Рішення № 15562130, 16.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 травня 2011 року справа № 5020-561/2011 За позовом Приватного акціонерного товариства «Натурфарм»

(01042, м. Київ, вул. Лісна, 30-а, ідентифікаційний код 24930169)

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоровя»

(99040, м. Севастополь, пр. Ген Острякова, буд. 89, кВ. 19.,

ідентифікаційний код 35418307),

про стягнення 9276,56 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПАТ “Натурфарм”) - ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 20.04.2011;

Позивач (ПАТ "Натурфарм") - ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 20.04.2011;

Відповідач (ТОВ "Тонус Плюс Здоров'я") не зявився.

Сутьспору:

Приватне акціонерне товариство «Натурфарм» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоровя»про стягнення 9476,56 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору поставки від 26.05.2008 в частині належної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 13.04.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 27.04.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено у судовому засіданні 27.04.2011 на 16.05.2011.

У судове засідання 16.05.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які були підписані уповноваженими представниками відповідача 10.05.2011 та 06.05.2011, про причини неявки не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У судовому засіданні 16.05.2011 представники позивача надали заяву про зменшення позовних вимог на 200,00 грн., враховуючи те, що на виконання умов договору від 26.05.2008 відповідач перерахував означену суму згідно з платіжним дорученням №1522 від 18.04.2011 на поточний рахунок позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, зменшення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні виклали зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягали з підстав, викладених в ньому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2008 між ЗАТ «Натурфарм»(постачальник) та ТОВ «Тонус Плюс Здоровя»(покупець) укладений Договір поставки (далі Договір), згідно з умовами якого постачальник зобовязався передати покупцю товари народного споживання (надалі Товар), а покупець зобовязався прийняти та оплатити поставлений товар на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору продавець здійснює поставку товару окремими партіями в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних-специфікаціях, що складають невідємну частину цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, продавець зобовязався оплатити вартість товару через 45 днів після його отримання, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому Договорі, або окремо погоджений сторонами.

Доказом передачі товару у власність покупця є належним чином оформлені видаткова накладна-специфікація (з розшифрованим підписом уповноваженої покупцем особи) та довіреність на отримання товару (з посиланням на номер та дату видаткової накладної-специфікації). На кожну партію товару, що передається, постачальник повинен надати сертифікати якості, які є підтвердженням відповідності Товару вимогам Державного стандарту та технічним умовам (пункти 3.1-3.2).

Згідно з пунктом 4.1 Договору, продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем за кількістю з моменту підписання сторонами видаткової накладної-специфікації, за якістю відповідно до специфікації якості, наданих постачальником.

Відповідно до пункту 4.7 Договору, повернення товару здійснюється не пізніше трьох місяців до закінчення терміну придатності, за умови збереження товарного вигляду.

Згідно зі пунктом 5.1 Договору, кількість та асортимент товару зазначається у видаткових накладних-специфікаціях.

Відповідно до пункту 9.1 Договір набирає чинності в момент його підписання та діє до 31.12.2008. Якщо будь-яка із сторін за місяць до закінчення терміну дії Договору не повідомить про його розірвання , дія Договору продовжується на один рік. Подальше продовження здійснюється в такому ж порядку.

Враховуючи викладене, означений договір є діючим.

У виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 90308,33 грн., що підтверджується наступними документами:

Видаткової накладної №НКНК-0000419 від 22.05.2008 на суму 6261,66 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000508 від 10.06.2008 на суму 2509,94 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000521 від 12.06.2008 на суму 4639,24 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000555 від 23.06.2008 на суму 4993,19 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000872 від 19.08.2008 на суму 3015,14 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000685 від 17.07.2008 на суму 9527,22 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000789 від 04.08.2008 на суму 4742,95 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0001030 від 06.10.2008 на суму 5966,93 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0001071 від 20.10.2008 на суму 3323,71 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0001179 від 10.11.2008 на суму 6242,99 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0001231 від 10.12.2008 на суму 3471,18 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000002 від 13.01.2009 на суму 19301,58 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000028 від 21.01.2009 на суму 1360,68 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000524 від 18.05.2010 на суму 5142,49 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000957 від 10.09.2008 на суму 6824,14 грн.; Видаткової накладної №НКНК-0000982 від 17.09.2008 на суму 2985,29 грн.

Однак, відповідач оплатив за поставлену продукцію лише у розмірі 77641,89 грн., відповідно до платіжних доручень №379 від 20.08.2008 на суму 4639,24; №448 від 27.08.2008 на суму 9474,41 грн.; №3168 від 22.09.2008 на суму 7758,09 грн.; №1021 від 31.10.2008 на суму 6118,20 грн.; №1349 від 09.12.2008 на суму 5495,23 грн.; №1480 від 30.12.2008 на суму 3977,51 грн., №1782 від 27.02.2009 на суму 3323,71 грн.; №2118 від 30.04.2009 на суму 6242,99 грн.; №3168 від 30.10.2009 на суму 2000,00 грн.; №612 від 28.12.2009 на суму 10791,07 грн.; №1360,68 від 15.01.2010 на суму 1360,68 грн.; №3695 від 24.02.2010 на суму 2000,00 грн.; №3916 від 24.02.2010 на суму 1471,18 грн.; №4087 від 18.03.2010 на суму 1000,00 грн.; №4198 від 30.03.2010 на суму 2000,00 грн. №77 від 27.04.2010 на суму 4989,59 грн.; №106 від 30.04.2010 на суму 2000,00 грн.; №521 від 30.07.2010 на суму 1000,00 грн.; №888 від 31.08.2010 на суму 1000,00 грн.; №1158 від 29.10.2010 на суму 1000,00 грн.

З урахуванням умов договору, відповідачем було повернуто позивачеві товару на суму 3189,88 грн., відповідно до накладних №0-000472 від 21.07.2008 на суму 196,27 грн.; №0-000535 від 10.11.2008 на суму 1015,68 грн.; №0-000016 від 26.01.2009 на суму 135,68 грн.; №0-000078 від 09.06.2009 на суму 560,20 грн.; №0-000093 від 06.07.2009 на суму 616,13 грн.; №0-000436 від 15.10.2011 на суму 623,06 грн.; №0-000437 від 16.12.2010 на суму 42,86 грн.

ТОВ «Тонус Плюс Здоровя»гарантувало здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 35612,51 грн. до 15.12.2009 (арк.с. 96).

Однак, покупець свої обовязки за договором виконав не в повному обсязі, оплату решти заборгованості не здійснив.

21.12.2010 постачальник звернувся до покупця з претензією №1, де були викладені вимоги перерахувати грошові кошті в розмірі 13692,35 грн. у виконання умов договору (арк.с. 93-94).

Відповідно до акту звірення розрахунків сторін, станом на 13.01.2011 заборгованість покупця (ТОВ «Тонус Плюс Здоровя») складає 9476,57 грн. (арк.с. 97-98). Означений акт підписаний уповноваженим представником товариства, та скріплений печаткою ТОВ «Тонус Плюс Здоровя».

Несплата суми заборгованості за Договором і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 9476,56 грн., виходячи з наступного розрахунку: 90308,33 грн. (вартість поставленого товару) 77641,89 грн. (товар, оплачений відповідачем) 3189,88 грн. (вартість товару, повернутого відповідачем) = 9476,56 грн.

У звязку з оплатою відповідачем після подачі позову заборгованості в сумі 200,00 грн. у виконання умов договору, позивачем було зменшено розмір позовних вимог до 9276,56 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати за отриману Продукцію не виконав.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 9276,56 грн. станом на дату розгляду справи суду не представлені.

Отже, наявна заборгованість в сумі 9276,56 грн. підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9276,56 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 94,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Однак, враховуючи те, що згідно з підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93, відповідно до якого ставка державного мита, що справляється із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарських судів, визначена у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (6 * 17,00 грн. = 102,00 грн.), суму державного мита у розмірі 7,24 грн., яку позивач не доплатив при подачі позову, підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету Ленінського району.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоровя»(99040, м. Севастополь, пр. Ген Острякова, буд. 89, кВ. 19., ідентифікаційний код 35418307) на користь Приватного акціонерного товариства «Натурфарм»(01042, м. Київ, вул. Лісна, 30-а, ідентифікаційний код 24930169) суму заборгованості у розмірі 9276,56 грн., (девять тисяч двісті сімдесят шість грн. 56 коп.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоровя»(99040, м. Севастополь, пр. Ген Острякова, буд. 89, кВ. 19., ідентифікаційний код 35418307) на користь Приватного акціонерного товариства «Натурфарм»(01042, м. Київ, вул. Лісна, 30-а, ідентифікаційний код 24930169) витрати по сплаті державного мита в сумі 94,76 грн. (девяносто чотири грн. 76 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Плюс Здоровя»(99040, м. Севастополь, пр. Ген Острякова, буд. 89, кВ. 19., ідентифікаційний код 35418307) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 7,24 грн. (сім грн. 24 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 19.05.2011