Рішення № 15562913, 19.05.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2011 Справа № 14/152-ПД-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Херсоні

до відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Петропласт" м. Каховка Херсонської області

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Південьенергопром" м. Херсон

відповідача-3 - товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек-Україна" м. Херсон

відповідача-4 - товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" м. Херсон

про визнання недійсними договорів

за участю прокурора Херсонської області Мяло Н.В.

та представників сторін:

від позивача уповноважена особа Голінько Л.І.

від відповідача -1- уповноважена особа Довгополов О.В.

від відповідача -2- уповноважена особа Павліш П.В.

від відповідача -3- уповноважена особа Літвінова Т.В.

від відповідача -4- уповноважена особи Літвінова Т.В.

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Херсоні (позивач по справі) звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Петропласт" (відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Південьенергопром" (відповідач-2), товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек-Україна" (відповідач-3), товариства з обмеженою відповідальністю "Технопласт" (відповідач-4) та, з урахуванням уточнень і додаткових обгрунтувань позовних вимог від 01.09.2010 року № 069-06/2732, від 02.09.2010 року № 069-06/2740, від 08.09.2010 року № 069-06/2834, від 27.04.2011року № 069-06/1228 та від 18.05.2011року №060-06/1404 просить визнати недійсними укладені за участю відповідачів договори про перевід боргу, а саме: № ПД 01/24/12-09 від 14 грудня 2009 року, № ПД 02/25/12-09 від 15 грудня 2009 року, № ПД 04/25/12-09 від 15 грудня 2009 року, № ПД 01/12-09/2 від 24 грудня 2009 року, № ПД 01/13-09/2 від 24 грудня 2009 року, № ПД 01/14-09/2 від 24 грудня 2009 року, № ПД 01/25/12-09/2 від 24 грудня 2009 року, № ПД 02/12-09/2 від 24 грудня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ч. 3 ст. 215, ст. 509, 510, 526, 527, 629 ЦК України, а також на те, що спірними договорами порушуються інтереси Банку за генеральною угодою №6906N1 від 26.04.2006року, кредитною угодою від 26.04.2006року № 6906К14, кредитним договором № 6907К7 від 18.05.2007 року, відповідно до умов яких ТОВ "Петропласт" зобов'язалось не брати на себе боргові зобов'язання перед третіми особами без письмової згоди Банку, а Банк такої згоди не надавав. Уклавши спірні угоди, відповідач-1, який є боржником банку за кредитними угодами, порушив права та охоронювані законом інтереси банку, оскільки наслідком угод є виникнення у відповідача-1 заборгованості у значній сумі, що істотно вплинуло на його фінансовий стан, а відповідно і на його платоспроможність, як боржника Банку.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.09.2010року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2010року залучено до участі у справі в якості відповідача-4 товариство з обмеженою відповідальністю "Технопласт".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2010року рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2011року скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 20.09.2010 року і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2010року, справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області для вирішення по суті.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа № 14/152-ПД-10 передана на розгляд судді Ємленіновій З.І.

Ухвалою від 13.04.2011року справу прийнято до провадження суддею Ємленіновою З.І. та призначено до розгляду в засіданні суду 28.04.2011року.

Ухвалою від 28.04.2011року розгляд справи судом відкладено на 19.05.2011року у зв’язку з неявкою в засідання суду представників відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідно до ст.29 ГПК України про участь у справі повідомив суд прокурор, тому справа розглядається за участю прокурора Херсонської області.

Відповідач-1 письмового відзиву суду не надав. Його представник в засіданні суду надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що згода банку на укладення договорів про перевід боргу законом не передбачена, оскільки переведенням боргу боржник у зобов’язані замінюється іншою особою. При цьому єдиною умовою необхідною для переводу боргу є згода кредитора. Така згода кредитора при укладені оспорюваних угод була, тому договори відповідають вимогам закону, а саме ст.ст. 520, 521 ЦК України і підстави визнання їх недійсними відсутні.

Крім того, представник відповідача-1 зазначає, що укладенням оспорюваних Банком угод не збільшилися майнові зобов’язання відповідача-1 перед іншими кредиторами і не виникли нові зобов’язання, змінилася лише кількість кредиторів і з декількох кредиторів ним став лише один –відповідач-2.

На думку представника відповідача-1 умовами укладених з банком кредитних угод не передбачена заборона укладення договорів переводу боргу. До того ж ні законом, ні умовами кредитних угод не встановлена відповідальність, яка б надавала право Банку визнавати недійсними угоди укладені його боржником з третіми особами.

Відповідач-2 письмового відзиву суду не надав. Його представник в засіданні суду позовні вимоги позивача не визнає, підтримуючи заперечення відповідача-1.

Представник відповідача-3 та відповідача-4 проти позовних вимог заперечує та вважає, що позивачем не підтверджено належними засобами доказування недійсність спірних угод на підставах, встановлених законом, як і не доведено той факт, що при укладенні спірних угод були порушені права і охоронювані законом інтереси банку.

Крім того він зазначає, що підтвердженням того, що спірні договори мають реальний характер, є проведення розрахунку між відповідачем-1, відповідачем-2 та ТОВ «Мегатек-Україна», що підтверджується актами звірки між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін та прокурора, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Між товариством з обмеженою відповідальні "Південьенергопром" (новий боржник), товариством з обмеженою відповідальністю "Петропласт" (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатек-Україна" (кредитор) було укладено договори про перевід боргу, а саме: № ПД 01/24/12-09 від 14.12.2009року; № ПД 02/25/12-09 від 15.12.2009року; № ПД 04/25/12-09 від 15.12.2009року Згідно до умов вищезазначених договорів та на підставі ст. ст. 513, 520, 528 Цивільного Кодексу України та ст. 194 ГК України відповідач-1 перевів свій борг, що виник в результаті виконання грошових зобов'язань за договорами поставки № 01/02 від 02.02.09, № 03/01/06 від 03.01.06, № 08/01/09-О від 05.01.09, укладеними між ТОВ "Мегатек-Україна" та ТОВ "Петропласт", відповідачу-2, а останній прийняв грошовий борг на загальну суму 8705802 грн. 44 коп.

В наступному між товариством з обмеженою відповідальністю "Петропласт" (новий боржник), товариством з обмеженою відповідальністю "Технопласт" (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Південьенергопром" (кредитор) було укладено договори про перевід боргу: № ПД 01/12-09/2 від 24.12.2009року, № ПД 01/13-09/2 від 24.12.2009року, № ПД 01/14-09/2 від 24.12.2009року, № ПД 01/25/12-09/2 від 24.12.2009року, № ПД 02/12-09/2 від 24.12.2009року

Згідно з умовами вищезазначених договорів та на підставі ст. ст. 513, 520, 528 Цивільного Кодексу України та ст. 194 ГК України ТОВ "Технопласт" перевів свій борг, що виник в результаті виконання грошових зобов'язань за договорами: № ПД 01/12-09 від 10.12.09 р. про перевід боргу; № ПД 01/13-09 від 10.12.09 р. про перевід боргу; № ПД 01/14-09 від 10.12.09 р. про перевід боргу; № ПД 01/25/12-09 від 10.12.09 р. про перевід боргу; № ПД 02/12-09 від 10.12.09 р. про перевід боргу, укладеними між ТОВ "Петропласт" (новий боржник), ТОВ "Технопласт" (первісний боржник) та ТОВ "Південьенергопром" (кредитор), відповідачу-1, а останній прийняв грошовий борг на загальну суму 7931819 грн. 18 коп.

Відповідно до пункту 4 зазначених договорів про перевід боргу первісний боржник зобов'язався протягом десяти календарних днів з моменту підписання договору розрахуватися з новим боржником на загальну суму 16637621 грн. 62 коп. в грошовій або за згодою сторін в іншій формі в тому числі і зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного Кодексу України. Таким чином, за договорами про перевід боргу № ПД 01/24/12-09 від 14.12.2009р.; № ПД 02/25/12-09 від 15.12.2009р.; № ПД 04/25/12-09 від 15.12.2009р. відповідач-1 перевів свої грошові зобов'язання перед ТОВ "Технопласт" на відповідача-2 та одночасно у відповідача-1 виникли зобов'язання на суму переведеного боргу перед відповідачем-2, а за договорами переведення боргу № ПД 01/12-09/2 від 24.12.2009р., № ПД 01/13-09/2 від 24.12.2009р., № ПД 01/14-09/2 від 24.12.2009р., № ПД 01/25/12-09/2 від 24.12.2009р., № ПД 02/12-09/2 від 24.12.2009р. ТОВ "Технопласт" перевів свої грошові зобов'язання перед відповідачем-2 на відповідача-1, та отримав зобов'язання на суму переведеного боргу перед відповідачем-1.

Позовні вимоги ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України” у м. Херсоні обґрунтовуються ч.3 ст.215 ЦК України, відповідно до якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, звертаючись з позовом про визнання недійсними оспорюваних ним договорів про перевід боргу, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту договору вимогам закону, недодержання встановленої законом форми договору, неправоздатність сторін за договором, а також у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони (сторін) при його укладенні.

Однією із основних засад цивільного законодавства, що ґрунтуються на положеннях Конституції України, є встановлена пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України свобода договору, тобто право фізичних і юридичних осіб вільно встановлювати свої права і обов’язки на основі договору і у визначені будь-яких умов договору, які не суперечать законодавству.

Частина 1 статті 12 ЦК України визначає право учасників цивільних правовідносин вільно, на власний розсуд розпоряджатися своїми цивільними правами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України змістом договору є ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір і погоджені ними та умови які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Таким чином вищезазначеними нормами передбачено принцип свободи договору, як принципу, що гарантує відсутність зовнішнього впливу інших осіб на учасників договору та їх право вільно, на власний розсуд розпоряджатися своїми цивільними правами при укладенні правочинів.

Зі змісту оспорюваних позивачем договорів вбачається, що між відповідачами укладені договори про перевід боргу, тобто заміну боржника у зобов’язані.

Відповідно до ст.520 ЦК України при переведенні боргу один боржник вибуває із правовідношення, а його місце посідає нова особа, на яку переводиться борг. При цьому законом вимагається лише згода кредитора за договором переводу боргу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує твердженнями про порушення прав Банку оспорюваними угодами у зв’язку з переведенням боргу без згоди Банку як кредитора за кредитною угодою та кредитним договором, посилаючись на порушення при цьому відповідачем-1 вимог ст.. 509, 510, 526, 629 ЦК України.

Статтями 509, 510, 526, 629 ЦК України встановлено поняття зобов’язання, обов’язковість для сторін договору та виконання ними зобов’язання належним чином відповідно до вимог договору та закону.

Відповідно до п.п. 5.2.8. п.5.2. кредитної угоди №6906К14 від 26.04.2006року позичальник зобов’язується без попередньої письмової згоди Банку до повного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, належних до сплати, не брати на себе боргових зобов’язань перед третіми особами шляхом укладення договору поруки, тощо. Аналогічну умову включено сторонами до кредитного договору №6907К7 від 18.05.2007року.

Таким чином, порушення відповідачем-1 вказаних зобов’язань за кредитними угодами підпадає під правове врегулювання норм зобов’язального права (ст.ст. 526, 610, 629 ЦК України), які визначають зміст зобов’язання, обов’язок боржника його виконати відповідно до умов договорів, зміст дій боржника, що вважаються порушенням зобов’язання, але умови кредитних угод ніяким чином не можуть обмежувати право відповідача-1 вільно розпоряджатися своїми цивільними правами, в тому числі і при укладенні договорів з іншими особами.

При встановленні факту порушення боржником зобов’язання за кредитним договором та кредитною угодою наступають правові наслідки, визначені законом та договором, зокрема статтею 611 ЦК України, в тому числі сплата неустойки, відшкодування збитків, тощо, але в перелік цих наслідків недійсність інших угод, укладених боржником Банку з третіми особами, не входить.

Таким чином, відсутність згоди Банку як кредитора за кредитним договором та кредитною угодою на укладення боржником договорів переводу боргу з іншими особами не свідчить про недотримання боржником вимог закону, оскільки в даному випадку боржник в зобов’язаннях за кредитними угодами з Банком не був замінений, таким боржником був і залишається ТОВ "Петропласт". У разі ж якщо, боржником порушені обов’язки за кредитними угодами, Банк не позбавлений права звернутися до нього в відповідним позовом, застосувавши правові наслідки порушення кредитних угод встановлені законом та самими угодами.

Виходячи з вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, обов’язок доведення належними доказами факту недодержання сторонами договорів про перевід боргу вимог закону при їх вчиненні, як і заперечення їх дійсності на підставах, встановлених законом, покладається на позивача.

Однак, ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України” у м. Херсоні, як при звернені з позовом, так і в ході розгляду справи в суді, не надав належних доказів на підтвердження того, що договори переводу боргу є недійсними на підставах, встановлених законом, тобто що сторонами при їх укладені було порушено конкретні вимоги закону.

Не надано позивачем і доказів на підтвердження того, що укладенням спірних договорів відповідач-1 взяв на себе додаткові боргові зобов'язання перед третіми особами, у зв'язку з чим значно погіршився його фінансовий стан, і це призвело до неможливості виконання ним обов'язків перед банком за кредитною угодою та кредитним договором.

З урахуванням вищезазначеного, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ст. 45, 46 ГПК України з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню 595 грн.00коп. недоплаченого державного мита з урахуванням того, що заявлено позовні вимоги про визнання недійсними 8 угод і відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»при звернені з позовом позивач зобов’язаний був сплатити державне мито в розмірі 680 грн.00коп., однак ним сплачено лише 85 грн.00коп.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 45, 46, 49, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в:

1. В задоволені позовних вимог про визнання недійсними договорів про перевід боргу № ПД 01/24/12-09 від 14 грудня 2009 року, № ПД 02/25/12-09 від 15 грудня 2009 року, № ПД 04/25/12-09 від 15 грудня 2009 року, № ПД 01/12-09/2 від 24 грудня 2009 року, № ПД 01/13-09/2 від 24 грудня 2009 року, № ПД 01/14-09/2 від 24 грудня 2009 року, № ПД 01/25/12-09/2 від 24 грудня 2009 року, № ПД 02/12-09/2 від 24 грудня 2009 року відмовити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Херсоні, м. Херсон, вул.. Радянська №46, ідентифікаційний код 21296105 (інші реквізити суду не відомі) в доход державного бюджету - одержувач управління Державного казначейства у м.Херсоні р/р № 31119095700002 в Головному управлінні Державного Казначейства по Херсонській області МФО 852010 код 24104230, код призначення платежу 22090200 символ звітності банку 095 - 595грн.00коп. недоплаченого державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.05.2011р.