Рішення № 15564185, 28.04.2011, Господарський суд Чернігівської області

28.04.11Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"27" квітня 2011 року                               Справа № 20/21

Суддя Цимбал –Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: виробнично-комерційного підприємства

товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»

41302, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4;

до відповідача: Понорицького споживчного товариства Коропської

райспоживспілки Чернігівської області

16220, Чернігівська область, Коропський район,

смт. Понорниця, вул. Московська, 10;

предмет спору: стягнення 7754,28 грн.;

позивача: не з’явився;

відповідача: Петрушенко В.М. –голова правління;

в с т а н о в и в :

Виробнично-комерційне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»(далі –ВКП ТОВ «Торгсервіс») звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до понорицького споживчного товариства Коропської райспоживспілки Чернігівської області про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 6327,39 грн. згідно договору № 402 від 14.01.2009 року, а також 488,18 грн. пені, 225,89 грн. інфляційних, 80,08 грн. 3% річних та 632,74 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.04.2011р. розгляд справи призначено на 19.04.2011р., після чого розгляд справи відкладався до 27.04.2011 року.

Відповідач в судовому засіданні 19.04.2011 року повідомив суд про визнання суми заборгованості, та подав письмове клопотання про зменшення штрафних санкцій у зв’язку з тяжким фінансовим становищем та закриттям торгової мережі.

Крім того, відповідач в поданому клопотанні зазначає про повну сплату суми основного боргу в розмірі 6327,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 459 від 26.04.2011 року.

Розглянувши подані відповідачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.01.2009р. між ВКП ТОВ «Торгсервіс»та Понорницьким споживчим товариство укладено договір № 402 (далі –Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві (поставляти) товар, в строки та на умовах, передбачених даним договором, а покупець зобов’язується у термін та на умовах, передбачених цим договором приймати такий товари, оплачувати його вартість, повертати тару.

На виконання умов договору, позивачем був переданий відповідачу товар на загальну суму 9018,37грн. відповідно до накладних, наявних в матеріалах справи (арк.. справи 13-20).

Факт передачі товару належним чином доведений, документально підтверджений.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.4.1. Договору, оплата кожної партії товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування 100% її вартості на розрахунковий рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника.

Згідно п. 4.2. Договору, відстрочка оплати за кожну окрему партію становить 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару, але в будь якому разі до наступної поставки товару.

29.10.2010 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 68-юр з вимогою перерахувати на їх рахунок суму заборгованості в розмірі 9018,37 грн., штрафу у розмірі 10% від перерахованої суми та пені в сумі 64,39 грн. за 17 календарних днів рахуючи з дати останньої поставки.

Відповідачем отримана дана претензія, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції.

На момент подання позову до суду залишилась не сплачена заборгованість відповідачем у сумі 6327,39грн., що є порушенням ст. ст. 525,692 ЦК України і ст.193 ГК України.

В судовому засіданні відповідачем подано клопотання з повідомленням про повну сплату суми основної заборгованості в розмірі 6327,39 грн., на доказ чого надано платіжне доручення за №459 від 26.04.2011р..

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи сплату відповідачем суми заборгованості, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 6327,39грн. основного боргу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.1. Договору, за кожен день прострочення оплати товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за період з 22.10.2010р. –23.03.2011р. в сумі 488,18 грн.

Згідно п.2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.6.4. Договору, за порушення терміну розрахунків за отриману продукцію покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від не перерахованої суми.

Позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 632,74 грн.,який відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору.

Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача та повну оплату останнім суми основної заборгованості під час розгляду справи, на підставі ст.83 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки та стягнути з відповідача 4,88 грн. пені та 6,32 грн. штрафу.

В стягненні іншої частини нарахованої пені та штрафу слід відмовити.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані відповідачу 225,89 грн. інфляційних та 80,08 грн. 3% річних.

За перерахунком суду інфляційні становлять 224,47 грн. та 79,57 грн. 3% річних, які і підлягають задоволенню на його користь.

В стягненні іншої частини інфляційних та 3 % річних слід відмовити.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Керуючись ст.49,ст.75, ст.80 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Провадження у справі в частині стягнення 6327,39 грн. основного боргу припинити.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Понорницького споживчого товариства Коропської райспоживспілки Чернігівської області (16220, Чернігівська область, Коропський район, смт. Понорниця, вул. Московська, 10, р/р 2600931001751 в Коропському відділенні ощадного банку, МФО 343080, код 01776317) на користь виробнично-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»(41302, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, р/р 260068185 СОД «Райффайзен Банк Аваль»м. Суми, МФО 337483, код 30033501) 4,88 грн. пені, 79,57 грн. 3% річних, 224,47 грн. інфляційних, 6,32грн. штрафу, а всього 315,24 грн., а також 102грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                     Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 28 квітня 2011 року.

                     Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна