Постанова № 15565077, 30.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011 № 40/459

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіна С.А.

Синиця О.Ф.

при секретарі: Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_1. представник за довіреністю від 16.08.2010 року

від відповідача - ОСОБА_2. представник за довіреністю № 18 від 03.03.2010 року

від третьої особи:не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.12.2010

у справі № 40/459 (Пукшин Л.Г. .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст»

до Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»

третя особа відповідача Приватне акціонерне товариство "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів"

про визнання договору та додаткових угод до нього недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про визнання договору РЕПО № Р-03-028 від 18.02.2008 року та додаткових угод № 1 від 10.10.2008 року та № 2 від 14.10.2009 року недійсними, застосування до сторін двосторонньої реституції та розблокування на рахунку у цінних паперах ТОВ «Металіст» іменних інвестиційних сертифікатів, емітованих ЗНПІФ «Перший капітал» ТОВ «КУА «Енергія капітал», код 33886613, ІSIN UA 102396 FA09 в кількості 595 одиниць номінальною вартістю 5000 грн. кожний.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року, повний текст якого підписаний 30.12.2010 року, у справі № 40/459 позов задоволено частково:

- визнано недійсним договір РЕПО № Р-03-028 від 18 лютого 2008 року та Додаткові угоди № 1 від 10.10.2008 року, № 2 від 14.10.2009 року;

- позивача зобовязано повернути відповідачу кошти у розмірі 6851800 грн.;

- з відповідача на користь позивача стягнуто витрати по сплати державного мита у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.;

- в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невідповідність спірного договору вимогам закону, а саме укладення його особою, яка не мала додатнього обсягу повноважень.

Відмову в задоволенні вимог про розблокування на рахунку у цінних паперів ТОВ «Металіст» іменних інвестиційних сертифікатів, емітованих ЗНПІФ «Перший капітал»ТОВ КУА «Енергія капітал», код 33886613, ISIN UA 102396 FA09, в кількості 595 (пятсот девяносто пять) одиниць номінальною вартістю 5000,00 грн кожний, мотивовані тим, що позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство Банк «БІГ Енергія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського міста Києва від 27.12.2010 року у справі №40/459 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою від 08.02.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 0123/1/2 від 15.02.2011 року справу № 40/459 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Синиці О. Ф.

Третя особа представників в жодне судове засідання представників не направила, про причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

18.02.2008 року позивач як Клієнт та відповідач як Банк уклали договір РЕПО № Р-03-0208 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач надає в тимчасове користування, а позивач приймає з метою здійснення фінансових інвестицій на умовах, передбачених Договором грошові кошти загальною сумою 6851800 грн.

Згідно п. 1.2 Договору позивач зобовязується повернути відповідачу 17.10.2008 року грошові кошти загальною сумою 7259540 грн.

Згідно п. 1.3 Договору різниця між сумою грошових коштів, що надаються відповідачем позивачу згідно п. 1.1 Договору, та грошовими коштами, що повертаються позивачем відповідачу згідно п. 1.2 Договору є процентним доходом відповідача за користування наданими позивачу коштами та становить 407470 грн.

В подальшому, додатковими угодами № 1 від 10.10.2008 року та № 2 від 14.10.2009 року сторони внесли зміни до Договору, згідно яким позивач зобовязаний повернути відповідачу 11.03.2010 року грошові кошти загальною сумою 8125000 грн. (п. 1.2 Договору). Процентний дохід відповідача за користування наданими позивачу коштами становить 1273200 грн. (п. 1.3 Договору).

Згідно п. п. 1.4, 1,5 Договору, із змінами, внесеними вищезгаданими додатковим угодами № 1 та № 2, забезпеченням зобовязань позивача, визначених п. 1.2 Договору, є іменні інвестиційні сертифікати емітента ЗНПІФ «Перший капітал» ТОВ КУА «Енергія капітал» в кількості 595 штук номіналом 5000,00 грн. кожний, заставною вартістю 8125000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з боку позивача спірний Договір підписано директором Волковою Т. І., яка діяла у відповідності з рішенням Загальних зборів засновників позивача, оформленого Протоколом № 1 від 15.02.2008 року (т. 1 а.с. 33).

