Ухвала суду № 15571654, 21.04.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 року справа №2а-25159/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Старосуда М.І. , Юрченко В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі №2а-25159/10/0570 за позовом Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Дочірнього підприємства «Ларус-Донбас» про стягнення заборгованості у розмірі 126338,0грн.

В С Т А Н О В И Л:

Позивач звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Ларус-Донбас» про стягнення заборгованості у розмірі 126338,0грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено..

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на п.п. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» яким встановлено, що у разі коли податкове зобовязання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності визначеного податковим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у звязку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобовязання , може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобовязання. А також апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідач зареєстрований згідно із рішенням виконавчого комітету Ворошиловської міської Ради народних депутатів м. Донецька від 29.10.2003 року №0100216 та взятий на податковий облік у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 04.11.2003 року за рішенням №3627, є платником податку на додану вартість, відповідно свідоцтва платника №07294679 від 06.11.2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту перевірки №375-22-0-32645090 від 10.03.2006 року, податковим органом встановлено порушення підприємством відповідача ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.200бр. № 0000302240/0 , яким визначено до сплати відповідачу суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 126 338,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, копію рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.2006р. № 0000302240/0 отримане відповідачем 22.03.200йр„ про що є відмітка на корінці зазначеного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із несплатою відповідачем суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.2006р. № 0000302240/0, позивачем па адресу ДП «Ларус Донбас» надіслано податкові вимоги: перша податкова вимога від 02.08.2006р. № 1/1386 та друга податкова вимога № 2/1644 від 08.09.2006р. (копії наявні у матеріалах справи).

09.10.2006р. податковим органом прийнято рішення №217 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податній в рахунок погашення його податковою боргу.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що цей Закон с спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.2006р. № 0000302240/0, санкції є пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та носять адміністративно-господарський характер, тому мають застосовуватись протягом строків передбачених ст. 250 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку, має місце стягнення суми штрафних (фінансових) санкцій, яка була застосована до платника податків відповідним рішенням суб'єкта владних повноважень та суб'єктом господарювання протягом визначених строків не була, а ні сплачена, а ні дане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не було оскаржено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи зі змісту Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», механізм стягнення штрафних (фінансових) санкцій по рішення про застосування таких санкцій щодо якою закінчився строк оскарження має відбуватись відповідно вимог даного Закону.

Відповідно до п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Відповідно до підпункту 6.2.1 п.б.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000, №2181-111 уразі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

За змістом пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у ран коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодженім податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом про стягнення податкового боргу, який виник у 2006р., позивач звернувся 03.11.2010р.

З огляду на викладене, позивач дійсно пропустив строк стягнення заборгованості за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.2006р. № 0000302240/0., встановлений пп.. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, ст. ст. 184, 195, 196, 197, п.1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі №2а-25159/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі №2а-25159/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина проголошена в судовому засіданні 21.04.2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Повний текст виготовлено 26.04.2011 року

Колегія суддів : О.О. Чебанов

М.І. Старосуд

В.П. Юрченко