Рішення № 15559047, 17.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.11 Справа№ 5015/1458/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Кміть М.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м. Львів,

Про стягнення 119947 грн. 60 коп. основного боргу, 8445 грн. 66 коп. пені, 2101 грн. 96 коп. 3% річних, судові витрати: 1304 грн. 96 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1. п/к за довіреністю від 25.10.10р. № 665,

Від відповідача: із запізненням прибув представник відповідача ОСОБА_2. (довіреність № 1 від 05.04.2011р.).

Представникам роз”яснено права та обов”язки визначені ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, з підстав зазначених у ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів, до Відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м. Львів, про стягнення 119 947 грн. 60 коп. - основного боргу, 8 445 грн. 66 коп. пені, 2 101 грн. 96 коп. 3% річних за договором оперативного лізингу № 313/0507 від 25.05.2007р. та судові витрати: 1 304 грн. 96 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовна заява поступила на адресу господарського суду 18.03.2011р. за вхідним № 1551.

Ухвалою суду від 21.03.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.04.2011р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Позивач 24.03.11р., Відповідач 24.03.2011р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями, відповідно № 7901405081124 та № 790141405782238 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи, а.с. 23 та 24).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.04.2011р. розгляд справи відкладено на 17.05.2011р.

У зв»язку із обранням судді Гриців В.М. суддею Львівського апеляційного господарського суду, зазначену справу, відповідно до ст. 2-1 ГПК України, передано судді господарського суду Данко Л.С.

Представник позивача подав письмові повідомлення (вх. № 10949/11 та № 10951/11 від 17.05.11р.) про погашення відповідачем 21.03.2011р. та 04.05.2001р. суми основного боргу, подав особові рахунки від 21.03.2011р. та від 04.05.2011р., якими підтвердив свої пояснення, просить в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору станом на 17.05.2011р., просить стягнути з відповідача на свою користь 8445 грн. 66 коп. пені, 2101 грн. 96 коп. 3% річних, судові витрати: 1304 грн. 96 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник Відповідача прибув в судове засідання із запізненням, пояснив, що основний борг Відповідачем ним погашено повністю, а саме: 21.03.2011р. сплачено 106 620,09 грн. платіжним дорученням № 285 від 21.03.2011р. та 04.05.2011р. решту 29055 грн. 02 коп. платіжним дорученням № 931. Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 36-38) зазначив, що так як між сторонами не було проведено звірки розрахунків, не вжито заходів досудового врегулювання спору, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 54 ГПК України, на час подання позову був «фактично»відсутній предмет спору, на думку представника, в задоволенні позову належить відмовити. Відповідач не погоджується із вимогами позивача в частині стягнення держмита в сумі 1304,96 грн. та 236,00 грн. витрат за ІТЗСП, вважає, що станом на дату звернення з позовом до суду, розмір держмита мав бути значно меншим, так як відповідач 21.03.11р., частково, борг в сумі 106 620,09 грн. погасив, а так як позивачем порушено п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю»Компанія «Лізинговий дім»(Лізингодавець за договором) та Відповідачем ВАТ «Львівський холодокомбінат»(за договором Лізингоодержувач) 25 травня 2007 року було укладено Договір оперативного лізингу № 313/0507 з додатками до нього (далі за текстом Договір).

Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207 та 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними так і неосновними (другорядними) ознаками є договором лізингу у сфері господарювання, який укладено відповідно до ст. ст. 806 - 807 ЦК України, ст. 292 ГК України.

Так, ст. 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено у ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Як зазначено у частині 3 ст. 292 ГК України, об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до частини 5 ст. 292 ГК України, не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Доказів про те, що Договір оперативного лізингу № 313/0507 розірвано, визнано недійсним, та/або незаконним - суду не надано, в матеріалах справи, такі докази відсутні.

Відповідно до п. 1.1. Договору оперативного лізингу № 313/0507, позивач (Лізингодавець) зобов'язався передати Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримати від Лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу майно ( в редакції Додаткової Угоди № 2 до цього Договору від 27.08.2007р. (а.с. 22), а саме: молоковози АЦ-8,2 на базі КАМАЗ 2 шт., причіп-цистерну АЦ-8,2 на базі СЗАП-8357 А - 1 шт., молоковози Г6 ОТА-3,9 на базі ГАЗ - 3 шт., а Лізингоодержувач зобов»язаний (п/п. 1 п. 6.2. Договору) прийняти та належним чином користуватися об»єктом лізингу, своєчасно та в повному розмірі за погодженим з Лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору ( п/п. 2 п. 6.2. Договору).

Об»єктом Договору оперативного лізингу № 313/0507 є майно, яке Лізингодавець придбаває на замовлення Лізингоодержувача для наступної передачі йому в користування (п. 1.3. Договору).

Розділом 2 Договору визначено порядок придбання майна та передача його Лізингоодержувачу.

Порядок оплати лізингових платежів визначено у розділі 4 Договору.

Так, п. 4.1. Договору передбачено, що Лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі, які складаються із сум визначених у п. 4.2. Договору.

Як зазначено у п. 4.3. Договору, розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у Графіку платежів, викладеному у Додатку № 3 до цього Договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід»ємною частиною (Додаток № 3 до цього Договору (а.с. 16) із змінами внесеними у графік платежів внесеними Додатковою угодою від 14.04.2010р. (а.с. 25) підписаний представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін.

Сплата лізингових платежів у розмірі, способі, формі та у строки визначені п. 4.3. Договору, здійснюється Лізингоодержувачем шляхом перерахування належних до сплати сум на розрахунковий рахунок Лізингодавця ( п. 4.4. Договору) до 15 числа поточного місяця (Додаток № 3/2 від 14.04.2010р. до договору оперативного лізингу «Графік лізингових платежів» /а.с. 27-28/).

Порядок експлуатації та обслуговування об»єкту лізингу визначено у розділі 7 Договору, страхування у розділі 8 Договору.

Розділом 9 Договору сторони передбачили відповідальність сторін.

Так, абзацом другим п. 9.2. Договору сторони передбачили, що за порушення термінів сплати лізингових платежів, Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов»язань згідно даного Договору у формі пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Дію зазначеного Договору продовжено до 30.04.2011р. (п. 2 Додаткової угоди від 14.04.2010р. (а.с. 25).

Як вбачається з матеріалів справи (Додатків № 2/2, № 2/3, № 2/5 від 03.08.2007р. до договору оперативного лізингу № 313/0507 від 25.05.2007р.) позивач свої зобов»язання виконав, передав відповідачу майно визначене у Договорі за Актами прийому-передачі №№ 2/2, 2/3, 2/5 від 03.08.2007р., а саме: Лізингодавець (ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»передав, а Лізингоотримувач (ВАТ «Львівський холодокомбінат») прийняв: молоковоз АЦ-8,2 на базі КАМАЗ-53215 (V цистерн 8.2 м3 , 2 секції, всередині нержавіюча сталь, утеплювач, ззовні сталь з ЛКП, без насоса, дв. 240 л.с., Евро-2, КП 10 передач, підігрівач типу «Webasto», номер кузова ХТС53215R72301772, в комплекті з технічною документацією, 1 шт.; Причіп-цистерну харчову Е СЗАП 8357, номер кузова Х1W8357А070001387, в комплекті з технічною документацією, 1 шт.; Свідоцтво про реєстрацію машини Серії ВСС № 038995 від 07.08.2007р. 1 шт.; номерні знаки ВС 0559 ВС, 1 шт. (докази в матеріалах справи).

Виходячи із вищенаведеного та відповідно до п. 4.1., 4.3., 4.4., 6.2. зазначеного Договору Лізингоодержувач зобов»язувався сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до Графіку лізингових платежів, що є Додатком № 3/2 до договору оперативного лізингу та його невід»ємною частиною (п.4.3. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 17.03.2011р. борг відповідача перед позивачем з лізингових платежів за вищевказаним Договором складав 119 947 грн. 60 коп., за період з 15.07.2010р. по 15.03.1011р., що будо підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Позовна заява подана до господарського суду 18.03.2011рр. за вхідним № 1551.

В процесі розгляду справи у господарському суді, тобто з моменту подання позову до господарського суду 18.03.2011р. (вх. № 1551) відповідач основний борг погасив повністю, а саме: 21.03.2011р. ним (відповідачем) сплачено 106 620,09 грн. платіжним дорученням № 285 від 21.03.2011р. та 04.05.2011р. - 29 055 грн. 02 коп. платіжним дорученням № 931 від 04.05.2011р. (докази в матеріалах справи).

Виходячи із вищенаведеного, за вказаними договірними зобов»язаннями, які виникли за Договором оперативного лізингу № 313/0507 від 25.05.2007 року, основна заборгованість відповідача перед позивачем, на час розгляду спору - 17.05.2011р. - погашена повністю.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із наведеного вище, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 119947 грн. 60 коп. належить припинити за відсутністю предмета спору, відповідно до п. 11 ГПК України, так як відповідачем основний борг погашено в процесі провадження у справі в господарському суді.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 8445 грн. 66 коп., яка нарахована відповідно до абзацу другого п. 9.2. Договору (Розрахунок пені в матеріалах справи а.с. 6).

У зазначеному пункті сторони передбачили, що за порушення термінів сплати лізингових платежів, Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов»язань згідно даного Договору у формі пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день протермінування, незалежно від терміну тривання порушення.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів статті 230 ГК України, штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями за приписами ГПК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як зазначено вище у цьому рішенні, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 8445 грн. 66 коп., яка нарахована відповідно до абз. 2 п. 6.2. Договору за період з 15.02.2010р. по 15.01.2011р. (розрахунок пені в матеріалах справи, а.с. 6).

Однак, суд не може погодитися з наданим до позову позивачем розрахунком пені, виходячи з наступного.

Як вбачається із поданого розрахунку пені (а.с.6) позивачем пеня 8445,66 грн. нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 ГК України та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано та нараховується в межах спеціальної позовної давності встановленої для стягнення неустойки (пені, штрафу) один рік ( п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Позивачем подано позовну заяву до господарського суду 18.03.2011р. за вхідним № 1551, відтак, пеня, яка нарахована від суми боргу 14 253,14 грн. (дата оплати до 15.02.2010р.) за 17 днів прострочення (04.03.10р.відповідачем борг сплачено) пропущено спеціальний строк позовної давності встановленої для звернення до суду про стягнення пені один рік ( п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Борг в сумі 14 136,80 грн. відповідач мав сплатити до 15.03.2010р., позивачем по 18.03.2010р., включно, пропущено спеціальний строк позовної давності для звернення до суду про стягнення неустойки у формі пені один рік ( п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Оскільки строк передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України є спеціальним, стосується штрафної санкції у формі пені, наявності заяви сторони у спорі про застосування спливу зазначеного строку не вимагається, тому в частині вимог позивача про стягнення пені за період з 15.02.2010р. по 18.03.2010р., належить відмовити.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В основу перерахунку розміру пені судом покладено Розрахунок суми боргу (а.с. 5) та Графік лізингових платежів (Додаток № 3/2 від 14.04.2010р. до договору оперативного лізингу № 313/0507 від 25.05.07р. /а.с. 27 28/).

Станом на 19.03.10р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 14136,80 грн. (зазначену суму відповідач мав сплатити до 15.03.10р.), з огляду на те, що по 18.03.2010р., включно, позивач пропустив спеціальний річний строк позовної давності, відтак за період з 19.03.2010р. до 30.04.2010р. прострочення платежу складає 43 дні (оплата цієї суми боргу проведена відповідачем 30.04.2010р. в сумі 42410,40 грн.), ставка НБУ у період за який нараховується пеня - 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.09р. № 468), подвійна облікова ставка НБУ = 10,25%*2/100% = 0,21, отже, 14136,81 грн. боргу *0,21/365 * 43 дні прострочення платежу = 349,59 грн. Отже перерахований розмір пені, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період складає 349,59 грн. Відповідач суму 14020,47 грн. мав сплатити до 15 квітня 2010р., згідно Графіка лізингових платежів Додаток № 3/2 від 14.04.2010р. до Договору, однак зазначеної суми у строки визначені договором не сплатив (оплата в т.ч. і цієї суми боргу проведена 30.04.10р. в сумі 42410,40 грн.), прострочення платежу складає 15 днів; основний борг 14 020,47 грн., а не 28 157,28 грн. Ставка НБУ у період з 16.04.10р. по 30.04.2010р. - 10.25% (Постанова НБУ від 10.08.09р. № 468), подвійна облікова ставка НБУ = 10.25%*2/100% = 0,21, отже: 14020,47 грн. боргу * 0,21/365 * 15 днів прострочення платежу = 121.05 грн. Розмір пені з урахуванням подвійної облікової ставки за вказаний період складає 121,05 грн.

До 15.06.2010р. відповідач мав сплатити позивачу наступний лізинговий платіж в сумі 13327,51 грн., однак у строки встановлені договором лізингового платежу не сплатив, заборгував перед позивачем суму 13327,51 грн. за період з 15.06.2010р. по 06.07.2010р. (06.07.2010р. відповідачем сплачено позивачу 13327,51 грн., згідно розрахунку боргу), прострочення платежу складає 21 день, ставка НБУ у період за який нараховується пеня - 9,5000% (Постанова НБУ від 07.06.2010р. № 259), подвійна облікова ставка НБУ = 9,5%*2/100%=0,19 грн. Отже, 13327,51 грн. боргу * 0,19/365*21 день прострочення платежу = 145,69 грн. Пеня за вказаний період складає 145,69 грн.

До 15.07.2010р. відповідач зобов»язувався сплатити позивачу черговий лізинговий платіж в сумі 13327,51 грн., згідно Графіка лізингових платежів, однак у встановлені строки оплату не провів. Право на нарахування пені виникло у позивача з наступного дня за останнім днем наданим договором для оплати, тобто з 15.07.2010р. За період з 15.07.2010р. по 15.01.2011р., враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, прострочення платежу складає 183 дні. За вказаний період мала місце зміна ставки НБУ. Так, ставка НБУ з 08.07.2010р. по 10.08.10р. становила 8,5% (Постанова НБУ від 07.07.2010р. № 320), подвійна облікова ставка НБУ = 8,5%*2/100% = 0,17 грн. Прострочення платежу за період з 15.07.10р. по 09.08.10р. 25 днів (13327,51 грн. боргу * 0,17 грн. / 365 * 25 днів прострочення = 155,25 грн.) З 10.08.2010р. ставка НБУ = 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010р. № 377), подвійна облікова ставка НБУ = 7,75%*2/100% = 0,16 грн.; за період з 10.08.10р. по 15.01.2011р. включно (в межах позовних вимог) прострочення платежу = 158 днів, отже, 13327,51 грн. боргу*0,16/365*158 днів прострочення платежу = 922,72 грн. За згаданий період розмір пені складає 1077,97 грн. (155,25 грн. + 922,72 грн.).

До 15.08.2010р. відповідач мав сплатити позивачу наступний лізинговий платіж в сумі 13327,51 грн., згідно Графіка лізингових платежів, однак у встановлені строки оплату проведено не було. Право на нарахування пені виникло у позивача з наступного дня за останнім днем наданим договором для оплати, тобто з 15.08.2010р. За період з 15.08.2010р. по 15.01.2011р. (в межах позовних вимог), враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, прострочення платежу складає 154 дні. Ставка НБУ у період за який нараховується пеня - 7,7500% (Постанова НБУ від 10.08.2010р. № 377), подвійна облікова ставка НБУ = 7,75%*2/100%=0,16 грн.; за період з 15.08.10р. по 15.01.2011р., включно, прострочення платежу = 154 дні, відтак, 13327,51 грн. боргу*0,16/365*154 дні прострочення платежу = 899,36 грн. Пеня за цей період складає, відповідно, 899,36 грн.

У строк до 15.09.2010р. відповідач мав сплатити позивачу наступний лізинговий платіж в сумі 13327,51 грн., згідно Графіка лізингових платежів, однак у встановлені строки оплату не провів. Право на нарахування пені виникло у позивача з наступного дня за останнім днем наданим договором для оплати, тобто з 15.09.2010р. За період з 15.09.2010р. по 15.01.2011р. (в межах позовних вимог), враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, прострочення платежу складає 123 дні. Ставка НБУ у період за який нараховується пеня - 7,75% (Постанова НБУ від 10.08.2010р. № 377), подвійна облікова ставка НБУ - 7,75%*2/100%=0,16 грн. (13327,51грн. боргу*0,16/365*123 дні прострочення платежу = 718,32 грн.) Пеня за цей період складає 718,32 грн.

До 15 жовтня 2010р. відповідач мав сплатити позивачу наступний лізинговий платіж в сумі 13327,51 грн., згідно Графіка лізингових платежів, однак у встановлені строки оплату не провів. Право на нарахування пені виникло у позивача з наступного дня за останнім днем наданим договором для оплати, тобто з 15.10.2010р. За період з 15.10.2010р. по 15.01.2011р. (в межах позовних вимог), враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, прострочення платежу складає 93 дні. Ставка НБУ у період за який нараховується пеня - 7,75% (Постанова НБУ від 10.08.2010р. № 377), подвійна облікова ставка НБУ = 7,75%*2/100%=0,16 грн. (13327,51грн. боргу*0,16/365*93 дні прострочення платежу = 543,12 грн.) Пеня відповідно за цей період складає 543,12 грн.

В термін до 15 листопада 2010р. відповідач мав сплатити позивачу лізинговий платіж в сумі 13327,51 грн., згідно Графіка лізингових платежів (а.с. 27), однак у встановлені строки оплату не провів. Право на нарахування пені виникло у позивача з наступного дня за останнім днем наданим договором для оплати, тобто з 15.11.2010р. За період з 15.11.2010р. по 15.01.2011р. (в межах позовних вимог), враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, прострочення платежу складає 62 дні. Ставка НБУ у період за який нараховується пеня - 7,75% (Постанова НБУ від 10.08.2010р. № 377), подвійна облікова ставка НБУ = 7,75%*2/100%=0,16 грн. (13327,51грн. боргу*0,16/365*62 дні прострочення платежу = 362,08 грн.) Отже пеня за даний період складає 362,08 грн.

До 15 грудня 2010р. відповідач мав сплатити позивачу черговий лізинговий платіж в сумі 13327,51 грн., згідно Графіка лізингових платежів, однак у встановлені строки оплату не провів. Право на нарахування пені виникло у позивача з наступного дня за останнім днем наданим договором для оплати, тобто з 15.12.2010р. За період з 15.12.2010р. по 15.01.2011р. (в межах позовних вимог), враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, прострочення платежу складає 33 дні. Ставка НБУ у період за який нараховується пеня - 7,75% (Постанова НБУ від 10.08.2010р. № 377), подвійна облікова ставка НБУ (7,75% * 2 / 100% = 0,16 грн.), отже, 13327,51грн. боргу*0,16/365*33 дні прострочення платежу = 192,72 грн. Пеня за цей період складає 192,72 грн.

В термін до 15 січня 2011р. відповідач мав сплатити позивачу наступний лізинговий платіж в сумі 13327,51 грн., згідно Графіка лізингових платежів, однак у встановлені строки оплату зазначеного платежу проведено не було. Право на нарахування пені виникло у позивача з 15.01.2011р., однак враховуючи межі позовних вимог щодо стягнення пені (а.с. 6) та викладене у позовній заяві, що стосується стягнення пені, з 15.01.2011р. позивач вимог про стягнення пені не ставить.

Отже, загальний розмір пені перерахований за період з 19.03.2010р. по 15.01.2011р., за кожен лізинговий платіж окремо, згідно Графіка лізингових платежів (а.с. 27-28), виходячи із приписів ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 ГК України, в межах визначених п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, складатиме суму 4409 грн. 90 коп. (349,59+121,05+145,69+1077,69+899,36+718,32+543,12+362,08+192,72), а не 8445,66 грн., як нарахував позивач (а.с. 6).

Пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов»язань. Нею визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов»язання, зокрема у разі прострочення виконання.

За Цивільним кодексом України неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступає однією з форм неустойки і розмір пені, що встановлюється за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 2101 грн. 96 коп. процентів річних, які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід також зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України три відсотки річних не є неустойкою (штрафом, пенею), а належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України.

Оглянувши та дослідивши подані документи, суд встановив, що розрахунок розміру 3% річних в сумі 2101,96 грн. проведено позивачем за період з 15 лютого 2008 року по 15 січня 2011р. (а.с. 7-8).

Відповідно до ст. 257 ЦК України передбачено загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки. Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява подана до господарського суду 18.03.2011р. за вх. № 1551 (а.с. 3), відтак, позивачем, безпідставно, за період з 15.02.2008р. по 18.03.2008р. пропущено загальний строк позовної давності у три роки на звернення до господарського суду про стягнення за вказаний період процентів річних.

Оскільки стягнення процентів річних належать до інших засобів захисту цивільних прав, визначених статтею 16 ЦУ України, тому не вимагається заяви сторони про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відтак за період з 15.02.2008р. три проценти річних, які нараховано від суми боргу 162788,01 грн. за 11 днів прострочки, три проценти річних в сумі 112,01 грн., які нараховано станом на 26.02.2008р. від суми боргу 80353,64 грн. за 17 днів прострочки, три проценти річних в сумі 19,64 грн., які нараховано станом на 15.03.2008р. за 2 дні прострочки від суми боргу 119750,18 грн. до задоволення не підлягають.

Не підлягає до задоволення розмір 3% річних в сумі 19,87 грн., які нараховано станом на 15.02.2001р. від суми боргу 14 253,14 грн. за 17 днів прострочки (а.с. 7, рядок 27 зверху Розрахунку річних), оскільки позивачем, безпідставно, станом на 15.02.2001р. пропущено загальний строк позовної давності у три роки на звернення до господарського суду про стягнення процентів річних за вказаний період.

До 15.04.2008р. відповідач мав сплатити позивачу 38876,36 грн. лізингового платежу згідно Графіка лізингових платежів (а.с. 27), однак зобов»язань своїх своєчасно не виконав, сплатив 30.04.08р., відтак 38876,36 грн. боргу * 3% * 20 днів прострочення /365= 63,91 грн., позивач просить стягнути 63,76 грн. (47,82 грн.+15,94 грн. - рядки 4-й та 5-й зверху /а.с. 7/) процентів річних, оскільки позивач позовних вимог в цій частині не збільшував, до задоволення належить сума 63,76 грн. (47,82 грн. + 15,94 грн.) процентів річних. До 15.05.08р. відповідач мав сплатити позивачу лізинговий платіж в сумі 38356,16 грн., однак свого обов»язку своєчасно не виконав, сплатив зазначену суму 02.06.08р., прострочення складає 17 днів (38356,16 грн. боргу *3% * 17 днів прострочення /365= 53,59 грн.). Позивач просить стягнути 53,47 грн., що підлягає до задоволення. До 15.06.08р. відповідач мав сплатити позивачеві 16579,63 грн. лізингового платежу, сплатив 23.06.2008р., прострочення - 8 днів (16579,63 грн. боргу*3%*8 днів прострочення/365=10,90 грн. Позивач просить стягнути 10,88 грн., що підлягає до задоволення. До 15.07.08р. відповідач мав сплатити позивачеві 16463,32 грн. лізингового платежу, сплатив 24.07.2008р., прострочення - 9 днів (16463,32 грн. боргу * 3% * 9 днів прострочення/365=12,18 грн. Позивач просить стягнути 12,15 грн., що підлягає до задоволення. До 15.08.2008р. відповідач мав сплатити позивачеві 16347,00 грн. лізингового платежу, сплатив 05.09.08р., прострочення 20 днів (16347,00 грн. боргу*3%*20 днів прострочення/365 =26,87 грн. Позивач просить стягнути 26,81 грн. процентів річних, що підлягає до задоволення. До 15.09.2008р. відповідач мав сплатити позивачеві 16114,37 грн. лізингового платежу, сплатив 22.09.08р., прострочення - 7 днів (16114,37 грн. боргу*3%*7 днів прострочення/365 =9,27 грн. Позивач просить стягнути 9,25 грн. процентів річних, що підлягає до задоволення. До 15.10.2008р. відповідач мав сплатити позивачеві 16114,37 грн. лізингового платежу, сплатив 04.11.08р., прострочення - 20 днів (16114,37 грн. боргу*3%*20 днів прострочення/365 =26,49 грн. Позивач просить стягнути 26,43 грн. процентів річних, що підлягає до задоволення. До 15.11.2008р. відповідач мав сплатити позивачеві 15998,06 грн. лізингового платежу, сплатив 29.12.08р., прострочення - 44 дні (15998,06 грн. боргу*3%*44 дні прострочення/365 =57,66 грн. До 15.12.08р. відповідач мав сплатити позивачеві 13234,78 грн., сплатив 29.12.08р., прострочення 14 днів (13234,78 грн.*3%*14 днів прострочення/365=15,23 грн. Позивач за вказаний період просить стягнути 75,96 грн. (39,36 грн. + 36,60 грн.), перерахований розмір процентів річних складає 79,89 грн. (57,66 грн. + 15,23 грн.), до задоволення підлягає 75,97 грн. процентів річних. Отже, за 2008р. до задоволення належить 278,72 грн. процентів річних (63,76+53,47+10,88+12,15+26,81+9,25+75,97). За період з 15.01.2009р. по кожному платежу окремо, згідно Графіка лізингових платежів, до задоволення належить сума 458 грн. 42 коп. процентів річних (40,08 грн. + 72,13 грн. + 119,34 грн. + 35,80 грн. + 17,70 грн. + 29,88 грн. + 19,77 грн. + 15,94 грн. + 3,65 грн. + 32,59 грн. + 34,72 грн. + 36,82 грн.). За період з 15.01.2010р. по кожному платежу окремо, згідно Графіка лізингових платежів, до задоволення належить сума 1066 грн. 51 коп. процентів річних (33,13 грн. + 35,94 грн. + 34,63 грн. + 22,95 грн. + 33,88 грн. + 67,76 грн. + 98,36 грн. + 135,51 грн. + 163,93 грн. + 203,27 грн. + 237,15 грн.).

