Постанова № 15566593, 05.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04»травня 2011 р. Справа № 5023/605/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Білоусова Я.О.,

суддя Пуль О.А.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов.,

відповідача ОСОБА_2. дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1640Х/2-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 28.03.2011 р. у справі № 5023/605/11,

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,

до Дергачівської МДПІ, м. Дергачі Харківської області,

про стягнення вартості електричної енергії на суму 11619,11 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АК «Харківобленего», у січні 2011р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача вартості електричної енергії у розмірі 8872,75 грн., (що складається з тарифної складової - 7393,96 грн., ПДВ у розмірі 20% - 1478,79 грн.), ППЕ 2442,60 грн., КРЕ 292,30 грн. (що складається з тарифної складової - 243,58 грн., та ПДВ у розмірі 20% - 48,72 грн.,) пені у розмірі 9,57 грн., 3% річних - 1,89 грн., а також понесених позивачем судових витрат по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовна заява позивача прийнята до розгляду ухвалою від 31.01.2011р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.03.2011р. у справі №5023/605/11 (суддя Лаврова Л.С.) провадження у справі № 5023/605/11 припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору. Стягнуто з Дергачівської МДПІ Харківської області на користь Акціонерної Компанії «Харківобленерго» держмито в сумі 116,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач з даною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 28.03.2011р. у справі №5023/605/11 в частинні покладення на нього вартості судових витрат, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства. При цьому, апелянт посилається на положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Інструкцію про порядок обчислення та справляння державного мита та Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», за змістом яких державні податкові інспекції звільняються від сплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при звернені до суду з позовами.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції щодо покладення судових витрат на відповідача, оскільки спір до суду був доведений саме з вини відповідача, який несвоєчасно здійснив оплату заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, в обгрунтування позову позивач посилався на те, що 11.05.2004 року між ним та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №53076, за умовами якого позивач зобовязувався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач сплачувати позивачу її вартість та інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невідємною частиною договору. Проте, як стверджував позивач та не заперечував відповідач, останнім вартість спожитої електричної енергії сплачувалась не в повному обсязі у звязку з чим у відповідача і виникла заборгованість в сумі вартості електричної енергії у розмірі 8872,75 грн., ППЕ 2442,60 грн., КРЕ - 292,30 грн., пені - 9,57 грн., 3% річних - 1,89 грн.

Відповідачем наявність вказаної суми заборгованості станом на дату подання позову не заперечується та не спростовується ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідна сума боргу погашена відповідачем у повному обсязі у лютому 2011р., тобто, під час провадження у справі у суді першої інстанції, у звязку з чим 28.02.2011р. позивачем надано до суду першої інстанції заяву про припинення провадження у справі з покладенням судових витрат на відповідача (а.с.109). До вказаної заяви позивачем надані копії платіжних документів про оплату заборгованості та лист відповідача про погашення заборгованості за рахунок кредиту по електроенергії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по електроенергії. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в цій частині відповідач не оскаржує ухвалу суду першої інстанції.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, несплаченими залишилися лише витрати позивача по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які з урахуванням приписів ст. 49, ч. 3 ст. 80 ГПК України і були стягнуті з відповідача на користь позивача, та стягнення яких і є предметом даного апеляційного провадження.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат, вважає такі висновки обгрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства, зважаючи на наступне.

Як вірно вказує місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, ч. 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидвісторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, оскільки звернення до суду позивачем з позовом є наслідком неправомірних дій відповідача, який порушив свої договірні зобовязання та несвоєчасно сплатив вартість отриманої електроенергії, то судові витрати - держмито в сумі 116,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача - Дергачівської МДПІ Харківської області, як особи, з вини якої спір доведено до суду, на користь позивача особи, права якої були порушені відповідачем.

Що ж стосується посилання відповідача на положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Інструкцію про порядок обчислення та справляння державного мита та Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», колегія суддів зазначає, що відповідними нормативними актами дійсно передбачено, що державні податкові інспекції звільняються від сплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при звернені до суду з позовами.

Разом з тим, у даному випадку має місце не звернення МДПІ до суду з відповідним позовом, а відшкодування сплачених позивачем судових витрат, на користь якого відбулося рішення.

Колегія суддів зазначає, що ані вищенаведені нормативні акти, на які посилався відповідач, ані інші положення чинного законодавства не передбачають звільнення державних податкових інспекцій від відшкодування за їх рахунок судових витрат, що були понесені іншою стороною.

Окрім того, ч. 4 ст. 49 ГПК України прямо вказує, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 28.03.2011р. по даній справі прийнята у відповідності до фактичних обставин справи при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права. Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах закону та не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, та керуючись статтями 49, 80, 99, 101, п.1) ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 28.03.2011р. у справі №5023/605/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

повний текст постанови складено 05 травня 2011 року