Постанова № 15566634, 06.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р. Справа № 5023/233/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі ОМ.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 довіреністю № 19 від 06.04.11 р.,

відповідача: ОСОБА_2. довіреністю б/н від 04.02.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ Трейдінг Україна", м. Харків (вх. № 1347Х/3-11 від 23.03.11) на рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2011 р. у справі № 5023/233/11

за позовом Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного Прапора ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ Трейдінг Україна", м. Харків

про стягнення 419122,44 грн.,

встановила:

В січні 2011 р. Харківське комунальне підприємство "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного Прапора ім. 60-річчя Радянської України (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ Трейдінг Україна" (відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 419122,44 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки від 03.04.2008 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.02.2011 року у справі № 5023/233/11 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "СББ Трейдінг Україна" на користь Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" Ордена Трудового Червоного Прапору ім. 60-річчя Радянської України грошові кошти в розмірі 419122,44 грн., державне мито в розмірі 4191,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання зобовязань у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яка згідно з актом звірки взаємних розрахунків становить 419122,44 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції таке, що винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, також відповідач зазначає, що судом не було зясовано всіх обставин справи та неповно досліджені надані докази, не надано оцінки тим фактам, які є обовязковими для вирішення спору, тому просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ХКП "Міськелектротранс" до ТОВ "СББ Трейдінг Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 419122,44 грн. залишити без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2011 р. апеляційну скаргу ТОВ "СББ Трейдінг Україна" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 27.04.2011 р.

У судове засідання 27.04.2011 р. зявились представники позивача та відповідача та надали пояснення по справі.

Колегія суддів, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2008 р. між сторонами був укладений договір поставки (надалі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався поставляти та передавати у власність позивача товар, а позивач зобов'язувався прийняти товар та своєчасно сплатити за нього грошові кошти.

Відповідно до пунктів 3.1. та 4.1. договору сплата за товар провадиться позивачем в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на підставі рахунку-фактури, а поставка товару здійснюється відповідачем на склад позивача в строк, який не повинен перевищувати 5 днів від дати сплати грошових коштів за товар.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання п. 3.1. зазначеного договору позивачем на вказаний у договорі розрахунковий рахунок відповідача №26002000559201 в АКБ “Європейський” м. Києва на підставі рахунку-фактури №0-00000160 від 04.08.2008 р. були перераховані кошти на загальну суму 362880,00 грн. (відповідно до платіжних доручень №3451 від 13.08.2008 р. на суму 12880,00 грн., №3480 від 14.08.2008 р. на суму 60000,00 грн., №3508 від 15.08.2008 р. на суму 80000,00 грн., №3642 від 29.08.2008 р. на суму 180000,00 грн.), на підставі рахунку-фактури №0-00000014 від 19.02.2009 р. перераховано грошові кошти в розмірі 361000,38 грн. відповідно до платіжного доручення №1039 від 19.02.2009 р., а також на підставі рахунку-фактури №0-00000112 від 31.08.2009 р. перераховані грошові кошти в розмірі 23689,92 грн. відповідно до платіжного доручення № 5925 від 15.09.2009 р.

Однак, у строк, передбачений п. 4.1 договору поставки, відповідачем оплачений товар був поставлений не в повному обсязі, а саме: за сплачені на підставі рахунку-фактури №0-00000160 від 04.08.2008 р. бандажі не поставлено товару на суму 35280,00 грн., за сплачені на підставі рахунку-фактури №0-00000014 від 19.02.2009 р. бандажі не поставлено товару на суму 361000,38 грн., а також за сплачені на підставі рахунку-фактури №0-00000112 від 31.08.2009 р. листи ресори не поставлено товару на суму 22842,06 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача перед позивачем внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 419122,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків за отримані матеріали з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р., за яким сальдо в сумі 419122,44 грн. становить на користь позивача.

Стосовно посилань відповідача на те, що невиконання з його боку умов вищезазначеного договору відбулося у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин (сума перерахована 19.02.2009 р. позивачем на його р/р в розмірі 361000,00 грн. як передоплата за контрактом про поставку бандажу в розмірі та на умовах, наведених в договорі, відбулось внаслідок введення тимчасової адміністрації “АКБ Європейський”, відзиву ліцензії банку та визнанню його банкрутом, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості використовувати вказані грошові кошти) суд зазначає, що ці посилання не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки відповідачем не було надано до суду доказів наявності таких обставин в порядку, передбаченому п. п. 9.1. та 9.2. договору.

Також колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи доказів поставки відповідачем позивачу товару за договором на суму 419122,44 грн. та повернення позивачу грошових коштів у розмірі 419122,44 грн. не міститься.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно, з урахуванням усіх обставин справи, вищенаведених приписів чинного законодавства дійшов висновку про те, що грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу в рахунок передоплати за товар за договором у розмірі 419122,44 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла переконливого висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СББ Трейдінг Україна", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2011 р. у справі № 5023/233/11 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

суддя Т.В. Гончар

суддя М.М. Слободін

Повний текст постанови підписано 29.04.2011 р.