Рішення № 15563892, 19.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 рокуСправа № 18/5026/836/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в

особі Черкаської обласної дирекції публічного акціонерного

товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м. Черкаси

до відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Велика

Бурімка”, с. Велика Бурімка, Чорнобаївського району,

Черкаської області

про звернення стягнення на заставлене майно,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Велика Бурімка” про стягнення з відповідача за рахунок предмету застави, а саме: трактор САSЕ 8940, 1997 р.в., реєстраційний №17038 МН, заводський №JJА0078136, двигун б/н; трактор САSЕ 8940, 1997 р.в., реєстраційний №10172 СА, заводський №JJА0077865, номер двигуна 45524198; трактор САSЕ 7250, 1999 р.в., реєстраційний №16457 МН, заводський №JJА0092736, номер двигуна 45702964 заборгованості за кредитним договором №012/02-42/1853-07 від 19 грудня 2007 року в розмірі 337095 грн. 02 коп., в тому числі: 285999 грн. 96 коп. борг зі сплати кредиту, 13916 грн. 00 коп. борг зі сплати відсотків за користування кредитом, 981 грн. 46 коп. пеня за несвоєчасну сплату відсотків та 36197 грн. 60 коп. пеня за несвоєчасну сплату кредиту.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 квітня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 10 травня 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В процесі розгляду справи, позивач звернувся до суду в порядку ст. 22 ГПК України з заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача за рахунок заставленого майна 285999 грн. 96 коп. боргу зі сплати кредиту, 13916 грн. 00 коп. боргу зі сплати відсотків за користування кредитом та 36197 грн. 60 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх зменшення підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не зявився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з тим, що його представник викликаний до управління СБУ України в Черкаській області, а також надіслав суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, у звязку з його безпідставністю, враховуючи п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 року, № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відповідач не був позбавлений можливості надати суду відзив на позов, та відповідні письмові докази в спростування доводів позивача, а також забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Крім того, слід зазначити, що ухвалу господарського суду Черкаської області від 15 квітня 2011 року про порушення провадження у справі відповідач отримав 18 квітня 2011 року, тобто в останнього було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, що встановлено ч. 3 ст. 22 ГПК України.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе, з метою забезпечення вирішення спору протягом розумного строку, - розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 травня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/836/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на заставлене майно позивач зазначав, що у звязку з неналежним виконаням відповідачем умов генеральної кредитної угоди від 19 грудня 2007 року №010/02-42/1853-07/г та укладених до неї договорів про зміни, а також кредитного договору від 19 грудня 2007 року №012/02-42/1853-07, позивач має право задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості по кредитному договору за рахунок заставленого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 19 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції (найменування банку на публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” Черкаської обласної дирекції публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” змінено на підставі вимог ч. 5 розділу ХVІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про акціонерні товариства”) (кредитор) та відкритим акціонерним товариством “Племінний завод “Велика Бурімка” (позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду від 19 грудня 2007 року №010/02-42/1853-07/г.

Відповідно до п. 1.1. генеральної кредитної угоди кредитор, на умовах цієї угоди, зобовязався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках даної угоди і які після їх підписання стають її невідємними частинами.

На виконання умов генеральної кредитної угоди, 19 грудня 2007 між стронами було укладено кредитний договір №012/02-42/1853-07, згідно умов якого кредитор зобовязався надати позичальнику кредит у сумі 866000 грн. 00 коп. строком до 18 грудня 2010 року, зі сплатою 16% річних. В разі невиконання позичальником п. 6.1. цього договору процентна ставка становитиме 21% річних.

На виконання вимог п. 1.1. кредитного договору, позивачем було надано відповідачу кредит на суму 866000 грн. 00 коп., що підтверджується копією банківської виписки (а.с. 21-22).

Згідно умов п. 6.1. кредитного договору позичальник зобовязаний використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором.

Проценти за кредит позичальник сплачує щомісячно на рахунок нарахованих процентів кредитора №2078.0.255 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, або шляхом договірного списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника згідно умов цього договору.

Основна заборгованість за кредитом погашається позичальником у відповідності до наступного графіку:290000 грн. 00 коп. до 18 грудня 2008 року, 290000 грн. 00 коп. до 18 грудня 2009 року та 286000 грн. 00 коп. до 17 грудня 2010 року.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак відповідач частково повернув банку кредитні кошти в розмірі 580000 грн. 04 коп. та сплатив 291972 грн. 04 коп. процентів за користування кредитом.

