Рішення № 15561427, 16.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р.Справа № 10/17-1090-2011 за позовом Приватного підприємства «Рефтранс»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтент К»

про стягнення 33185 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 01.04.2011р.; Забіяка С.В. керівник

від відповідача: не зявився

Суть спору: ПП «Рефтранс»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Інтент К»33185 грн., з яких, 19685 грн. збитки, що спричинені позивачу внаслідок порушення відповідачем умов договору на перевозку вантажів автомобільним транспортом від 03.08.2010р. №23; 7900 грн. основний борг з оплати послуг відповідача з перевезення вантажу автомобільним транспортом; 5600 грн. основний борг з оплати понаднормативного простою автомобіля під час перевезення вантажу.

Під час розгляду справи позивач надав до суду довідку розрахунок заборгованості відповідача за перевезення вантажу від 15.04.2011р. за вих. №87, згідно з якою сума основного боргу відповідача за перевезення вантажу становить 7900 грн.; довідку, що вказує на простій від 15.04.2011р. за вих.№88, згідно з якою, борг відповідача за понаднормативний простій автотранспорту позивача становить 4735,32 грн.; заяву про уточнені позовні вимоги про відшкодування з відповідача суми витрат в порядку регресу, згідно з якою розмір збитків, що підлягають стягненню з відповідача становить 12662,50 грн.

Відповідач у судові засіданні не зявився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які відправлені відповідачу на адресу, що зазначена у позові та являється адресою, за якою відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, про що свідчить витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 31.03.2011р., повернуті до суду органами звязку з повідомленням про те, що відповідач за вказаною адресою не розшуканий, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами, із врахуванням при цьому положень, що містяться в п.11 Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007р. №01-08/123, згідно з яким, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

03.08.2010р. між ПП «Рефтранс»(перевізник, позивач) і ТОВ «Інтент К»(замовник, відповідач) укладений договір на перевозку вантажів автомобільним транспортом №23, який регулює взаємовідносини сторін при виконанні позивачем замовлень-заявок по організації і наданні посередницьких послуг з перевезення вантажів відповідача.

Згідно з розділом 3 цього договору, в якому встановлені умови щодо зобовязань відповідача, останній серед іншого зобовязується: подати замовлення-заявку не менш ніж за 3 дні до початку перевезення (п.2.1.); власними силами і засобом здійснювати завантаження і вивантаження автотранспортних засобів позивача, включаючи проходження митних формальностей, в строк не більш 48 годин з моменту прибуття автомобілю, а також схоронності автомобіля і вантажу в цей період (п.2.5.); у випадку простою автомобіля під завантаженням-вивантаженням і митним оформленням поверх обумовленого часу в замовленні-заявці оплачувати штраф в розмірі 100 у.о. за кожну добу простою (п.2.6.); після завантаження передати водію необхідні перевізні документи, в т.ч. при міжнародних перевезеннях: специфікацію, накладну, СМR, декларацію, ВМД, перевізну відомість, інвойс, сертифікати, гарантійне зобовязання та інші (п.2.9.).

Згідно з розділом 4 цього договору, в якому встановлені умови щодо зобовязань позивача, останній серед іншого зобовязується: після подачі відповідачем заявки на перевезення надати технічно справний автомобіль з необхідними документами і візами для водіїв (п.3.1.); інформувати відповідача і відправника вантажу про вимушені затримки транспортних засобів в путі, аваріях і інших непередбачуваних обставинах (морози, ожеледиця), що перешкоджають своєчасної доставці вантажу і надавати документальні докази про всі випадки затримки у путі, для чого у транспортних документах робиться відмітка (п.3.4.); терміново повідомляти відповідача або відправника вантажу про закінчення вивантаження і надання СМR з відмітками про здачу вантажу (п.3.5.).

Згідно з розділом 4 договору, в якому встановлені умови щодо порядку розрахунків, розрахунки між позивачем і відповідачем по даному договору здійснюються у виді перерахування грошових коштів на р/рахунок позивача плановими платежами, взаєморозрахунками і т.і. згідно виставлених рахунків, підтверджених товаротранспортними документами на протязі 3 (трьох) банківських днів (п.4.1.); оплата за виконаний обсяг робіт здійснюється по договірним цінам, обумовленим за кожну окрему перевозку згідно прийнятої заявки (п.4.2.); оплата відповідачем здійснюється після виконання робіт (п.4.3.).

