Постанова № 15580067, 21.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9873/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломанової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Тетіївська пресувальна механізована колона № 300»до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач відкрите акціонерне товариство «Тетіївська пресувальна механізована колона № 300»(далі ВАТ «Тетіївська пресувальна механізована колона № 300», позивач) звернувся до суду з позовом та просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі Тетіївська МДПІ, відповідач) № 0001532331/2.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.03.2006 року позовні вимоги задоволені. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення №0001532331/2 від 22.11.2004р. та №0001532331/3 від 18.01.2005р.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2007 року рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2006 року скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001532331/3, а також в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001532331/2 як рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції. Прийнято нову постанову по справі, якою позовні вимоги задовольнити частково. Визнано нечинним (недійсним) податкове повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції №0001532331/2 від 22.11.2004р. в частині визначення позивачу штрафної (фінансової) санкції в сумі 80526 грн. як податкового зобов'язання. В частині визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції №0001532331/2 від22.11.2004р. як рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 80526,00 грн. в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2010 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001532331/2.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство ''Тетіївська пересувна механізована колона №300" є юридичною особою.

В період з 22.06.2004 року по 31.08.2004 рік працівниками Тетіївської МДПІ була проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2003р. по 31.03.2004р.. за результатами якої складений акт №334/23-1/01354102 від 01.09.2004 р.

Під час перевірки встановлено, що позивач на протязі перевіряємого періоду здійснював за прибутковими касовими ордерами реалізацію товарних цінностей, зокрема, цементу, шиферу та інших будівельних матеріалів.

В акті встановлено порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995р, яке потягло у реалізації товарів не власного виробництва на суму 19878,21 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем було видане податкове повідомлення-рішення № 0001532331/0 від 03.09.2004 року, яким відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено податкове зобов'язання та застосовані штрафні санкції в сумі 99391 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Тетіївської МДПІ від 28.09.2004р. №2209 податкове повідомлення-рішення від 03.09.2004р. залишене без змін, а скарги позивача без задоволення. Рішенням ДПА у Київській області від 26.10.2004р. №11332/10/25-622/236 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 18865 грн. (3773грн. х 5), які застосовані за реалізацію автомобіля ГАЗ, який знаходився на балансі підприємства і відносився до основних фондів підприємства.

З урахуванням зазначеного рішення ДПА у Київській області, податковим повідомленням-рішенням № 0001532331/2 від 22.11.2004 року позивачу визначено податкове зобов'язання та застосована штрафна санкція в сумі 80526 грн.(99391 грн. - 18865 грн.), яке і є предметом спору по даній справі.

Скарга позивача до ДПА України залишена без задоволення. За наслідками розгляду цієї скарги відповідачем було видане податкове повідомлення-рішення № 0001532331/3 від 18.01.2005 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що до наявності правопорушення з боку позивача. Однак, так як податкове повідомлення-рішення № 0001532331/2 від 22.11.2004 року винесене відповідачем з порушенням способу та форми рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, то воно підлягає скасуванню в цілому.

Колегія суддів, в повній мірі, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про Застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (далі Закон № 265/95ВР) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95ВР передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій або у випадках передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

Пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95ВР передбачено видавати особі, яка отримує аби повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно п.1 ст. 9 Закону України „Про Застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.

Пункт 1 статті 17 Закону України №265/95 передбачає, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Судом першої інстанції було виконано вимоги ухвали Вищого адміністративного суду від 01 листопада 2010 року та було встановлено, що в період з 01 січня 2003 року по 31 березня 2004 року товари, які реалізовувалися ВАТ «Тетіївська ПМК№ 300»не були продукцією власного виробництва.

Дані обставини також підтверджені висновками судово-бухгалтерської експертизи № 9490 від 18 квітня 2007 року проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, та встановлено, що за період з січня 2003 року по березень 2004 року підприємством відпускалися в реалізацію певні будівельні матеріали та товари, отримані в рахунок розрахунків за виконані роботи, що підтверджується товарно-матеріальними звітами обліку поступлення та реалізації будівельних матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей деяких працівників. Реалізація проводилась відповідно до накладних через касу підприємства. Відомості по розрахунках записувалися в журнал-ордер №16С та відображалися в Головній книзі, що також підтверджується копіями накладних та прибуткових касових ордерів.

