Рішення № 15561652, 13.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2011 р.Справа № 5/17-1216-2011 За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті Інвест Груп”

про стягнення 11400 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 довіреність від 23.03.2011 року;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті Інвест Груп” про стягнення 11400 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2011 року порушено провадження по справі № 5/17-1216-2011.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.05.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трініті Інвест Груп” 15 листопада 2011 року був укладений договір №15/10 купівлі продажу товарів, на підставі п.1.1 якого продавець зобовязується передати у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти та оплатити набі для спецій Vinzer (надалі іменується «товар») за ціною 380 грн. за 1 набір. Загальна кількість товару складає 30 наборів на суму 11400 грн.

Відповідно до п.3.1 договору, оплата здійснюється покупцем за визначеною п.1.1 цього договору ціною та у визначений п. 2.2 цього договору строк шляхом готівкового розрахунку з продавцем.

Позивачем 14.02.2011 року було направлено на адресу відповідача претензію, щодо перерахування суми заборгованості у строк до 18.03.2011 року готівковими коштами, однак, як зазначає позивач відповіді на претензію не надано, а грошові зобовязання за договором від 15.11.2010 року з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті Інвест Груп” не виконані.

Між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.03.2011 року, відповідно до якого сторони затвердили заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті Інвест Груп” перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, яка складає 11400 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Приписи ст.509 Цивільного кодексу України встановлюють, що, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду та надано документальних доказів які б спростували позовні вимоги позивача у будь якій частині.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з віднесенням судових витрат на відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті Інвест Груп” (65026, м.Одеса, вул. Катерининська, 25, код ЄДРПОУ 34996158) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) заборгованість у сумі 11400 (одинадцять тисяч чотириста) грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 18.05.2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Погребна К.Ф.