Відповідно до умов п.11.1. договору, даний договір вступає в дію 03.08.2010р. і являється дійсним до 31.12.2010р.

Також судом встановлено, що 03.08.2010р. відповідач надав позивачу заявку на перевезення вантажу (меблі, вагою 16 тон, обємом 120 куб.м.) за маршрутом перевезення Одеса (Україна) Лунево, Московська область (Росія), яка підписана і засвідчена печатками сторін, та в якій сторонами встановлено автомобіль, яким здійснюється перевезення Івеко 480-81 ОВ п/пр НОМЕР_1, дата та час завантаження 05.08.2010р. о 9:00, адреса завантаження м. Одеса, Ленінградське шосе 27/2 (біля бази «Водограй»), строк доставки вантажу 10.08.2010р., адреса розвантаження Московська область, Солнечногорський район, пос. Лунево, б.1Б; місце митного очищення Жуківська митниця Московської області, сума фрахту 2000 дол. США, форма оплати готівкою, нормативний простій 48 часів на завантаження/замитнення, розвантаження/розмитнення. Також у вказаній заявці сторонами встановлено, що понаднормативний простій автомобіля оплачується відповідачем в розмірі 50 у.о. на добу. Митні процедури в пунктах завантаження і вивантаження автомобіля, правильність оформлення митних і інших документів покладається на відповідача. Відповідач зобовязується у випадах, що потягнуть за собою порушення митних правил країн відправника і одержувача, а також транзиту повністю відшкодовувати збитки, які виникли внаслідок порушення митних правил.

Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов вищевказаної заявки відповідачем здійснено часткову оплату послуг позивача за перевезення вантажу в сумі 7884,40 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №66 від 06.08.2010р., а позивач 06.08.2010р. прийняв до перевезення обумовлений сторонами вантаж відповідача, що підтверджується посвідченням про відрядження водія ОСОБА_2, подорожнім листом вантажного автомобіля в міжнародному сполученні від 05.08.2010р. та міжнародною товарно-транспортною накладною СМR.

Під час перевезення цього вантажу та його огляду на Щолковському митному пості Щолковської митниці 12.08.2010р. виявлено, що в автомашині з державним реєстраційним номером НОМЕР_2/НОМЕР_1 знаходиться товар, який не вказаний в товаросупровідних документах, а саме: каталоги на меблеву продукцію в упаковках по 25 шт., всього 1000 шт., розміром 21х28 см, вагою нетто 212 кг, вагою брутто 212 кг, що є порушенням митних правил Російської Федерації, зокрема вимог ст.159 Митного кодексу Митного союзу, згідно з якими при міжнародному перевезенні автомобільним транспортом перевізник повідомляє митному органу відомості про кількість вантажних місць, про маркування і при види пакування товарів, про вагу брутто товарів (в кілограмах) або обсяг товарів (в кубічних метрах), про що Щолковською митницею складений протокол про адміністративне правопорушення від 20.09.2010р. №10110000-322/2010, згідно з яким перевізником скоєно адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.16.1 КоАП Росії, обєктивну сторону якого складає повідомлення митному органу недостовірних відомостей о кількості вантажних місць і вазі брутто товарів при переміщенні на склад тимчасового зберігання шляхом надання недійсних документів. Постановою Щолковської митниці по справі про адміністративне правопорушення №10110000-322/2010 від 04.10.2010р. позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.16.1 КоАП Росії і позивачу назначено покарання у виді адміністративного штрафу в розмірі 50000 рублів.

Оплату адміністративного штрафу в сумі 50000 руб. здійснено позивачем 03.12.2010р., що підтверджується квитанцією №44 від 03.12.2010р., згідно з якою еквівалент 50000 руб. у гривнях на момент оплати становить 12662,50 грн.

