Рішення № 15562104, 05.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 травня 2011 року

справа № 5020-335/2011

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Фітофарм”

(вулиця Сибірцева, 2, місто Артемівськ, Донецька область, 84500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Науково-виробнича комерційна фірма „ТЕКО”

(вулиця Велика Морська, буд.. 24, кв. 2., місто Севастополь, 99011

вулиця Софронова, 5, місто Севастополь, 99011)

про стягнення у розмірі 10929,91 грн.,

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників:

від позивача –не зявився ;

від відповідача –не зявився.

Відкрите акціонерне товариство “Фітофарм” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Науково-виробнича комерційна фірма „ТЕКО” про стягнення у розмірі 10929,91 грн., у тому числі 10481,03 грн. основного боргу, 376,07 грн. пені та 72,81 грн. 3% річних.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 526 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що Відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов’язань по оплаті отриманого за договором постачання товару № 30 від 04.01.2010, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість на суму 10929,91 грн.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою, зазначеною у позовній заяві, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке отримано уповноваженою особою. (арк. с 28).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2010 між сторонами був укладений договір поставки товару № 30, за умовами якого Позивач зобов’язувався виготовити і здійснити поставку фармацевтичного товару (у подальшому - товар), а Відповідач - прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору.

У пункті 7.1 цього договору сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, а частині розрахунків –до повного виконання зобовязань.

Відповідно до пункту 3.2 Договору ціни на товар, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно з пункті 4.1 Договору розрахунки за замовлений товар здійснюються покупцем шляхом відстрочки платежу протягом 30 календарних днів з дати поставки Товару.

Форма розрахунків: платіжне доручення на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 4.3 договору).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання Відповідачем зобов'язання з оплати за поставлений йому Позивачем товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставку товару в розмірі 24 073,83 грн.

Судом встановлено, що Відповідачем отримано товар на загальну суму 12394,70 грн., що підтверджено видатковими накладними:

№ РНк-Ар2744 від 10.09.2010 на суму –3343,67 грн. (арк. с. –11);

№ РНк-Ар2897 від 24.09.2010 на суму –7435,78 грн. (арк. с. –14);

№ РНк-Ар3023 від 04.10.2010 на суму –1615,25 грн. (арк. с. –17).

Товар одержувався представником Відповідача за відповідними довіреностями, копії яких наявні у матеріалах справи (арк. с. –12-13, 15-16, 18-19).

Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості по видатковій накладній № РН –Ар2744 від 10.09.2010 у розмірі 1913,67 грн.

Решту зобов’язання Відповідачем виконано не було, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 10481,03 грн.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відноситься, зокрема, передбачена статтею 549 Цивільного кодексу України пеня, яка є грошовою сумою, і яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі порушення зобов’язання відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата пені.

Відповідно до пункту 8.2. Договору, за несвоєчасну оплату товару стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 376,07 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 72,81 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнична комерційна фірма „ТЕКО” (поштова адреса - вулиця Софронова, 5, місто Севастополь, 99011, юридична адреса - вулиця Велика Морська, буд. 24, кв. 2, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 13794556, відомості щодо рахунків в установах банків відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства “Фітофарм” (вул. Сибірцева, 2, м. Артемівськ, Донецька область, 84500; ідентифікаційний код 05430596, р/р 26007038037100 в АКІБ “Укрсиббанк”м. Харків, МФО 351005, або на інші рахунки) 10481,03 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят одна грн. 03 коп.) основного боргу, 376,07 грн. (триста сімдесят шість грн. 07 коп.) пені та 72,81 грн. (сімдесят дві грн. 81 коп.) 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 109,29 грн. (сто дев’ять грн. 29 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 16.05.2011.