Судом встановлено, що з грудня 2010 року позичальник систематично порушує свої зобовязання щодо своєчасного повернення кредиту в установлені договором строки, а також сплати процентів за користування кредитними коштами.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, станом на 18 березня 2011 року за відповідачем рахується заборгованість по кредиту в сумі 285999 грн. 96 коп. та 13916 грн. 00 коп. заборгованість по відсотках.

Розрахунки заборгованості позичальника по кредиту та процентах за користування кредитом, здійснені позивачем вірно.

Відповідач не спростував доводи позивача щодо наявності та розміру заборгованості, не подав суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі заставою.

Згідно частини 1 ст. 574 ЦК України підставою виникнення застави є договір.

Відповідно до договору про зміни №4 від 29 вересня 2009 року до генеральної кредитної угоди від 19 грудня 2007 року №010/02-42/1853-07/г у відповідності з діючим законодавством України забезпечення даної угоди може бути:

договір застави (згідно абз. 2 ст. 3 Закону України “Про заставу”);

договір про надання гарантії/письмова гарантія/;

договір поруки;

інші види забезпечення.

При цьому кредитор може вимагати від позичальника надання одного або декількох видів забезпечення.

У відповідності з діючим законодавством України забезпечення даної угоди є:

1. сільськогосподарська техніка згідно:

- договору застави основних засобів №010/02-42/1853-07 з від 19 грудня 2007 року;

- договору застави основних засобів №010/02-42/1853-07 з-3 від 26 грудня 2007 року;

- договору застави основних засобів №010/02-42/1853-07 з-4 від 12 лютого 2008 року;

2. тварини згідно договору застави №010/02-42/1853-07 з-1 від 19 грудня 2007 року;

3. легковий автомобіль згідно договору застави транспортного засобу №010/02-42/52-09 з від 29 вересня 2009 року;

4. поруки:

- ПСП “Веселий хутір” згідно договору поруки №010/02-42/52-09 п від 29 вересня 2009 року;

- громадянина України ОСОБА_2 згідно договору поруки №010/02-42/52-09 п-1 від 29 вересня 2009 року;

- громадянина України ОСОБА_3, згідно договору поруки №010/02-42/52-09 п-2 від 29 вересня 2009 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань, згідно умов генеральної кредитної угоди від 19 грудня 2007 року №010/02-42/1853-07/г та всіх кредитних договорів, укладених в рамках дії цієї угоди між банком (заставодержатель) та відкритим акціонерним товариством “Племінний завод “Велика Бурімка” (заставодавець) було укладено договір застави основних засобів №010/02-42/1853-07 з-3 від 26 грудня 2007 року.

Предметом застави за цим договором являється рухоме майно, а саме:

- трактор САSЕ 8940, 1997 р.в., реєстраційний №17038 МН, заводський №JJА0078136, двигун б/н, ринковою вартістю 412333 грн. 33 коп.;

- трактор САSЕ 8940, 1997 р.в., реєстраційний №10172 СА, заводський №JJА0077865, номер двигуна 45524198, ринковою вартістю 412333 грн. 33 коп.;

- трактор САSЕ 7250, 1999 р.в., реєстраційний №16457 МН, заводський №JJА0092736, номер двигуна 45702964, ринковою вартістю 412333 грн. 34 коп.

Відповідно до п.1.3. предмет застави оцінюється сторонами в сумі 1237000 грн. 00 коп.

Згідно п. 2.2 договору застави зобовязання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо боржник виконає усі зобовязання, що витікають з кредитного договору, включаючи сплату комісії та інших видатків, що витікають з його виконання.

При частковому виконанню боржником забезпечених заставою зобовязань, застава зберігається у початковому обсязі (п. 2.4. договору застави).

Пунктом 3.2.2 зазначеного вище договору визначено, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобовязання забезпеченого заставою, зокрема, у разі порушення заставодавцем умов цього договору або боржником умов кердитного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем несвоєчасно сплачується сума боргу по кредиту та процентів за користування кредитом.

22 березня 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією за №10-00/06-76 про сплату заборгованості за кредитним договором №012/02-42/1853-07 від 19 грудня 2007 року ( а.с. 27).