Сторонами не заперечується, що кошти за Договором позивач отримав і відповідачу їх не повернув.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що Договір з боку позивача підписано директором, який не мав відповідних повноважень на його укладення.

В обґрунтування зазначених обставин позивач посилається на п.п. 6.2, 6.12, 6.15 Статуту, п.п.1.1.,1.4. Договору, ст.ст. 92, 203, 215, 216 ЦК України та протокол № 2 Загальних зборів учасників позивача від 18 лютого 2008 року.

Колегія суддів вважає зазначені твердження позивача безпідставними з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч. 1 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

За своєю організаційно-правовою формою позивач відноситься до товариств.

Згідно ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 88 ЦК України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Згідно ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається Статутом позивача.

Статутом позивача, копію якого позивач додав до позовної заяви (а.с.17-27), встановлено, що вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників, які складаються з учасників Товариства або призначених ними представників (пп.6.2 Статуту).

До виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства належить прийняття рішення про укладення угод на суму понад 1000000 грн. (ч. 16 п.п 6.12 Статуту позивача).

Отже, відповідно до положень Статуту позивача прийняття рішення про укладення угод на суму понад 1000000 грн., до яких, з огляду на його ціну, належить і спірний Договір, відноситься до компетенції Загальних зборів учасників, а прийняття зазначеного рішення має бути оформлено відповідним протоколом.

Як слідує з матеріалів справи, 15.02.2008 Загальними зборами учасників позивача вирішено укласти з відповідачем договір РЕПО, Волковій Т. І. директору позивача доручено підготувати необхідний пакет документів від імені позивача в адресу відповідача та підписати договір РЕПО з відповідачем на суму більше 1000000 грн., що оформлено відповідним протоколом № 1 від 15.02.2008 (а.с.33 т.1)

Змістом зазначеного протоколу спростовуються твердження позивача, що за своїм змістом він не може вважатись таким, який надає дозвіл на укладення Договору і що за його умовами директору позивача доручено лише підготувати документи для укладання договору РЕПО. Посилання позивача на зазначені обставини колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що, Договір з боку позивача підписаний уповноваженою особою в межах наданих їй Статутом позивача повноважень, тому підстави для визнання Договору недійсним з підстав підписання його з боку позивача не уповноваженою особою відсутні.

Банк, який укладав Договір з позивачем маючи на дату його укладення у своєму розпорядженні Статут позивача та протокол № 1 від 15.12.2008 року, не може вважатися таким, що порушив права і охоронювані законом інтереси позивача.

При цьому, Протокол № 2, яким оформлені Загальні збори учасників позивача, що відбулись 18.02.2008 року і на яких постановлено укласти з відповідачем договір РЕПО з конкретними умовами: строк договору - 8 місяців, сума договору 5600000 грн., відсоткова ставка не більше 10 % річних, на який посилається позивач як на підтвердження відсутності у директора Волкової Т.І. повноважень на укладення спірного Договору, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки матеріали справи не містять жодного належного документального доказу на підтвердження того, що відповідач знав або повинен був знати, укладаючи з позивачем 18.02.2008 спірний Договір в м. Києві, про факт проведення цією ж датою, 18.02.2008, в м. Запоріжжі Загальних зборів учасників позивача щодо конкретних умов цього договору.

Доказів того, що 18.02.2008 року Загальні збори учасників позивача відбулися раніше за час підписання директором позивача із відповідачем спірного Договору, що на час підписання сторонами Договору директор позивача був повідомлений про збори, що відбулися у м. Запоріжжі, та про рішення цих зборів, і що Протокол № 2 від 18.02.2008 був оформлений і наданий відповідачу до часу підписання Договору, позивачем суду також не надано.

