 липня 2009 р., в частині визначення податкового зобовязання із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 4 490 грн. 37 коп., в тому числі 1496 грн. 79 коп. за основним платежем та 2993 грн. 58 коп. за штрафною санкцією.

В іншій частині позову відмовити.

Податкові повідомлення-рішення №0000092202/0 від 17 квітня 2009 р., №0000092202/1 від 08 травня 2009 р., №0000092202/2 від 16 липня 2009 р. в частині визначення зобовязання із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 28655 грн. 97 коп., в тому числі 9551 грн. 99 коп. за основним платежем та 19109 грн. 58 коп. за штрафною санкцією підлягають виконанню.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е. Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 19 квітня 2011 р.