Рішення № 15562929, 17.05.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2011 р.Справа № 22/5025/677/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента", м. Славута Хмельницької області

до Відкритого акціонерного товариства "Шепетівський деревообробний комбінат", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 46161,00 грн., з яких 44523,39 грн. - основний борг, 1202,13 грн. - інфляційні нарахування, 435,48 грн. - 3% річних

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2011 р.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента" звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - відкритого акціонерного товариства "Шепетівський деревообробний комбінат", в якій просить суд стягнути з останнього 44523,39 грн. основного боргу за придбані товарно-матеріальні цінності, 1202,13 грн. інфляційних нарахувань, 435,48 грн. 3% річних.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на підставі первинних бухгалтерських документів та відповідно до розрахунку позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності та готові вироби на загальну суму 144523,39 грн. В якості попередньої оплати відповідачем було здійснено часткові платежі в розмірі 100000,00 грн. Позивач вважає, що шляхом виставлення та оплати рахунку між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товару на загальну суму 144523,39 грн. без зазначення строку оплати. 11.11.2010 р., як стверджує позивач, відповідачу за вих. № 399 була направлена претензія-вимога про сплату заборгованої суми. Однак ця вимога не була виконана відповідачем і станом на дату подання позовної заяви заборгованість в розмірі 44523,39 грн. відповідачем не сплачена. На цій підставі позивач нарахував відповідачу 1202,13 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р., 435,48 грн. 3% річних за період з 01.12.2010 р. по 29.03.2011 р.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано суду копії видаткових накладних № РН-0000388 від 05.08.2010 р., № РН-0000535 від 25.09.2010 р., № РН-0000553 від 29.09.2010 р., № РН-0000555 від 29.09.2010 р., № РН-0000562 від 04.10.2010 р., рахунків-фактур № СФ-0000263 від 05.08.2010 р., № СФ-0000316 від 01.09.2010 р., № СФ-0000367 від 01.10.2010р., податкових накладних № 329 від 05.08.2010 р., № 468 від 25.09.2010 р., № 482 від 29.09.2010р., № 483 від 29.09.2010 р., № 491 від 04.10.2010 р., довіреностей № 801 від 04.08.2010р., № 952 від 25.09.2010 р., № 993 від 29.09.2010 р., № 1034 від 04.10.2010 р., претензії-вимоги № 399 від 11.11.2010 р., розрахунки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному об'ємі.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, що не перешкоджає вирішенню спору згідно ст.75 ГПК України.

Про час і місце судового засідання відповідач належним чином повідомлений. Ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом та вручена останньому, що підтверджується повідомленням про вручення від 19.04.2011 р.

Крім того, ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача, вказану в ЄДР. При цьому судом враховано положення ст. 64 ГПК України, відповідно до якої вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена стороні належним чином, якщо вона надіслана за адресою місцезнаходження сторони, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000388 від 05.08.2010 р. та на підставі рахунку-фактури № СФ-0000263 від 05.08.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 1241,66 грн. Товар прийнято ОСОБА_2. згідно довіреності № 801 від 04.08.2010р., виданої відповідачем.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000535 від 25.09.2010 р. та на підставі рахунку-фактури № СФ-0000316 від 01.09.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 35679,56 грн. Товар прийнято ОСОБА_3. згідно довіреності № 952 від 25.09.2010 р., виданої відповідачем.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000553 від 29.09.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 44552,72 грн. Товар прийнято ОСОБА_3. згідно довіреності № 993 від 29.09.2010 р., виданої відповідачем.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000555 від 29.09.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 59767,58 грн. Товар прийнято ОСОБА_3. згідно довіреності № 993 від 29.09.2010 р., виданої відповідачем.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000562 від 04.10.2010 р. та на підставі рахунку-фактури № СФ-0000367 від 01.10.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 3281,87 грн. Товар прийнято ОСОБА_4. згідно довіреності № 1034 від 04.10.2010 р., виданої відповідачем.

Таким чином, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 144523,39 грн., що також підтверджується податковими накладними на дану суму.

Відповідачем частково здійснено оплату поставленого позивачем товару, зокрема сплачено 06.09.2010 р. кошти в сумі 50000,00 грн. та 07.09.2010 р. кошти в сумі 50000,00 грн.