Долучена позивачем до матеріалів справи на підтвердження факту направлення в адресу відповідача Протоколу № 2 від 18.02.2008 копія реєстру простих поштових відправлень (а.с. 54), зі змісту якого слідує, що Протокол № 2 від 18.02.2008 тією ж датою був направлений на адресу відповідача з поштового відділення 232 в м. Києві, не може бути прийнята колегією суддів як належний доказ на підтвердження того, що 18.02.2008 відповідач на час підписання спірного Договору зазначений Протокол № 2 від 18.02.2008 мав в своєму розпорядженні.

За таких обставин, посилання позивача на те, що умови, на яких укладено Договір, відрізняються від умов, визначених у Протоколі № 2 від 18.02.2008 року, а тому укладення Договору відбулось за відсутності рішення Загальних зборів учасників позивача, що є підставою для визнання Договору недійсним, колегією суддів до уваги не приймаються як безпідставні та такі, що не мають значення для справи.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Про наступне схвалення позивачем спірного Договору свідчить той факт, що 08.10.2008 року Загальними зборами учасників позивача, в якому брали участь учасники із загальною часткою 100% Статутного капіталу Товариства, вирішено, для вирішення питання про продовження строків виконання договірних зобовязань згідно договору РЕПО № Р-03-0208, доручити Волковій Т. І. директору позивача підготувати від імені позивача додаткову угоду до договору РЕПО № Р-03-0208 між позивачем та відповідача та підписати додаткову угоду до зазначеного договору на суму більше ніж 1000000 грн., після чого було підписано вищезгадану додаткову угоду № 1 від 10.10.2008, якою суму Договору збільшено більш, ніж на 1000000 грн.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, пятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено обставин, на які він послався як на доказ законності його вимог про визнання договору РЕПО № Р-03-0208 від 18.02.2008 року недійсним, а відтак, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для їх задоволення. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, в задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним Договору відмовляється.

Решта заявлених позивачем вимог, а саме, вимоги про визнання додаткових угод № 1 від 10.10.2008 року та № 2 від 14.10.2009 року недійсними, застосування до сторін двосторонньої реституції та розблокування на рахунку у цінних паперах ТОВ «Металіст» іменних інвестиційних сертифікатів, емітованих ЗНПІФ «Перший капітал» ТОВ «КУА «Енергія капітал», код 33886613, ІSIN UA 102396 FA09 в кількості 595 одиниць номінальною вартістю 5000 грн. кожний, також задоволенню не підлягають, оскільки зазначені вимоги заявлені позивачем як наслідок визнання спірного Договору недійсним, а тому, за відсутності підстав для такого, задоволенню також не підлягають як безпідставні. Рішення суду першої інстанцій в цій частині підлягає зміні. В задоволенні зазначених вимог відмовляється повністю.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року у справі № 40/459 підлягає зміні, в задоволенні позву відмовляється повністю. Судові витрати за подачу позову покладаються на позивача.

Щодо витрат відповідача на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 встановлені ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів в таких розмірах:

- із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт “а”, “г” пункту 2 зазначеної статті).

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі та сплачено при цьому державне мито в сумі 12795,50 грн. (платіжні доручення № 3416 від 27.12.2010 року та № 213 від 27.01.2011 року), з яких 42,50 грн. становить державне мито за скаргою за немайнові вимоги, а 12750 грн. за майнові вимоги.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати відповідача за її подачу покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року у справі № 40/459 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі № 40/459 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2010 року у справі № 40/459 в наступній редакції:

« В задоволенні позову відмовити повністю»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст» (750501, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Шевченка, 2, ідентифікаційний код 02969998) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15, ідентифікаційний код 20023463) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 12795 (дванадцять тисяч сімсот девяносто пять) грн. 50 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 40/459.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіПашкіна С.А.

Синиця О.Ф.