Окрім того судом встановлено, що 27.09.2010р. відповідач надіслав позивачу претензію з вимогою відшкодувати вартість вантажу, який пошкоджений під час перевезення в сумі 1717 дол. США та митні платежі за час простою в сумі 4952 дол. США. В свою чергу позивач у запереченнях на претензію від 08.11.2010р. за вих. №54 заявив вимогу до відповідача про відшкодування адміністративного штрафу в сумі 50000 руб., про оплату простою автомобілю в розмірі 400 грн. на добу та оплату перевезення. При цьому вказані заперечення на претензію повернуті позивачу органами звязку з повідомленням про відсутність відповідача за зазначеною адресою.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача основного боргу за послуги з перевезення вантажу, що надані позивачем на виконання умов договору на перевозку вантажів автомобільним транспортом №23 від 03.08.2010р. в сумі 7900 грн., стягнення з відповідача штрафу за понаднормативний простій автомобіля під митним оформленням в сумі 4735,32 грн., а також стягнення з відповідача збитків у виді додаткових витрат в сумі 12662,50 грн., що спричинені відповідачу порушенням митних правил країни одержувача вантажу.

При цьому розрахунок основного боргу за перевезення вантажу здійснений позивачем наступним чином: із суми фрахту, яка встановлена у заявці відповідача в розмірі 2000 дол. США, що станом на 03.08.2010р. становить 15784,40 грн., виходячи із офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ - 7,8922 за 1 дол. США, відраховано суму частково оплачених відповідачем послуг в розмірі 7884,40 грн. (15784,40 грн. 7884,40 грн. = 7900 грн.)

Розрахунок штрафу за понаднормативний простій автомобіля під митним оформленням здійснений позивачем наступним чином: суму понаднормативного простою автомобілю, яка вставлена у заявці відповідача в розмірі 50 у.о. на добу, що станом на 03.08.2010р. становить 394,61 грн. на добу, виходячи із офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ - 7,8922 за 1 дол. США, помножено на 12 діб понаднормативного простою автомобілю з 13.08.2010р. по 24.08.2010р. (394,61 грн. х 12 діб = 4735,32 грн.).

Розрахунок збитків у виді додаткових витрат здійснений позивачем в еквіваленті 50000 руб. до гривні на момент їх оплати, що становить 12662,50 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом та підписано відповідну заявку відповідача на перевезення, згідно з якими позивач зобовязався надати відповідачу послуги з перевезення меблів автомобільним транспортом за маршрутом Одеса (Україна) Лунево, Московська область (Росія), із сумою фрахту 2000 дол. США, а відповідач зобовязався оплатити позивачу надані послуги готівкою згідно виставлених рахунків, підтверджених товаротранспортними документами на протязі 3 (трьох) банківських днів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору та заявки відповідача, останній здійснив часткову оплату послуг позивача в сумі 7884,40 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №66 від 06.08.2010р., а позивач 06.08.2010р. прийняв до перевезення завантажений відповідачем вантаж, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобілю від 05.08.2010р., посвідченням про відрядження та міжнародною товарно-транспортною накладною СМR.

Під час надання послуг з перевезення вантажу, які замовлені відповідачем, позивачем допущено порушення митних правил Російської Федерації, зокрема вимог ст.159 Митного кодексу Митного союзу, згідно з якими при міжнародному перевезенні автомобільним транспортом перевізник повідомляє митному органу відомості про кількість вантажних місць, про маркування і при види пакування товарів, про вагу брутто товарів (в кілограмах) або обсяг товарів (в кубічних метрах), оскільки в автомашині з державним реєстраційним номером НОМЕР_2/НОМЕР_1 знаходиться товар, який не вказаний в товаросупровідних документах, а саме: каталоги на меблеву продукцію в упаковках по 25 шт., всього 1000 шт., розміром 21х28 см, вагою нетто 212 кг, вагою брутто 212 кг, про що Щолковською митницею складений протокол про адміністративне правопорушення від 20.09.2010р. №10110000-322/2010

Постановою Щолковської митниці по справі про адміністративне правопорушення №10110000-322/2010 від 04.10.2010р. позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.16.1 КоАП Росії і позивачу назначено покарання у виді адміністративного штрафу в розмірі 50000 рублів, який сплачений позивачем 03.12.2010р.