З висновку експертизи слідує, що позивач здійснював реалізацію без застосування РРО товарів не власного виробництва на суму 19878,21 грн.

Посилання позивача на відсутність на підприємстві торгових точок та будь-яких спеціалізованих підрозділів по торгівлі, наданню послуг громадського харчування та побутових послуг, а також відсутність зареєстрованих належним чином реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок не є доказом того що торгівлю товарами невласного виробництва він не проводив фактично.

Також слід зазначити, що основними видами діяльності товариства є: виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах агропромислового комплексу; будівництво об'єктів житла та соцкультпобуту виконавчого призначення; реконструкція, розширення, капітальний ремонт, технічне переозброєння матеріально-технічної бази агропромислового комплексу та інших підприємств та відомств; надання послуг населенню в будівництві та ремонті; авто послуг та послуг в механізмах; виробництво товарів народного споживання; виробництво продукції будівельного призначення; надання послуг по інжинірингу, виготовлення проектно-кошторисної документації; ведення будівельно-монтажних робіт; проведення навчання і атестація ІТП та робітників окремих професій з підвищеною небезпекою; оренда будівель, споруд основних засобів і земельних ділянок; проведення оптової і роздрібної торгівлі; проведення торгово-посередницької діяльності; проведення будівництва, купівля та продаж жилого і нежилого фонду.

При цьому будь-яких доказів, які б спростовували реалізацію без застосування РРО товарів не власного виробництва на суму 19878,21 грн. позивачем не надано, через що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є вірними.

Стосовно законності оскаржуваного податкового повідомлення рішення № 0001532331/2 слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( у редакції від 01.01.2004 року) органам державної податкової служби надане право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції в порядку та розмірах, встановлених законом. Право на прийняття відповідних рішень надань начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

Пунктом 3 Інструкції "Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459, визначено що у порядку, викладеному в цій Інструкції, проводиться застосування сум штрафних та фінансових санкцій органами державної податкової служби відповідно до законодавчих та інших нормативно-правових актів. Наведена інструкція є нормативним актом, який набув чинності у встановленому порядку, і є обов'язковим для виконання.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст.ст.14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", а фінансова санкція яка передбачена ст. 17 закону № 265/95-ВР не є податком або збором. Обов'язок сплати фінансових санкцій, передбачених ст.17 закону № 265/95-ВР не може визначатися податковим органом на підставі пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-111, як податкове зобов'язання.

З огляду на вищевказане слід зазначити, що визначення позивачу оскарженим податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання суперечить діючому, законодавству. Проте, така часткова невідповідність форми податкового повідомлення-рішення № 0001532331/2 від 22 листопада 2004 року законодавству, при наявності факту правопорушення, не тягне визнання недійсності акту державного органу, який є вірним по суті.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення за своєю формою та підставами застосування не відповідає рішенню про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки недотримання органом державної податкової служби форми акта не може бути самостійною підставою визнання його недійсним, то дане рішення не може бути визнано недійсним лише з підстав невідповідності його форми.

Аналогічна практика висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.01.2005 року по справи №2-7/15621-2003.

Таким чином податкове повідомлення-рішення № 0001532331/2, винесене відповідачем з порушенням способу та форми рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Слід зазначити, що в даному випадку має місце порушення способу та підстав прийняття рішення.

Через що податкове повідомлення-рішення № 0001532331/2 від 22 листопада 2004 року в частині визначення позивачу штрафної (фінансової) санкції в сумі 80526 грн., як податкового зобовязання підлягає визнанню протиправним, в іншій частині податкове повідомлення-рішення №0001532331/2 від 22.11.2004 року відповідає діючому законодавству.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на вищезазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 року «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Тетіївська пресувальна механізована колона № 300»задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області № 0001532331/2 від 22 листопада 2004 року в частині визначення позивачу штрафної (фінансової) санкції в сумі 80526 (вісім десять тисяч пятсот двадцять шість) гривень, як податкового зобовязання.

В частині визначення протиправним податкового повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області № 0001532331/2 від 22 листопада 2004 року як рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 80526 (вісім десять тисяч пятсот двадцять шість) гривень в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 26 квітня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська