Постанова № 15558939, 11.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.11 Справа№ 5/1065-25/169А

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом:Відкритого акціонерного товариства “Львівський мехсклозавод” (м.Львів)

до відповідача:Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (м. Львів)

за участю третьої особи:Приватного підприємства фірми “Євролюкс” (вул.Барикадна,2/2, м.Дніпропетровськ, 49032)

про:визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 392 763 (триста девяносто дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 18 коп.

Головуючий суддя : Пазичев В.М.

Секретар :Башак І.Є. Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача:Не з”явився

від третьої особи:Не з”явився Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, розяснено їхні процесуальні права та обовязки, а також видано памятки про їхні права та обовязки.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства “Львівський мехсклозавод” (м.Львів) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (м. Львів) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 392 763 (триста девяносто дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 18 коп.

Ухвалою суду від 17.05.2007 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 31.05.2007 року. Ухвалою від 31.05.2007 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2007 року, для надання доказів по справі, за клопотанням позивача. Ухвалою від 11.06.2007 року провадження у справі зупинено до моменту отримання відповіді від ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

Розпорядженням голови господарського суду Львівської області від 01.11.2010 року, у зв”язку з хворобою судді Пазичева В.М. справу №5/1065-25/169-А передано судді Морозюку А.Я.

Відповідачем подано копію відповіді від ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, суддя Морозюк А.Я. ухвалою суду від 10.12.2010 року поновив провадження у справі та призначив розгляд справи в попередньому судовому засіданні на 23.12.2010 року.

Згідно розпорядження в.о. голови суду Манюка П.Т., справу №5/1065-25/169-А повернуто судді Пазичеву В.М. для подальшого розгляду справи по суті.

Ухвалою від 23.12.2010 року розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено до 29.12.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 29.12.2010 року розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено до 12.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 12.01.2011 року розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено до 18.01.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 18.01.2011 року розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено до 25.01.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 25.01.2011 року розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено до 02.02.2011 року, для надання доказів по справі та залучено в якості третьої особи Приватне підприємство фірму “Євролюкс”. Ухвалою від 02.02.2011 року розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено до 09.02.2011 року, за клопотанням позивача. Ухвалою від 09.02.2011 року розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено до 16.02.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 16.02.2011 року розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено до 24.02.2011 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 24.02.2011 року розгляд справи в попередньому судовому засіданні відкладено до 03.03.2011 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 03.03.2011 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 10.03.2011 року. Ухвалою від 10.03.2011 року судовий розгляд справи відкладено до 15.03.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 15.03.2011 року судовий розгляд справи відкладено до 05.04.2011 року, у зв”язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 05.04.2011 року судовий розгляд справи відкладено до 11.04.2011 року, за клопотанням позивача, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 11.04.2011 року судовий розгляд справи відкладено до 20.04.2011 року, за клопотанням позивача, у зв”язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 20.04.2011 року судовий розгляд справи відкладено до 28.04.2011 року, за клопотанням позивача. Ухвалою від 28.04.2011 року судовий розгляд справи відкладено до 05.05.2011 року, за клопотанням позивача, у зв”язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою від 05.05.2011 року судовий розгляд справи відкладено до 11.05.2011 року, за клопотанням позивача, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2007 року, про оголошення перерви від 31.05.2007 року, про зупинення провадження у справі від 11.06.2007 року, про поновлення провадження у справі від 10.12.2010 року, про відкладення розгляду справи від 23.12.2010 року, від 29.12.2010 року, від 12.01.2011 року, від 18.01.2011 року, від 25.01.2011 року, від 02.02.2011 року, від 09.02.2011 року, від 16.02.2011 року, від 24.02.2011 року, від 10.03.2011 року, від 15.03.2011 року, від 05.04.2011 року, від 11.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 05.05.2011 року, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 03.03.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 31.05.2007 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

11.06.2007 року за вх.№12045 позивач подав заперечнння на відзив ДПІ у Шевченківському районі м.Львова.

11.06.2007 року за вх.№12046 позивач подав клопотання по справі.

В судовому засіданні 11.06.2007 року позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

27.06.2007 року за вх.№13454 позивач подав клопотання по справі.

10.01.2011 року за вх.№167/11 позивач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

02.02.2011 року за вх.№2287/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

16.02.2011 року за вх.№3718/11 позивач подав поясненя по справі.

В судовому засіданні 15.03.2011 року позивач подав пояснення по справі.