Також банк в даній претензії повідомив відповідача, що у разі невиконання вимог по погашенню боргу в добровільному порядку на протязі місяця, банком відповідно до діючого законодавства буде звернено стягнення на предмет застави.

Вищезазначену претензію відповідач отримав 23 березня 2010 року, про що свідчить відтиск печатки товариства на вказаній претензії.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст. 21 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” застава рухомого майна відповідно до параграфа 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) внесено запис про звернення стягнення згідно договору застави №010/02-42/1853-07 з-3 від 26 грудня 2007 року (запис 6).

Право позивача на предявлення вимоги про звернення стягнення на предмет застави ґрунтується на умовах договору застави основних засобів №010/02-42/1853-07 з-3 від 26 грудня 2007 року, кредитному договорі, а також підтверджене матеріалами справи.

Вимога позивача про стягнення за рахунок предмета застави пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 36197 грн. 60 коп. нарахована за період з 18 грудня 2008 року по 18 березня 2011 року (з урахуванням здійснених відповідачем проплат) підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

В пункті 7.2. кредитного договору вказано, що в разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту, прострочення сплати процентів по ньому, виявлення фактів нецільового використання кредиту (його частки), порушення умов п.п. 6.5.- 6.11. цього договору кредитор має право стягувати неустойку, пеню, та інші штрафні санкції, що передбачкені п. 10. договору.

Відповідно до п. 10.2. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом передбачених п. п. 1.1., 6.1. даного договору позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Слід зазначити, що позивачем невірно визначено в періодах з 18 грудня 2008 року по 27 січня 2009 року, з 18 грудня 2009 року по 25 березня 2010 року та з 17 грудня 2010 року по 18 березня 2011 року, початок перебігу строку прострочення заборгованості, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначалося вище, відповідач згідно умов п. 6.1. кредитного договору зобовязаний був повернути кредит до 18 грудня 2008 року в розмірі 290000 грн. 00 коп., до 18 грудня 2009 року - 290000 грн. 00 коп. та до 17 грудня 2010 року - 286000 грн. 00 коп.

Таким чином, розмір пені нарахований на суму боргу 290000 грн. 00 коп. за період з 19 грудня 2008 року по 27 січня 2009 року (28 січня 2009 року відповідачем було повернуто кредит в розмірі 70000 грн. 00 коп) складає 7606 грн. 56 коп., розмір пені нарахований за період з 19 грудня 2009 року по 25 березня 2010 року (26 березня 2010 року відповідачем повернуто кредит в розмірі 88867 грн. 02 коп.) на суму боргу 255000 грн. 00 коп. складає 13892 грн. 26 коп., розмір пені нарахований за період з 18 грудня 2010 року по 18 березня 2011 року (дата вказана позивачем) на суму боргу 285 999 грн. 96 коп. складає 11052 грн. 14 коп.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 35 850 грн. 16 коп. пені, в решті вимог про стягнення 347 грн. 44 коп. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, та у звязку з невиконанням відповідачем зобовязання, забезпеченого заставою, позов про звернення стягнення на предмет застави відповідача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України “Про заставу” реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно ч. 4 ст. 25 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Пунктом 4.2. Розяснення Вищого арбітражного суду від 04 березня 1998 року, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Племінний завод “Велика Бурімка”, вул. Леніна, 27, с. Велика Бурімка, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 00486818 на користь публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, вул. Гоголя, 224, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21366225 - 285999 грн. 96 коп. боргу по кредиту, 13916 грн. 00 коп. заборгованості по процентам, 35850 грн. 16 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 3357 грн. 80 коп. витрат на сплату державного мита, 235 грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: трактор САSЕ 8940, 1997 р.в., реєстраційний №17038 МН, заводський №JJА0078136, двигун б/н; трактор САSЕ 8940, 1997 р.в., реєстраційний №10172 СА, заводський №JJА0077865, номер двигуна 45524198; трактор САSЕ 7250, 1999 р.в., реєстраційний №16457 МН, заводський №JJА0092736, номер двигуна 45702964, що знаходиться за адресою: с. Велика Бурімка, Чорнобаївського району, Черкаської області.

3.В решті вимог в позові відмовити.

4.Встановити спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу на прилюдних торгах через органи Державної виконавчої служби, визначивши початкову ціну вартості предмету застави в розмірі 1237 000 грн. 00 коп.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 20 травня 2011 року.