Постанова № 15566336, 06.05.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2011 року Справа № 5002-34/952-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіФенько Т.П.,

суддівЗаплава Л.М.,

Проценко О.І.,

за участю

представника відповідача: ОСОБА_1, дов. №010-01/3320 від 19 травня 2009 року, публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя А.Р. Ейвазова) від 29 березня 2011 року у справі №5002-34/952-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" (Севастопольське шосе, 1,с.м.т. Лівадія, місто Ялта,98655)

до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Горького, 127, місто Київ,03150)

про визнання недійсним іпотечного договору, договорів про внесення змін до нього, усунення перешкод у здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в якому просить визнати недійсним укладені між ним та відповідачем іпотечний договір №151107Z69 від 21 червня 2007 року, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. за реєстровим №з-2882; договір про внесення змін №151107Z69-1 від 16 липня 2007 року до вказаного іпотечного договору, посвідчений нотаріусом за реєстровим № кдз-3784; договір про внесення змін №151107Z69-2 від 01 липня 2008 року до вказаного іпотечного договору, посвідчений нотаріусом за реєстровим № 17144; договір про внесення змін №151107Z69-3 від 26 вересня 2008 року до вказаного іпотечного договору, посвідчений нотаріусом за реєстровим № 23915; договір про внесення змін №151107Z69-4 від 29 грудня 2008 року до вказаного іпотечного договору, посвідчений нотаріусом за реєстровим № 30641; договір про внесення змін №151107Z69-5 від 29 квітня 2009 року до вказаного іпотечного договору, посвідчений нотаріусом за реєстровим № 6116, усунути перешкоди у здійсненні права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" шляхом скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесеного реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 21 червня 2007 року за №5184541 такого змісту: тип обтяження: заборона на нерухоме майно; підстава обтяження: договір іпотеки, з-2882,21.06.2007, ПН ОСОБА_2. КМНО; обєкт обтяження: незавершений будівництвом лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, номер за РПВН: 15104420, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Червоноармійська, будинок 13; власник: товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут", код:30122800, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, с.м.т. Лівадія, вул. Севастопольське шосе, буд. 1; зобов'язання реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №5184541 від 21 червня 2007 року; зобов'язати реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. або будь-якого іншого реєстратора, який здійснює державну реєстрацію іпотек, виключити з Державного реєстру іпотек запис, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. 22 червня 2007 року №5186081. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оскаржуваного договору іпотеки вимогам закону України «Про іпотеку». Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2011 року у справі №5002-34/952-2011 направлено справу за підсудністю до господарського суду міста Києва. В основу судового рішення покладений висновок про те, що підсудність даного спору визначається місцезнаходженням відповідача. Не погодившись з винесеним судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити для розгляду по суті до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема положень частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням в. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2011 року суддю Ткаченко М.І. замінено на суддю Проценко О.А.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" у судове засідання, призначене на 05 травня 2011 року, не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте направив клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з відпусткою його представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вирішила можливим розглянути спір за відсутністю представника позивача, оскільки згідно з частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, окрім того, судова колегія вважає за необхідне вказати, що господарським процесуальним законодавством дозволяється брати участь у судовому засіданні використовуючи інститут представництва, проте позивач таким правом не скористався і не направив у судове засідання повноважного представника.

У судовому засіданні, призначеному на 05 травня 2011 року, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги позивача.

Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Для вирішення спору у даній справі необхідно встановити наявність чи відсутність передбаченої законом підстави підстав для передачі даної справи за підсудністю до господарського суду міста Києва.

За змістом пункту 27 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 27 червня 2007 року N 04-5/120 відповідно до статей 13, 15 ГПК підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК). Визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з такого: спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними бартерних угод, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якого звернувся заявник. Згідно з частиною першою статті 15 ГПК справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Частина 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України визначає територіальну підсудність спорів, що виникають:

а) при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів;

б) про визнання договорів недійсними.

Ці спори розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до частини другої статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Системний аналіз викладених приписів свідчить про те, що законодавець чітко надав критерій визначення територіальної підсудності справи у спорі про визнання недійсним господарського договору, а саме: місцезнаходження сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Дослідивши позовні вимоги у даній справі, судова колегія визначила, що основними вимогами позову є вимога про визнання недійсним іпотечного договору №151107Z69 від 21 червня 2007 року та додаткових угод до нього, які є невідємною його частиною, а похідними є вимоги, повязані з визнанням недійсним іпотечного договору №151107Z69 від 21 червня 2007 року.

Зміст спірного договору свідчить про те, що іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя ( публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"), що випливають з кредитного договору від 21 червня 2007 року №151107К35, укладеного між сторонами, при цьому предметом іпотеки є майнові права позивача на лікувально-оздоровчий комплекс з плавальним басейном, який стане власністю іпотекодавця (товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут") в майбутньому та який розташований за адресою: АРК, місто Ялта, вул. Червоноармійська, буд. 13.

З пункту 3.2 кредитного договору від 21 червня 2007 року №151107К35 вбачається, що цілі кредиту: фінансування придбання обєкту незавершеного будівництва лікувально-оздоровчого комплексу з плавальним басейном, який розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул.. Червоармійська,13 та фінансування витрат на завершення будівництва зазначеного обєкту.

Пунктом 2.4 іпотечного договору №151107Z69 від 21 червня 2007 року визначені обовязки іпотекодавця за договором, зокрема: вжиття заходів для підтримання предмета іпотеки в належному стані, у тому числі в разі потреби, здійснення за рахунок власних коштів відновлення пошкоджень, надавати документи іпотекодержателю для проведення перевірки наявності, розміру, стану і умов збереження предмета іпотеки, у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки з письмового дозволу іпотекодержателя реалізувати його відповідно до чинного законодавства України та направити кошти, виручені від його реалізації на задоволення в повному обсязі вимог, що випливають з кредитного договору тощо.

Окрім цього, пунктом 3.1 іпотечного договору на позивача покладено обовязок страхування за власний рахунок на період дії цього договору предмету іпотеки на повну його вартість на користь іпотекодержателя в акредитованих іпотекодержателем страхових компаніях від ризиків стихійного лиха, вогневих ризиків, пошкоджень водою та протиправних дій третіх осіб.

За своєю правовою природою договір іпотеки є своєрідним обтяженням певних майнових прав іпотекодавця, що протягом всієї його дії виражається в зобовязаннях іпотекодавця перед іпотекодержателем, які кореспондуються з єдиним основним правом іпотекодержателя на отримання задоволення своїх грошових вимог, забезпечених предметом іпотекою.

За викладених обставин, судова колегія прийшла до висновку, що за іпотечним договором з моменту його укладення і до повного припинення зобовязаною стороною завжди є іпотекодавець, який спочатку обтяжений зобовязаннями зі зберігання у відповідному стані предмета іпотеки, а подальшому у разі необхідності відчуження його на користь іпотекодержателя, а тому позиція суду першої інстанції про те, що іпотечний договір породжує лише право іпотекодержателя на забезпечення своїх грошових вимог за рахунок предмету іпотеки є хибним, оскільки кожному праву однієї сторони завжди кореспондується обовязок іншої.

Безпідставним, на думку суду апеляційної інстанції, є також посилання суду першої інстанції на так звані загальні правила, визначені статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана стаття містить шість частин, які в свою чергу, встановлюють певні правила, проте правило, яке застосовано місцевим господарським судом, міститься в частині другій, яка не вказує на критерій визначення територіальної підсудності справ у спорах про визнання недійсним договору, а тому застосування його до спірних правовідносин є цілком необґрунтованим, оскільки в даному випадку слід застосовувати частину першу статті 15 Господарського процесуального кодексу України, яка з урахуванням наведених вище висновків свідчить про те, що дана справа підсудна господарському суду Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до прийняття судового рішення з порушенням норм процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що ухвала місцевого господарського суду винесена з неправильним застосуванням норм процесуального права, яке призвело до винесення неправильного судового рішення, що дає підстави для її скасування, та направлення справи господарському суду Автономної Республіки Крим для розгляду позовних вимог по суті.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1, частиною 2 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2011 року у справі №5002-34/952-2011 скасувати.

3. Справу передати на розгляд господарського суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддяТ.П. Фенько

СуддіЛ.М. Заплава

О.І. Проценко

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут" (Севастопольське шосе, 1,Лівадія, м. Ялта,98655)

2. Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (вул. Горького, 127,Київ,03150)