30.03.2011 року за вх.№7380/11 позивач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

05.04.2011 року за вх.№7759/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

11.04.2011 року за вх.№8274/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 20.04.2011 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

27.04.2011 року за вх.№9553/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

05.05.2011 року за вх.№10126/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2007 року, про оголошення перерви від 31.05.2007 року, про зупинення провадження у справі від 11.06.2007 року, про поновлення провадження у справі від 10.12.2010 року, про відкладення розгляду справи від 23.12.2010 року, від 29.12.2010 року, від 12.01.2011 року, від 18.01.2011 року, від 25.01.2011 року, від 02.02.2011 року, від 09.02.2011 року, від 16.02.2011 року, від 24.02.2011 року, від 10.03.2011 року, від 15.03.2011 року, від 05.04.2011 року, від 11.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 05.05.2011 року, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 03.03.2011 року не виконав повністю, відзив на позов подав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час слухання справи, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення від 05.05.2011 року, а явка відповідача визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

В зв”язку з відсутністю представника відповідача, ухвалами суду про відкладення розгляду справи від 24.02.2011 року, від 10.03.2011 року, від 15.03.2011 року, від 05.04.2011 року, від 11.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 05.05.2011 року, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 03.03.2011 року зобов”язано прибути в судове засідання керівника відповідача начальника ДПІ у Шевченківському районі м.Львова. Всупереч вимогам суду, явка керівника відповідача начальника ДПІ у Шевченківському районі м.Львова не була забезпечена в ході судового розгляду справи.

В судовому засіданні 31.05.2007 року відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

29.10.2010 року за вх.№20893 відповідачем подано клопотання про поновлення провадження у справі.

18.01.2011 року за вх.№867/11 відповідач подав клопотання про неможливість забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

05.04.2011 року за вх.№7863/11 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

05.04.2011 року за вх.№7802/11 відповідач подав заяву про розгляд справи у відсутності повноважного представника відповідача.

В попередніх судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві та поясненнях.

Третя особа вимог ухвали про залучення до участі у справі від 25.01.2011 року, про відкладення від 02.02.2011 року, від 09.02.2011 року, від 16.02.2011 року, від 24.02.2011 року, від 10.03.2011 року, від 15.03.2011 року, від 05.04.2011 року, від 11.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 05.05.2011 року, про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 03.03.2011 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про місце, дату та час слухання справи, що підтверджується повернутими на адресу суду поштовими конвертами з поштовою відміткою про те, що адресат за зазначеною адресою не знаходиться, а явка третьої особи визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Згідно ст.93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, у відсутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.05.2011 року.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

На підставі направлень № 224 від 23.02.2007 р. та № 284 від 02.03.2007 р., виданих ДПІ Шевченківського району м.Львова (надалі відповідач), головними державними ревізорами-інспекторами відділу документальних перевірок юридичних осіб Сінтюк О., Михальчук О.Б., Складанівським В.О., старшими державними ревізорами-інспекторами Солодким В.В., Стецьків Т.В. проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства „Львівський мехсклозавод" (надалі позивач), на предмет дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.

На підставі матеріалів перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова винесла податкове повідомлення-рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007 р., згідно якого виявлено порушення вимог п.7.4. п.7.4.1. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо неправо мірності включення до податкового кредиту 392 763,18 грн. Згідно даного рішення, позивачу вказується на неправомірність завищення вище зазначеної суми бюджетного відшкодування.

Підставою винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення ДПІ Шевченківського району м.Львова вважає неправомірність завищення бюджетного відшкодування, яке випливає із виконання умов договору № 03/07 від 03.07.2006 р. і договору зберігання № 3/07х від 03.07.2006 р. та відсутність відповіді на запити, направлені в ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, щодо виконання умов вказаних договорів, та твердження, що придбання товарно-матеріальних цінностей (надалі-ТМЦ) здійснювалось не для ведення господарської діяльності і ніяк не повязане з основною діяльністю підприємства.

Податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова в зазначені Законом строки було оскаржено у вищестоящі податкові інстанції, однак, рішеннями ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, ДПІ у м.Львові та ДПА у Львівській області скарги товариства залишені без розгляду.