Загальна сума процентів річних, виходячи із вищенаведеного, яка підлягає до задоволення складає 1803 грн. 65 коп. (278,72 грн. + 458,42 грн. + 1066,51 грн.), а не 2101,96 грн., як зазначив позивач.

Суд заслухав пояснення представників позивача, відповідача, який прибув в дане судове засідання із запізненням, оглянув та дослідив подані документи, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 119947,60 коп. належить припинити у зв»язку із погашенням відповідачем зазначеної суми платіжними дорученнями № 285 від 21.03.2011р. та № 931 від 04.05.2011р., відповідно до п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України. Вимоги позивача в частині стягнення пені 8445,66 грн. задовільнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 4409 грн. 90 коп. пені, в задоволенні решти вимог позивача щодо стягнення пені відмовити. Вимоги позивача в частині стягнення 2101,96 грн. процентів річних задовільнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 1803 грн. 65 коп. процентів річних, в задоволенні решти вимог в цій частині відмовити.

Є такими, що не заслуговують на увагу твердження відповідача, що так як спір не був врегульований у претензійному (досудовому) порядку є відсутнім предмет спору і провадження у справі слід припинити.

Статтею 81 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду і приписи цієї статті розширеному тлумаченню не підлягають.

Не проведення сторонами попередніх переговорів для врегулювання спору у досудовому порядку та/або не врегулювання спору претензійному порядку, щодо стягнення заборгованості за даним договором, не є підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. № 15-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. При цьому Конституційний Суд України вказав, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб»єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Враховуючи положення цього Рішення КСУ, суд вважає, що законодавцем у ст. 222 ГК України та ст. ст. 5-8 ГПК України, встановлено не обов»язок, а право суб»єкта господарювання чи іншої юридичної особи учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів, звертатися до нього з письмовою пропозицією щодо проведення переговорів. Виходячи з наведеного, звернення позивача з позовом до господарського суду в порядку передбаченому чинним законодавством без дотримання претензійного порядку не суперечить вказаному Рішенню Конституційного Суду України та приписам ГПК України.

Не ґрунтується на фактичних обставинах справи посилання відповідача на те, що так як він 21.03.2011р. частково борг погасив в сумі 106620,00 грн., відтак на відповідача не належить покладати в цій частині судові витрати, оскільки провадження у справі було порушено 21.03.2011р.

