Постанова № 15575674, 14.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-4407/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: С.М. Гарань Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

при секретарі Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинним акту та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі ДПІ у м. Черкаси, податковий орган або відповідач) про визнання нечинним акту виїзної планової перевірки від 31.05.2010 року №1234/23-2/32339516 та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2010 року №0002012301/0, від 10.06.2010 року №0002022301/0; від 29.07.2010 року №0002012301/0/1, від 29.07.2010 року№0002022301/0/1.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно відображає обставини справи, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, яки прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача були відсутні підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання експедиційних послуг, оскільки дані послуги не підтверджені оформленими належним чином первинними документами бухгалтерської звітності, а також у звязку з тим, що постачальники безпосереднього постачальника позивача, в залежності від періоду, мають ознаки фіктивності (зокрема: не знаходяться за місцем реєстрації, щодо них порушено провадження у справі про банкрутство), а тому у відповідача відсутні підтвердження факту сплати податку до бюджету підприємствами постачальниками по ланцюгу постачання.

Під час апеляційного розгляду справи представник відповідача зазначив, що у документах бухгалтерської звітності позивача, зокрема актах здачі-приймання робіт (надання послуг), відсутні усі необхідні реквізити, як то: зміст і обсяг господарської операції; окрім цього, представник відповідача вказав на те, що у висновку спеціаліста, який знаходиться в матеріалах справи, зазначено про понесення збитків позивачем під час здійснення господарської діяльності протягом перевіряємого періоду.

Колегією суддів встановлено, що ДПІ у м. Черкаси було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2010 року №1234/23-2/32339516 (далі акт перевірки). Під час проведення перевірки податковим органом встановлені порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 (далі Закон №334) та п.п.6.2.4 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.4 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України №168).

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 10.06.2010 року №0002012301/0 та №0002022301/0, які за результатами апеляційного узгодження були залишені без змін.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У відповідності із статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно ст. 316 Господарського Кодексу України та статті 929 Цивільного Кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Тобто, експедитор може або самостійно виконати перевезення, або лише організувати виконання послуг, повязаних з перевезенням.

А ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні в акті перевірки представниками відповідача не вказано на відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІV від 16 липня 1999 року первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, п. 9.1 ст. 9 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи містять акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких вказано осіб, що підписали дані акти, місце складення акту, назву виконаних робіт (послуг); одиницю виміру господарської операції (1 послуга); вартість робіт (послуг) без ПДВ, сума ПДВ, загальну вартість робіт (послуг) з ПДВ; особисті підписи та посади осіб, що склали акт. Окрім цього, матеріали справи містять специфікації до вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг), де вказано: місце виконання робіт (послуг), назва та кількість товару, щодо якою надаються послуги, загальна вартість послуг у т. ч. ПДВ.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 та п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім цього, матеріали справи містять податкові накладні, належним чином оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону).

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону, об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа-продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість зобовязана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну.

В п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону зазначається, що податкова накладна складається з моменту виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках та повинна відповідати вимогам щодо її оформлення, визначеним п. п. 7.2.1 п. 7.2 цієї статті.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом (п.п. 7.3.5. п. 7.3. ст. 7 Закону).

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це відсутність підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значені суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Вказана позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 16.03.2011 року №К-15373/10.

Таким чином, формування платниками ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним на тій лише підставі, що контрагенти з другої по четверту ланки такого платника податку не знаходяться за юридичною адресою чи щодо них розпочата процедура банкрутства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав необхідні податкові документи на підтвердження сум податкового кредиту, а чинним, на момент виникнення правовідносин, законодавством не встановлено обовязку покупця сплачувати ПДВ до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Зокрема, відповідачем не доведено факту несплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача.

Припущення відповідача про невиконання податкових зобовязань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д»п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, покупець не може нести відповідальність за будь-які порушення вчинені іншою особою.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що формування валових витрат позивачем підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що відповідають вимогам частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а формування податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними.

Щодо визнання нечинним акту перевірки ДПІ у м. Черкаси від 31.05.2010 року №1234/23-2/32339516, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм. Акти індивідуальної дії - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Тобто правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Оскільки акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, так як його висновки та сам акт в цілому, не тягнуть правових наслідків і не є обовязковими для виконання, а тому його скасування не може бути предметом розгляду справи адміністративної юрисдикції.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелгрейн»- задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року в частині відмови в задоволенні адміністративного позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 10.06.2010 року №0002012301/0, від 10.06.2010 року №0002022301/0; від 29.07.2010 року №0002012301/0/1, від 29.07.2010 року№0002022301/0/1 скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 10.06.2010 року №0002012301/0, від 10.06.2010 року №0002022301/0; від 29.07.2010 року №0002012301/0/1, від 29.07.2010 року№0002022301/0/1.

В інший частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: К.А. Бабенко

В.П. Мельничук

Дата виготовлення постанови 19.04.2011р.