ВАТ «Львівський мехсклозавод»повідомляє, що у березні 2007 р. спеціалістами ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведена планова виїзна перевірка даного суб”єкта господарювання. Внаслідок перевірки складено Акт «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Львівський мехсклозавод»(код ЄДРПОУ 05481562) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.»№ 581/4523-1/05481562 від 21.03.2007р. На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 392 763,18 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення відповідача незаконним, оскільки, відсутність відповіді на запити, направлені в ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, не являється фактом, що може підтверджувати наявність порушень п. п.7.4.1 п.7.4 ст.7 3акону України „Про податок на додану вартість", оскільки не встановлено факт отримання зазначеною податковою інспекцією направлених їй запитів, а відтак наявність порушення побудована на припущенні можливого отримання негативної відповіді. Також, позивач зазначає, що торгівля є одним із видів його господарської діяльності відповідно до Статуту Відкритого акціонерного товариства „Львівський мехсклозавод" (далі Статуту товариства), а тому, він має право проводити торгівельну діяльність. Позивач зазначає, що вказаний товар був придбаний для подальшої реалізації та використання.

Позивач пояснює, що в липні 2006 року ВАТ «Львівський мехсклозавод»заключив угоду з ПП «Євролюкс»(надалі третя особа) № 03/07 від 03.07.2006р. на купівлю ТМЦ. На виконання даної угоди, ПП «Євролюкс»відвантажило ТМЦ, згідно видаткових накладних № 18 від 28.07.2006р. на суму 2 066 636,40 грн., т. ч. ПДВ 20% та № 19/1 від 28.07.2006р. на суму 578 357,28 гри., в т.ч. ПДВ 20%. Крім цього, ПП «Євролюкс»виписало (видало) податкові накладні, відповідно, № 6 від 28.07.2006 р. на суму ПДВ 344 439,40 грн. та № 7 від 28.07.2006р. на суму ПДВ 96 392,88 грн. Дані ТМЦ отримано, згідно доручення № 63987 від 27.07.2006р. гр. ОСОБА_1

ВАТ «Львівський мехсклозавод», відповідно до Статті 7 «Порядок обчислення і сплати податку»Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03/04/19997р. (із змінами та доповненнями), а саме, п.п. 7.4. «Податковий кредит», п.п. 7.5. «Дата виникнення права платника податку на податковий кредит», п.п.п. 7.5.1. Закону, включив у податковий кредит за відповідний звітний період вищевказані суми податку на додану вартість.

Крім цього, відповідно до статті 5 «Валові витрати»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями), а саме п.5.1., п.п. 5.2.1., п.5.2., ВАТ «Львівський мехсклозавод»включено здійснені по цих операціях витрати до валових витрат за відповідний період.

В акті перевірки «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Львівський мехсклозавод»(код ЄДРПОУ 05481562) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.»№ 581/4523-1/05481562 від 21.03.2007р. спеціалістами податкової інспекції зазначено, що усі документи були наявні та надані для ознайомлення, а саме, угода з ПП «Євролюкс»№ 03/07 від 03.07.2006р. на купівлю ТМЦ, видаткові накладні № 18 від 28.07.2006р. на суму 2 066 636,40 грн., т. ч. ПДВ 20% та № 19/1 від 28.07.2006р. а суму 578 357,28 грн., в т.ч. ПДВ - 20%, податкові накладні, відповідно, № 6 від 28.07.2006р. на суму ПДВ 344 439,40 грн. та № 7 від 28.07.2006р. на суму ПДВ 96 392,88 грн., тощо.

Позивач наголошує, що спеціалістами податкової інспекції зроблено суб”єктивні висновки, які не грунтуються на нормах права. Зокрема, у підрозділі 3.1.5. «Податок на додану вартість»акту «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Львівський мехсклозавод»(код ЄДРПОУ 05481562) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.»№ 581/4523-1/05481562 від 21.03.2007р. на сторінках 14-15 вказано, що дані господарські операції не мали місце, тобто не відбулись, тому підприємство не має права включати дані суми ПДВ у податковий кредит. Але, при цьому, у підрозділі 3.1.2. «Валові витрати»акту «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Львівський мехсклозавод»(код ЄДРПОУ 05481562) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006 р.»№ 581/4523-1/05481562 від 21.03.2007р. на сторінці 12 дані господарські операції враховані, як операції що відбулись та правомірно включені в витрати підприємства за відповідпий період.

Крім того, позивач стверджує, що у лютому 2008 року на ВАТ «Львівський мехсклозавод» введена процедура санації. Керуючим санації призначено Шимчишина І.С., який отримав документи (згідно акту прийому-передачі б/н від 12.02.2008р.) та провів опис товарно-матеріальних цінностей. У ході опису ТМЦ було встановлено їх наявність. При подальшому вивченні підприємницької діяльності ВАТ «Львівський мехсклозавод»було вжито заходів щодо наявних ТМЦ, а саме, частина з них була використана в господарській діяльності. Зокрема, у період, що перевірявся, та станом на час розгляду справи, Товариство здійснює обслуговування піщаного карєру (Перемишлянський район, Львівська область) та видобуток сировини-піску. Оскільки, матеріально-технічна база в піскокар”єрі є застарілою - Екскаватори - 4 (чотири) штуки, 1979-1981 років випуску, бульдозери - 2 шт., 1983 року випуску, скрепер -1 шт., тому потребують постійного ремонту та затрат. Отже, значна частина ТМЦ була використана для ремонтних робіт. Частину ТМЦ, які неможливо використати при проведенні ремонтних робіт, комітет кредиторів вирішив реалізувати, що підтверджується протоколом № 10 від 10.09.2010р. Протягом 2010 року було здійснено реалізацію даних ТМЦ, що підтверджують відповідні докази: зокрема, видаткова накладна № 0000011 від 08.03.2010р. (ПП ОСОБА_2), видаткова накладна № 0000027 від 30.04.2010р. (ПП «Компанія Укрбізнес»), видаткова накладна № 0000041 від 05.08.2010р. (ФОП ОСОБА_3), видаткова накладна № 0000046 від 28.09.2010р. (ТзОВ «Бакумпостач»), тощо. Оплата за дані ТМЦ проходила безготівковими коштами із зарахуванням коштів на поточний рахунок Товариства: зокрема, відповідно 20.05.2010 р. - на суму 8 544,63 грн., в т.ч. ПДВ 20%; 20.05.2010 р. - на суму 4 195,37 грн., в т.ч. ПДВ 20%; 04.06.2010 р. - на суму 8 269,77 грн., в т.ч. ПДВ 20%; 06.08.2010 р. - на суму 3 069,46 грн., в т.ч. ПДВ 20%; 24.09.2010 р. на суму 115 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%; 27.09.2010 р. - на суму - 6 563,44 грн., в т.ч. ПДВ 20%, тощо.

Позивач звертає увагу на те, що дані господарські операції було відображено у бухгалтерських регістрах та податковому обліку Товариства, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІУ від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями); Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. (із змінами та доповненнями); Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.19997р. (із змінами та доповненнями). Тобто, оподатковані та включені у податкові зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток у відповідних звітних періодах.

Також, позивач наголошує, що підприємство не заявляло сум ПДВ на відшкодування з бюджету. Дане питання стосується тільки правомірності формування податкового кредиту підприємства у відповідний період. ВАТ «Львівський мехсклозавод», відповідно до Статті 7 «Порядок обчислення і сплати податку»Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.19997р. (із змінами та доповненнями), а саме п.п. 7.4. «Податковий кредит», п.п. 7.5. «Дата виникнення права платника податку на податковий кредит», п.п.п. 7.5.1, включив у податковий кредит за відповідний звітний період вищевказані суми податку на додану вартість.

Позивач стверджує, що частина документів не передана та відсутня, в т.ч. товарно-транспортні документи, але, слід зазначити, що на підприємстві перебувають на балансі автотранспортні засоби. Отже, ТМЦ були доставлені власним транспортом на підприємство. Після введення процедури санації усі наявні ТМЦ були передислоковані на територію санатора - ЗАТ «Вантажна база ЛЗТА», та зберігались поки не були використані в господарській діяльносі та/або реалізовані третім особам.

Отже, на думку позивача, враховуючи вищевказане, спеціалістами податкової інспекції зроблено суб”єктивні висновки, які не грунтуються на нормах права.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, розглянувши позовну заяву ВАТ "Львівський мехсклозавод" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007 року, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, в липні 2006 року позивачем укладено угоду № 03/07 від 03.07.2006 року на купівлю ТМЦ з ПП „Євролюкс". На виконання умов договору виписані видаткові накладні № 18 від 28.07.2006 р. на суму 2 066 636, 40 грн. та №19/1 від 28.07.2006 р. на суму 578 357,28 грн., а також податкові накладні № 6 від 28.07.2006 р. на суму 2 066 636,40 грн. в т.ч. ПДВ 344 439,40 грн. та № 7 на суму 578 357,28 грн., в т.ч. ПДВ - 96392,88 грн. Фактично поставку ТМЦ не здійснено, а залишено на зберігання, згідно договору зберігання № 3/07х від 3.07.2006 р. з тією ж фірмою „Євролюкс". Під час проведення позапланової перевірки, згідно Акту №540/302/23-031-05481562 від 30.10.2006 р., відповідачем відправлено запити в ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, а саме № 24295 від 23.10.2006 р., № 24629/23-027 від 27.10.2006 р., № 29274 від 27.12.2006 р., та № 4748/23-027 від 28.02.2007 р. Станом на 16.03.2007 р. відповіді не отримано. ПП „Євролюкс" не виставлено жодного рахунку за зберігання даних ТМЦ, хоча п.3.1 угоди № 3/07х передбачає оплату на протязі 30 днів з дати підписання акту виконаних робіт. Акти виконаних робіт також відсутні. Всього включено до податкового кредиту з ПДВ по даній операції в сумі 440 832,28 грн. Відповідач вважає, що аналіз переліку придбаних ТМЦ показав, що придбання їх здійснювалось не для ведення господарської діяльності і ніяк не пов'язано з основною діяльністю Товариства, тим більше, що, станом на момент розгляду справи, підприємство фактично продавало тільки пісок з кар'єру, залишки скла, металобрухт від розборки та порізки списаних основних засобів.

Відповідач вважає, що при проведенні перевірки встановлено лише факт наявності первинних документів щодо угоди купівлі-продажу товарів, однак докази отримання товарів та використання їх в господарській діяльності у позивача відсутні.

Крім того, згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). На думку відповідача, відсутні докази будь-якої із вказаних вище подій.

Відповідач зазначає, що, згідно з п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця. Такі операції є підставою виникнення права на податковий кредит. Щодо податкових накладних як документів, то, на думку відповідача, вони є похідними від самих операцій та не можуть самостійно створювати права на податковий кредит за відсутності підтвердження факту здійснення операцій, що оформлені відповідними податковими накладними. Таким чином, за відсутності підтвердження факту придбання позивачем відповідних товарів, можна вказувати про відсутність у позивача права на податковий кредит за відповідними податковими накладними.

Також, відповідач наголошує, що 03.11.2006 року в газеті „Голос України" опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Львівський мехсклозавод". ПП „Євролюкс" у встановлений законом строк не приєднався з заявою про визнання кредитором за заборгованістю по угоді № 03/07 від 03.07.2006 року, що вказує на відсутність обов'язку позивача щодо погашення заборгованості за вказані вище товари.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства Україна, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.1 Закону України “Про систему оподаткування”, встановлення і скасування податків і зборів (обов”язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування; ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

В ході судового розгляду справи, встановлено, що у березні 2007р. спеціалістами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова проведена планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Львівський мехсклозавод», по наслідках перевірки складено Акт “Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Львівський мехсклозавод»(код ЄДРПОУ 05481562) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року” № 581/45/23-1/05481562 від 21.03.2007 року. На підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0001172300/07685 від 03.04.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 392 763,18 грн., в якому зазначено, що воно винесено на підставі акта перевірки № 581/45/23-1/05481562 від 21.03.2007 року, де встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації позивача вх.№ 2775409 від 17.08.2006 р., що подана за звітний період 7 міс. 2006 р., де зазначено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 392763,18 грн., яку не відшкодовано на момент перевірки, тобто станом на 21.03.2007 р.

У розділі 3.1.5. “Податок на додану вартість” Акта перевірки № 581/45/23-1/05481562 від 21.03.2007 року зазначено, що перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР(із змінами і доповненнями), неправомірно включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 440832,28 грн. за липень 2006 р. В липні 2006 р. підприємством заявлено в зменшення податкового боргу 426529 грн. (рядок 22.1). Актом камеральної перевірки № 143/15-212 від 22.08.2006 р. зменшено суму відємного значення, зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ на 33765,82 грн. Фактично зменшено податкового боргу в сумі 392763,18 грн. Дана сума в розмірі 33765,82 грн. повинна відображатись в рядку 22.2 у зменшення податкового боргу наступних звітних періодів. Однак, дана сума не знайшла відображення в податкових деклараціях наступних звітних періодів, тобто підприємство не скористалось даним відємним значенням у зменшення податкового боргу наступних звітних періодів.