Позовні матеріали вважаються такими, що надійшли до господарського суду з дати надсилання позовної заяви по пошті (дати на поштовому штампі, який вчинено працівником пошти на конверті при прийнятті поштової кореспонденції) для надсилання її до суду. У разі особистого подання позовної заяви через канцелярію господарського суду з дати зазначеної працівником канцелярії суду на позовній заяві, що засвідчується відповідною печаткою канцелярії суду з проставлянням години поступлення позову. Позовна заява у даній справі була подана 18.03.2011р., посильним позивача Кравцова, о 10 год. 55 хв., через канцелярію господарського суду, вхідний порядковий № 1551 (а.с. 3). Отже з дня надходження (18.03.2011р.) позовної заяви до суду, вона знаходиться у провадженні господарського суду.

Власне з дня надходження позовної заяви до господарського суду, проводиться її оформлення в порядку визначеному ст. 2-1 ГПК України, зазначена інформація заноситься в Єдину систему реєстрації судових рішень, відтак позов передається відповідному судді господарського суду. Суддя, якому передано відповідний позовний матеріал (ст. 2-1 ГПК України), не пізніше трьох днів з дати поступлення позовної заяви до господарського суду, вирішує питання про: прийняття, повернення позовної заяви, відмову у прийнятті, порушення провадження у справі, згідно ст.ст. 61, 62, 63, 64, 65 ГПК України.

Як встановлено судом, позовна заява ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»поступила через канцелярію суду 18.03.2011р. (о 10 год. 55 хв.), ухвала господарського суду від 21.03.2011р. у справі № 5015/1458/11 (суддя Гриців В.М.) «Про порушення провадження у справі»постановлена пізніше трьох днів з дати поступлення позовної заяви до господарського суду 21.03.2011р.

Виходячи із вищенаведеного, датою поступлення позовної заяви до господарського суду є 18.03.2011р., сплата відповідачем 21.03.2011р. (пл. дор. № 285 від 21.03.2011р.) частково суми основного боргу в сумі 106620,00 грн. є частковим погашенням боргу в процесі розгляду справи господарським судом, відтак судові витрати покладаються на сторони згідно із ст.ст. 44-49 ГПК України, в нашому випадку, пропорційно задоволених позовних вимог.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Позивачем за даним позовом сплачено 1304 грн. 96 коп. державного мита платіжним дорученням № 1506 від 17.03.2011р. (а.с. 34), яке зараховано до Державного бюджету України повністю та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (платіжне доручення № 1508 від 17.03.2011р. /а.с.35) (докази в матеріалах справи).

У зв»язку із погашенням відповідачем основної суми 119947,60 грн. боргу в процесі провадження у справі № 5015/1458/11, провадження у справі в цій частині припинено за відсутністю предмета спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), відтак питання покладення на сторін судових витрат вирішуються відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України, а згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: присудити з відповідача на користь позивача державне мито в сумі 1261,61 грн., що складає 1% пропорційно задоволених позовних вимог (119947,60 грн. + 4409,90 грн. пені + 1803,65 грн. процентів річних = 126 161,15грн.; 1% від цієї суми = 1261,61 грн.), відповідно до п.п. «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито».

Щодо витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то пропорційно задоволених позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 228 грн. 16 коп. (126161,15 грн. * 236,00 грн./130495,22 грн. = 228,16 грн.).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4-3 4-7, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, ст. 80, ст.ст. 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити частково.

2.У зв»язку із погашенням відповідачем: ВАТ «Львівський холодокомбінат»основної суми 119947,60 грн. боргу (платіжним дорученням № 285 від 21.03.11р. та платіжним дорученням № 931 від 04.05.11р.), провадження у справі в цій частині припинити за відсутністю предмета спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України).

3.Стягнути з боржника: Відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат»(79025, м. Львів, вул. Повітряна, 2, код ЄДРПОУ 01553706) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(79057, м. Львів, вул. Коновальця, 103/605, код ЄДРПОУ 31730064) 4409 грн. 90 коп. пені, 1803 грн. 65 коп. процентів річних, 1261 грн. 61 коп. державного мита та 228 грн. 16 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

17.05.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана 20.05.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.