Постанова № 15564457, 10.05.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2011 року Справа № 5005/62/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Герасименко І.М., Сизько І.А.

при секретарі: Заболотній О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № 51/01-253 від 28.01.11,

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № б/н від 26.01.11,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Акро-Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі №5005/62/2011

за позовом публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш", м.Ковель, Волинська обл.

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Акро-Україна", с.Василівка, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н

про стягнення 75 332грн.21коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі №5005/62/2011 (суддя Панна С.П.) позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Ковельсільмаш" задоволено, з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми (далі-ТОВ ВКФ)"Акро-Україна" на користь позивача стягнуто 72000грн. заборгованості, 1476грн. втрат від інфляції та 1856 грн.21 коп. трьох процентів річних;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №1217/1 від 23.11.2009р., укладеного сторонами, в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої за цим договором продукції;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ ВКФ "Акро-Україна" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення ним норм процесуального і матеріального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про те, що у вказаному вище договорі зазначено інше найменування товару ніж фактично передано позивачем і відповідна поставка конвеєру КСГ 1-07 є позадоговірною, а також про помилкові висновки господарського суду стосовно виникнення між сторонами прав і обовязків за договором №1217/1 від 23.11.2009р., що призвело до невірного застосування ст.ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України;

- у додаткових поясненнях скаржник вказує на те, що накладна та рахунок-фактура, на підставі яких було передано товар - конвеєр КСГ 1-07, складені не на виконання договору, узгодження постачання конвеєру здійснювалося в телефонному режимі, на те, що товар, передбачений договором - транспортер КСГ 1-07 не був поставлений в установлений строк, отримання цього товару втратило інтерес для покупця (кінцевого споживача) і не було необхідності в придбанні товару скаржником, а також на те, що сторонами взагалі не узгоджувалися строки дії договору і останній фактично є неукладеним;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити рішення господарського суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2009р. відкритим акціонерним товариством “Ковельсільмаш” (продавцем) та ТОВ ВКФ”Акро-Україна” (покупцем) укладено договір №1217/1, на підставі якого продавець зобовязався передати покупцеві товар в кількості, вказаній у накладних та товаро-транспортних документах, а покупець прийняти та оплатити цей товар.

В розділі 1 договору товар визначено як транспортер КСГ-01-07 в кількості 8 штук за ціною, без податку на додану вартість, по 17083грн.33коп. та загальною вартістю 136666грн.67коп., сума договору складає 164000грн., у тому числі, податок на додану вартість.

Згідно з п.3 договору покупець зобовязався провести оплату за товар в термін не пізніше ніж 31.12.2009р.

Відповідно до п.п.3.2, 3.3 договору продавець здійснює передачу товару покупцеві в строк не пізніше ніж 01.12.2009р. Передача товару проводиться зі складу продавця в м.Ковелі Волинської області.

П.п.3.6, 3.7 договору передбачено, що в товаро-транспортних документах на кожну партію товару повинні бути вказані номер договору, вантажовідправник, вантажоодержувач, кількість товару і його вартість. Для отримання товару покупець направляє свого представника з довіреністю встановленого зразка на право отримання товару.

Згідно з видатковою накладною №РН-1137 від 24.12.2009р. та довіреністю серії НБЕ №242890 позивач передав відповідачу конвеєр КСГ 1-07 в кількості 8 штук, за ціною, без податку на додану вартість, по 17083грн.33коп., загальною вартістю 136666грн.67коп., яка з урахуванням податку на додану вартість складає 164000грн.

Вартість отриманого товару сплачена відповідачем частково. Відповідно до виписки банківської установи від 23.12.2009р. відповідачем перераховано позивачу 82000грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №51/01-389 від 10.02.2010р. щодо оплати решти вартості конвеєру в сумі 82000грн. з посиланням на договір №1217/1 від 23.11.2009р.

18.02.2010р. відповідачем перераховано відповідачу 10000грн.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 72000грн.

У зв”язку з несвоєчасною оплатою товару позивачем за період з 01.01. по 04.11.2010р. нараховані три проценти річних в сумі 1856грн.21коп. та за січень 2010р. втрати від інфляції в сумі 1476грн.

Докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні та в процесі розгляду справи відповідачем не надані.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 названого Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем умов договору №1217/1 від 23.11.2009р. в частині повної та своєчасної оплати переданого товару, ненадання ним доказів, які б спростували наявність такого порушення господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог та визнання їх такими, що підлягають задоволенню.

Тому рішення господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки відсутність у видатковій накладній №РН-1137 від 24.12.2009р. та в платіжних документах відомостей про договір №1217/1 від 23.11.2009р. не є підставою вважати поставку конвеєру КСГ 1-07 позадоговірною.

В момент передачі конвеєру на складі позивача, при наявності договору №1217/1 від 23.11.2009р., скаржник не відмовився від його отримання.

Докази предявлення до позивача вимог про передачу безпосередньо транспортера та направлення повідомлення про відмову від договору у зв”язку з невиконанням позивачем взятих на себе зобовязань скаржником не представлені.

На момент розгляду справи судами договір №1217/1 від 23.11.2009р. в установленому законом порядку не розірвано.

Посилання скаржника на узгодження сторонами постачання конвеєру КСГ 1-07 в телефонному режимі визнані колегією суддів такими, що не відповідають положенням чинного законодавства, оскільки відповідно до ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Докази укладення договору в будь-який іншій формі, а саме, шляхом обміну листами, телеграмами, тощо, в матеріалах справи відсутні.

Доводи скаржника про те, що договір №1217/1 від 23.11.2009р. слід вважати неукладеним є безпідставними, оскільки в даному договорі сторонами узгоджені та достатньо чітко визначені як строк поставки товару так і строк проведення його оплати.

Обставини по неузгодженню сторонами строку дії договору не є достатніми та належними підставами для визнання договору неукладеним.

Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі №5005/62/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 16.05.2011р.