Рішення № 15561417, 13.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2011 р.Справа № 19/17-908-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петренко Н.Д.

при секретарі Гавриловій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №19/17-908-2011

за позовом: приватного акціонерного товариства "Стальканат-Сілур", м. Одеса,

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт сервіс", м. Одеса

до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К", м. Черкаси

про стягнення 30364,02 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: за дов. ОСОБА_1

від відповідача 1: не зявився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином

від відповідача 2: не зявився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином

СУТЬ СПОРУ: позивачем (ПАТ "Стальканат-Сілур") у справі заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідача 1 (ТОВ "Ліфт сервіс") та відповідача 2 (ТОВ "Фірма Акант+К") заборгованості у сумі 55364,02 грн. за договором купівлі-продажу №469 від 27 серпня 2010 року та договором поруки №11/288 від 01 вересня 2010 року, а саме з ТОВ "Фірма Акант+К" 52716,82 грн. - основного боргу, 1156,30 грн. - пені, 633,50 грн. - інфляційних втрат, 223,90 грн. - 3 % річних та з ТОВ "Ліфт сервіс" 633,50 грн. - основного боргу.

13 травня 2011 року від ПАТ "Стальканат-Сілур" надійшли уточнення позовних вимог (вх. №14944/2011 а.с. 74-76), в яких позивач, з урахуванням часткової сплати основного боргу відповідачем 2, просить суд стягнути солідарно з відповідачів 283,50 грн. - основного боргу та 28066,82 грн. - основного боргу з ТОВ "Фірма Акант+К", а решту позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних залишив без змін.

Представник відповідача 1 в судові засідання, призначені на 04 квітня 2011 року о 09:30, 28 квітня 2011 року о 09:15 та 13 травня 2011 року о 11:45 не зявився, відзиву на позов, в порядку ст. 59 ГПК України не надав, хоча про місце судового засідання повідомлений належним чином, за адресою вказаною у позовній заяві (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44), повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11) повернулось до суду з відміткою ТОВ "Ліфт сервіс" про отримання ним ухвали суду та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 52-54) повернулось до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі вважаються належним чином повідомленими про час, місце та дату її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (викладена правова позиція міститься в Інформаційних листах ВГСУ від 02 червня 2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14 серпня 2007 року №01-8/675 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Представник відповідача 2 в судові засідання, призначені на 04 квітня 2011 року о 09:30, 28 квітня 2011 року о 09:15 та 13 травня 2011 року о 11:45 не зявився, 13 травня 2011 року до господарського суду Одеської області від останнього надійшли відзив на позовні вимоги (вх. №19951/2011, а.с. 56-57), в яких відповідач 2 вказує про наявний боргу у сумі 28350,32 грн. та позов не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

27 серпня 2010 року між ПАТ "Стальканат-Сілур" (продавець) та ТОВ "Фірма Акант+К" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №469, згідно умов якого продавець зобовязався передати у власність покупцю продукцію в асортименті, кількості та за ціною зазначені в накладних та специфікаціях до вказаного договору, а покупець прийняти та оплатити зазначену продукцію (п.п. 1.1., 2.1. договору).

Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах самовивозу покупцем зі складу продавця (м. Харцизськ), а моментом переходу права власності на продукцію є дата підписання сторонами накладної.

Оплата за продукцію здійснюється покупцем на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом місяця, в якому була здійснена поставка партії продукції, але не пізніше 30 числа вказаного місяця (п. 6.1. договору).

27 та 31 серпня 2010 року між сторонами були підписані протоколи розбіжностей до договору купівлі-продажу №469 від 27 серпня 2010 року.

У додатковій угоді №1 від 17 січня 2011 року до вказаного договору (а.с. 21) сторонами було погоджено зміну порядку поставки продукції, а саме: поставка товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати 50 % передплати, але не раніше здійснення платежу в повному обємі, а також змінено порядок розрахунку за продукцію, а саме: 50 % в формі передплати протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку, решту 50 % протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту направлення продавцем повідомлення покупцю про готовність до відпуску продукції.

На виконання умов вказаного договору продавець передав у власність ТОВ "Фірма Акант+К" продукцію (дріт), що підтверджується долученою до позовної заяви накладною №4700 від 15 грудня 2010 року на загальну суму 68350,32 грн.

Факт отримання продукції покупцем підтверджено підписом уповноваженої ним особи ОСОБА_2, печаткою ТОВ "Фірма Акант+К" на зазначеній накладній та довіреностю №269 від 15 грудня 2010 року виданої покупцем на імя - ОСОБА_2 (а.с. 23).

Отже у матеріалах справи наявні відомості про отримання ТОВ "Фірма Акант+К" від ПАТ "Стальканат-Сілур" товару на загальну суму 68350,32 грн.

Зауважень зі сторони покупця стосовно якості та кількості поставленої продукції заявлено не було. Свої зобовязання по виконанню спірного договору продавцем виконані в повному обсязі.

01 вересня 2010 року між ПАТ "Стальканат-Сілур" (кредитор), ТОВ "Ліфт сервіс" (поручитель) та ТОВ "Фірма Акант+К" (боржник) був укладений договір поруки №11/288, згідно умов якого поручитель прийняв на себе обовязок відповідати перед кредитором по зобовязанням боржника за договором купівлі-продажу №469 від 27 серпня 2010 року в розмірі 1 % від суми основного боргу

Відповідно до п.7 договору поруки даний договір діє до моменту виконання зобовязань боржником за договором купівлі-продажу №469, але не пізніше - 01 січня 2011 року.

Додатковою угодою №1 від 30 грудня 2010 року до договору поруки (а.с. 87) сторонами було продовжено строк дії вказаного договору - до 01 липня 2011 року.

Позивач зазначає, що ТОВ "Фірма Акант+К" свої зобовязання щодо оплати за отриману продукцію у строк визначений договором купівлі-продажу №469 виконало частково у сумі 5000,00 грн., внаслідок чого станом на 27 січня 2011 року за ним залишилась заборгованість у розмірі 63350,32 грн.

З метою отримання суми боргу та врегулювання спору ПАТ "Стальканат-Сілур" 27 січня 2011 року звернулось до покупця з претензією (а.с. 24) про оплату боргу у сумі 63350,32 грн., у відповідь на яку ТОВ "Фірма Акант+К" листом №62 від 17 лютого 2011 року (а.с. 86) гарантувало сплатити існуючий борг, однак до теперішнього часу так і не сплативши суму грошового зобовязання в повному обємі.

Крім того, 17 січня 2011 року ПАТ "Стальканат-Сілур" посилаючись на укладений договір поруки №11/288 від 01 вересня 2010 року звернулось з листом-вимогою до поручителя - ТОВ "Ліфт сервіс" про оплату 1 % від суми заборгованості, який залишений ним без відповіді та задоволення.

З огляду на зазначене позивач 11 березня 2011 року вимушений був звернутися до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою про солідарне стягнення з відповідачів 283,50 грн. - основного боргу та з ТОВ "Фірма Акант+К" 28066,82 грн. - основного боргу, 1156,30 грн. - пені, 633,50 грн. - інфляційних втрат, 223,90 грн. - 3 % річних обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 526, 530, 554, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 194 ГК України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Стальканат-Сілур", виходячи з наступного:

- відповідно до статті 193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

13 травня 2011 року у судовому засіданні представник позивача надала заяву, в якій вказує про залишок основного боргу у розмірі 28350,32 грн., у звязку з частковою оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 15000,00 грн. після предявлення ПАТ "Стальканат-Сілур" позову, про що свідчать виписки з банківського рахунку (а.с. 78-84) та надані відповідачем 2 платіжні доручення №246 від 14 березня 2011 року, №318 від 31 березня 2011 року, №361 від 12 квітня 2011 року (а.с. 62-63).