Таким чином, відповідач не здійснив оплати за отриманий товар на загальну суму 44523,39 грн.

11.11.2010 р. за вих. № 399 відповідачу позивачем надіслано претензію-вимогу про оплату придбаної продукції в строк до 18.11.2010 р. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав вказану вимогу 24.11.2010 р. З огляду на пояснення представника позивача, вимога залишилась без відповіді, заборговані відповідачем кошти не сплачені.

В зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості в добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом про примусове їх стягнення.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач передав відповідачу товар, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем дотримані всі вимоги, передбачені ст. 530 Цивільного кодексу України, що підтверджується претензією-вимогою від 11.11.2010 р., доказами її отримання відповідачем 24.11.2010 р. Таким чином, у позивача 02.12.2010 р. виникло право вимагати від відповідача оплатити вартість отриманого товару в примусовому порядку. При цьому, судом враховується позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2010 р. по справі №15/2385, згідно якої положення ч.1 ст. 692 ЦК України встановлюють подію, з настанням якої пов'язане виникнення обов'язку щодо оплати, а не строк чи термін здійснення такої оплати.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні № РН-0000388 від 05.08.2010 р., № РН-0000535 від 25.09.2010 р., № РН-0000553 від 29.09.2010 р., № РН-0000555 від 29.09.2010 р., № РН-0000562 від 04.10.2010 р. свідчать про отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 144523,39 грн.

Факт наявності у Відкритого акціонерного товариства ""Шепетівський деревообробний комбінат" заборгованості перед позивачем в сумі 44523,39 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковими накладними № РН-0000388 від 05.08.2010 р., № РН-0000535 від 25.09.2010 р., № РН-0000553 від 29.09.2010 р., № РН-0000555 від 29.09.2010 р., № РН-0000562 від 04.10.2010 р., рахунками-фактурами № СФ-0000263 від 05.08.2010 р., № СФ-0000316 від 01.09.2010 р., № СФ-0000367 від 01.10.2010 р., податковими накладними № 329 від 05.08.2010 р., № 468 від 25.09.2010 р., № 482 від 29.09.2010 р., № 483 від 29.09.2010 р., № 491 від 04.10.2010 р., довіреностями № 801 від 04.08.2010 р., № 952 від 25.09.2010 р., № 993 від 29.09.2010 р., № 1034 від 04.10.2010 р., виписками по рахунку.

Відповідачем не подано доказів оплати заборгованості в сумі 44523,39 грн., а також не спростовано факту отримання вказаних вище товаро-матеріальних цінностей на дану суму.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 1202,13 грн. за період з грудня 2010 р. по лютий 2011 р. обґрунтовані, нараховані відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Згідно наданого позивачем в матеріали справи розрахунку останнім нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 435,48 грн. за період з 01.12.2010 р. по 29.03.2011 р. Згідно проведеного судом розрахунку, правомірним є нарахування 3% річних за період з 02.12.2010 р. по 29.03.2011 р. в сумі 431,82 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

У позові в частині стягнення 3% річних в сумі 3,66 грн. належить відмовити.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин позовні вимоги позивача в частині стягнення 44523,39 грн. заборгованості, 1202,13 грн. інфляційних втрат та 431,82 грн. 3% річних обґрунтовані матеріалами справи, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст. 44, ст. 49, ст. 82, ст. 84-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" до відкритого акціонерного товариства "Шепетівський деревообробний комбінат" про стягнення 46161,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Шепетівський деревообробний комбінат" (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Ватутіна, 61, код. 00273945) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" (Хмельницька область, м. Славута, пров. Привокзальний, 2А, код 30801338) 44523,39 грн. (сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять три гривні 39 копійок) заборгованості, 1202,13 грн. (одну тисячу двісті дві гривні 13 копійок) інфляційних втрат, 431,82 грн. (чотириста тридцять одну гривню 82 копійки) 3% річних, 461,57 грн. (чотириста шістдесят одну гривню 57 копійок) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову в частині стягнення 3,66 грн. 3% річних відмовити.

Суддя С.В. Заверуха

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.11 р.

Віддрук. 3 прим.: 1 - в справу, 2 - позивачу, 3 - відповідачу.

Згідно з оригіналом. Секретар судового засідання О.Ю. Беринда