Рішення № 15561359, 16.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р.Справа № 4/17-1001-2011 За позовом Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області; до приватного підприємства "КРЮК"

про розірвання договору оренди та стягнення 14084,35 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- за дорученням;.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: позивач, Управління майна та інвентаризації Теплодарської міської ради Одеської області (надалі Управління) звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача приватного підприємства "КРЮК" (далі ПП ), в якій просить суд розірвати договір оренди № 16/2006 від 21.06.2006р. укладений між приватним підприємством "КРЮК" та Управлінням майна та інвентаризації Теплодарської міської ради Одеської області, а також стягнути з приватного підприємства "КРЮК" на користь Управління майна та інвентаризації Теплодарської міської ради Одеської області заборгованість з орендної плати в сумі 12989,96 гривень, пені в сумі 1094,39 гривень.

Представник позивача надав у судовому засіданні заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд стягнути з приватного підприємства "КРЮК" на користь Управління майна та інвентаризації Теплодарської міської ради Одеської області заборгованість з орендної плати в сумі 12580,40 гривень, пені в сумі 1094,39 гривень, в зв”язку з тим, що 31.03.11р. між Управлінням та ПП „Крюк” був укладений акт повернення майна, що було предметом договору оренди від 21.06.06р. №16/2006, на підставі якого договір оренди припинив свою дію з 01.04.11р..

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Так, відповідно до матеріалів справи, а саме до витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням приватного підприємства "КРЮК" є Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна, 6.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

21 червня 2006 року між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області (орендодавець позивач) та приватним підприємством "КРЮК" (орендар відповідач) був укладений договір оренди майна №16/2006 про передачу в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 262 м2, які розташовані в споруді, за адресою: 65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна 6, строком на один рік до 01 липня 2007 року.

Згідно п.1.1 договору, метою використання орендного майна є організація досуга молоді, дітей та мешканців міста Теплодар.

Пункт 3.1. договору передбачає, що орендна плата перераховується не пізніше 10 числа кожного місяця, наступним за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка складає 742,61 грн. на місяць, згідно розрахунку №1 додатку до договору. Розмір орендної плати може бути переглянутий за потребою однією із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.п.3.2.договору.

Згідно п.9.2 договору, у разі відсутності на протязі 1 місяця заяви однієї зі сторін про припинення або зміни договору після закінчення його строку він вважається продовженим на 1 рік на тих самих умовах, які були передбачені Договором, без підписання актів приймання-передачі.

Сторони 01 березня 2007 року уклали додаткову угоду №1 до договору оренди майна №16/2006 у зв'язку зі зміною орендованої площі та методики розрахунку орендної плати, затвердженою рішенням Теплодарської міської ради Одеської області від 25.01.2007 року №169-У та п.3.1.1 договору узгоджено нову редакцію, а саме орендна плата перераховується не пізніше 10 числа кожного місяця, наступним за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладення договору оренди, яка складає 977,96 грн. на місяць , розрахунок №1 додаток до додаткової угоди.

Додатковою угодою № 2 від 01.07.2008 року строк дії договору оренди майна № 16/2006 продовжено строком на один рік до 01.07.2009 року.

Додатковою угодою №3 від 09.07.2009 року строк дії договору від 21.06.2006 року продовжено до 01.08.2012 року.

У звязку з неналежним виконанням своїх зобовязань у відповідача виникла заборгованість по оплаті орендної плати у сумі 12580,40 гривень, крім того позивачем нараховано пеню в сумі 1094,39 гривень.

Як зазначає позивач, майно, яке є предметом зазначеного договору оренди, є власністю територіальної громади м. Теплодар, а Управління виступає орендодавцем на підставі делегованих йому від Теплодарської міської ради повноважень та діє на підставі Положення про Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради, затверджене рішенням Теплодарської міської ради від 16.10.2002 року №54-УІ-ХХІУ.

Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування орендованим приміщенням, Управління звернулося з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.5 ст.762, п.1 ст.530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості наданого позивачем та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобовязання з своєчасної сплати орендних платежів не виконувались належним чином, внаслідок чого за відповідачем, утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 12 580,40 грн., яку відповідачем на час розгляду справи не сплачено.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до приписів ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином відповідачу була нарахована пеня в сумі 1094,39 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Управління майна та інвентаризації Теплодарської міської ради Одеської області про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 12580,40 гривень, пені в сумі 1094,39 гривень підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги Управління майна та інвентаризації Теплодарської міської ради Одеської області підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "КРЮК" (65490, м. Теплодар, вул. Комунальна,6 , код 33591319) на користь Управлінням майна та інвентаризації Теплодарської міської ради Одеської області (65490, м. Теплодар, вул. Піонерська, 7 код ЄДРПОУ 26275444, ВДК у м. Теплодар р/р 33217871700020 в ГУДКУ Одеської області код ЄДРПОУ 26110625 МФО 828011) заборгованість з орендної плати в сумі 12580 гривень 40 копійок, пеню в сумі 1094 гривень 39 копійок, витрати на оплату державного мита в сумі 125 гривень 80 копійок, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 гривень.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 травня 2011 року.

Суддя Літвінов С.В.