Відповідно до правил частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), у звязку з чим позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Фірма Акант+К" основного боргу у сумі 28066,82 грн. (з урахуванням відмінусованої суми 283,50 грн. солідарної відповідальності відповідача 1) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтями 230-231 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Умовами п. 9.3. договору від 27 серпня 2010 року передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення в оплаті, але не більше 10 % від суми невиконаного зобовязання, яка розрахована позивачем у сумі 1156,30 грн. (нарахована на суму боргу 63350,32 грн. за період з 16 січня по 01 березня 2011 року), однак на думку суду позивачем при розрахунку пені не врахована часткова оплата покупцем суми основного боргу здійснена - 17 лютого 2011 року у розмірі 5000,00 грн. та 22 лютого 2011 року у розмірі 5000,00 грн., у звязку з чим суд зменшує заявлений до стягнення розмір пені до 1091,68 грн. (з розрахунку пені на суму боргу - 63350,32 грн. за період з 16 січня по 16 лютого 2011 року, на суму боргу - 58350,32 грн. за період з 17 по 21 лютого 2011 року та на суму боргу - 53350,32 грн. за період з 22 лютого по 01 березня 2011 року).

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у звязку з чим позивачем заявлено до стягнення 633,50 грн. - інфляційних втрат та 223,90 грн. - 3 % річних.

Суд перевіривши розрахунок вказаних сум доходить до висновку про правомірне нарахування позивачем 633,50 грн. інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 63350,32 грн. за січень 2011 року) та невірний розрахунок 3 % річних з підстав раніше викладених, у звязку з чим суд зменшує вказану суму до 211,28 грн. (з розрахунку 3 % річних на суму боргу - 63350,32 грн. за період з 16 січня по 16 лютого 2011 року, на суму боргу - 58350,32 грн. за період з 17 по 21 лютого 2011 року та на суму боргу - 53350,32 грн. за період з 22 лютого по 01 березня 2011 року).

Щодо солідарної відповідальності ТОВ "Ліфт сервіс" по зобовязанням ТОВ "Фірма Акант+К" за договором купівлі-продажу №469 від 27 серпня 2010 року суд зазначає наступне:

- згідно ч. 1. ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ч. 4. ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Частина 1 статті 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно п.7 договору поруки даний договір діє до моменту виконання зобовязань боржником за договором купівлі-продажу №469, але не пізніше - 01 січня 2011 року.

Додатковою угодою №1 від 30 грудня 2010 року до договору поруки (а.с. 87) сторонами було продовжено строк дії вказаного договору - до 01 липня 2011 року.

Позивач в обгрунтування солідарної відповідальності ТОВ "Ліфт сервіс" посилається на надіслану ним на адресу поручителя вимогу від 17 січня 2011 року про оплату 1 % від суми заборгованості.

З огляду на зазначене, враховуючи погоджені сторонами строки та розмір відповідальності поручителя в договорі поруки №11/288 від 01 вересня 2010 року суд вбачає підстави для солідарної відповідальності ТОВ "Фірма Акант+К" та ТОВ "Ліфт сервіс" в заявленому позивачем розмірі залишку основного боргу 283,50 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач 1 документів, спростовуючих позовні вимоги, не надав, а заперечення відповідача 2 суд відхиляє, як такі, що непереконливі, не доведені певними засобами доказування та спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати у справі покладаються в порядку ст. 44,49 ГПК України на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (18008, м. Черкаси, Соснівський район, вул. Хоменка, буд. 15, п/р №260082582001 в ДФ ВАТ "Укрінбанк", МФО 354336, код ЄДРПОУ 14207584) на користь приватного акціонерного товариства "Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, п/р №26005312024501 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 26209430):

- 28066 (двадцять вісім тисяч шістдесят шість) грн. 82 коп. основного боргу,

- 1091 (одну тисячу девяносто одну) грн. 68 коп. пені,

- 633 (шістсот тридцять три) грн. 50 коп. інфляційних втрат,

- 211 (двісті одинадцять) грн. 28 коп. 3 % річних,

- 452 (чотириста пятдесят дві) грн. 86 коп. державного мита,

- 233 (двісті тридцять три) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Акант+К" (18008, м. Черкаси, Соснівський район, вул. Хоменка, буд. 15, п/р №260082582001 в ДФ ВАТ "Укрінбанк", МФО 354336, код ЄДРПОУ 14207584) та товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт сервіс" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44, п/р №26001311681701 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 36232109) на користь приватного акціонерного товариства "Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, п/р №26005312024501 в АБ "Південний" м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 26209430):

- 283 (двісті вісімдесят три) грн. 50 коп. основного боргу,

- 2 (дві) грн. 83 коп. державного мита,

- 2 (дві) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 17 травня 2011 року.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Суддя Петренко Н.Д.