При цьому таке порушення митних правил країни одержувача вантажу сталося внаслідок того, що каталоги на меблеву продукцію в упаковках по 25 шт., всього 1000 шт., розміром 21х28 см, вагою нетто 212 кг, вагою брутто 212 кг, які завантажені відповідачем в автотранспортний засіб позивача, не зазначені відповідачем у провізних документах, а відповідно до умов укладеного між сторонами договору саме відповідач зобовязаний власними силами і засобами здійснювати завантаження і вивантаження автотранспортних засобів позивача, включаючи проходження митних формальностей та саме відповідач зобовязаний надати водію необхідні провізні документи, в т.ч. при міжнародних перевезеннях: специфікацію, накладну, СМR, декларацію, ВМД, провізну відомість, інвойс, сертифікати, гарантійні зобовязання.

Більш того, у заявці на перевезення вантажу від 03.18.2010р. встановлено, що митні процедури в пунктах завантаження і вивантаження автомобіля, правильність оформлення митних та інших документів покладається на відповідача, а також встановлено, що відповідач зобовязався у випадках, які тягнуть за собою порушення митних правил країн відправника і одержувача, а також транзиту, повністю відшкодовувати збитки, які виникають в результаті порушення митних правил.

Згідно з вимогами ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.611 ЦК України одним із правових наслідків, що настає у разі порушення зобовязання є відшкодування збитків.

Вимогами ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України також встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В силу вимог ч.ч.1,2 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Згідно з вимогами ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать про наявність повного складу правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, що виникли у позивача внаслідок порушення митних правил у звязку з порушенням відповідачем своїх договірних зобовязань. При цьому наявність вини відповідача у спричинених позивачу збитках жодним чином не спростована відповідачем у суді.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 12662,50 грн., а отже і їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу за надані позивачем послуги з перевезення вантажу та штрафу за понаднормативний простій автотранспорту позивача, господарський суд виходить з наступного.

Умовами укладеного між сторонами договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, з відповідною заявкою позивача на перевезення встановлено, що відповідач зобовязаний оплатити позивачу надані послуги готівкою згідно виставлених рахунків, підтверджених товаротранспортними документами на протязі 3 (трьох) банківських днів, а тому в ухвалі про відкладення розгляду справи від 20.04.2011р. суд зобовязав позивача надати до суду докази на виконання позивачем умов п.4.1. договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.08.2010р. №23.

Поряд з цим умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що у випадку простою автомобіля під завантаженням-розвантаженням і митним оформленням поверх обумовленого часу в замовленні заявці відповідач оплачує штраф в розмірі 100 у.о. за кожну добу простою. У заявці відповідача встановлено, що нормативний простій становить 48 годин на завантаження/замитнення, вивантаження/розмитнення, а понаднормативний простій автомобіля оплачується відповідачем в розмірі 50 у.о. на добу. Згідно з розрахунком позивача штраф в сумі 4735,32 грн. розрахований позивачем за 12 діб понаднормативного простою автомобілю з 13.08.2010р. по 24.08.2010р., тобто по день розвантаження товару.

В ухвалі про відкладення розгляду справи від 20.04.2011р. суд зобовязав позивача надати до суду оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної б/н від 06.08.2010р., з відповідними відмітками про розвантаження вантажу 24.08.2010р.

Між тим позивач вимоги суду щодо надання витребуваних судом доказів не виконав і причин, які б свідчили про поважність невиконання позивачем вимог суду не навів, а тому позов в частині стягнення з відповідача основного боргу за надані позивачем послуги з перевезення вантажу в сумі 7900 грн. та штрафу за понаднормативний простій автотранспорту позивача в сумі 4735,32 грн. залишені господарським судом без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, згідно з якою, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства «Рефтранс» задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтент К» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 50, корп. 3, офіс 208, код ЄДРПОУ 36794447, п/р 26004489001 в АКБ «Порто-Франко», МФО 32818) на користь Приватного підприємства «Рефтранс» (65111, м. Одеса, вул. Паустовського, 31-А, код ЄДРПОУ 30298295, п/р 26007311322 в ФАБ «Південний»м. Одеса, МФО 328964) збитки в сумі 12662 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 125 (сто двадцять шість) грн. 63 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 92 (девяносто дві) грн. 04 коп.

3.В решті позов залишити без розгляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 18 травня 2011 року.