Крім того, відповідач в Акті перевірки зазначає, що в липні 2006 року позивач заключив угоду з Приватним підприємством «Євролюкс»(далі ПП «Євролюкс») № 03/07 від 03.07.2006 року на купівлю ТМЦ. На виконання даної угоди, ПП «Євролюкс»відвантажило ТМЦ, що підтверджується видатковими накладними № 18 від 28.07.2006 року на суму 2 066 636,40 грн., в т. ч. ПДВ 20% та № 19/1 від 28.07.2006 року на суму 578 357,28 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Крім цього, ПП «Євролюкс»виписало (видало) податкові накладні, відповідно, № 6 від 28.07.2006 року на суму 2 066 636,40 грн., в т. ч. ПДВ 344 439,40 грн. та № 7 від 28.07.2006 року на суму 578 357,28 грн., в т.ч. ПДВ 96392,88 грн. Відповідно до Договору зберігання № 3/07х від 03.07.2006 року, ТМЦ залишено на зберіганні у постачальника, а умовами договору зберігання передбачено, що розрахунки за послуги зберігання по даному договору здійснюються по закінченні строку дії Договору, а саме - в момент зняття товару із зберігання.

Відповідач зазначив, що, незважаючи на численні запити до податкового органу, в якому перебував на обліку контрагент позивача, підтвердження відображення у податковому обліку контрагента вищезазначених операцій на адресу відповідача станом на час складення Акту перевірки не надійшло, а також не надано доказів звернення до відповідача з вимогою щодо оплати послуг зберігання. Крім того, відповідач наголосив, що аналіз переліку придбаних ТМЦ показав, що придбання їх здійснювалось не для ведення господарської діяльності і не повязано з основною діяльністю позивача. Однак, слід зазначити, що будь-якого обґрунтування з посиланням на цей перелік та діяльність, що здійснювалась позивачем у липні 2006 р. у Акті перевірки відповідачем не наведено.

Крім того, незважаючи на вимоги суду, сторонами не долучено до справи ряд доказів, на які сторони посилаються в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позиції кожної з сторін, зокрема: декларації позивача вх.№ 2775409 від 17.08.2006 р., що подана за звітний період 7 міс. 2006 р., Акту камеральної перевірки № 143/15-212 від 22.08.2006 р., Акту перевірки № 540/302/23-031-05481562 від 30.10.2006 р. тощо. Тому, згідно п.6 ст. 71 КАС України, суд вирішив справу на основі наявних доказів.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, чинне законодавство України не передбачає обовязку платника ПДВ здійснювати перевірки контрагента та набуття доказів відображення останнім у податковому обліку результатів операцій, за наслідками яких платник ПДВ має право включити відповідні суми до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до довідки №228/23-513/21861099 від 04.05.2007 року, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська була проведена невиїзна документальна зустрічна перевірка ПП «Євролюкс». Даною перевіркою було підтверджено наявність документів, які підтверджують купівлю позивачем ТМЦ за угодою № 03/07 від 03.07.2006 року, відображення контрагентом позивача вищезазначених операцій у податковому обліку за відповідний податковий період, правомірність оформлення контрагентом позивача вищезазначених податкових накладних, на підставі яких позивачем включено відповідні суми до податкового кредиту, що зазначено позивачем у декларації з ПДВ за липень 2006 р.

Згідно ч.1 п.7.7.1 Закону України “ Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно ч.3 п.7.7.1 Закону України “ Про податок на додану вартість”, при відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно Наказу Державної податкової адміністрації України “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” від 30.05.1197 року №166 (п.5.9.2), якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

Згідно п.5.11 цього Наказу, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від”ємне значення різниці між сумою податкових зобов”язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від”ємного значення враховуються у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта відноситься до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, судом встановлено, що відповідно до п.7.4., п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), позивач правомірно включив у податковий кредит за відповідний звітний період вищевказані суми податку на додану вартість.

Згідно п.5.12 цього Наказу, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Згідно п.5.12.3 цього Наказу, значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Згідно п.3.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253 “Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій”, у випадках, що зазначені в п.3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов”язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма “В1”), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку.

Отже, при бюджетному відшкодуванні сум ПДВ платник повинен відобразити суму такого відшкодування у рядку 25 Декларації з ПДВ, а також подати податковому органу Розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, виходячи з поданих суду доказів, позивачем не було вчинено передбачених чинним законодавством України дій з метою отримання бюджетного відшкодування.

Згідно п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.5. Статуту позивача, де передбачено, що товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту, внутрішніх документів, і на підставі п. 2.2.4, 2.2.8, 2.2.19. Статуту позивача, де предметом діяльності передбачено торгівельну, оптово-торгівельну та торгово-закупівельну діяльність, а також враховуючи ст.5 п.5.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивач здійснив закупку ТМЦ за угодою № 03/07 від 03.07.2006 року, а також правомірно включив понесені в зв”язку з цим витрати до валових витрат за відповідний період, що зазначено у вищенаведеному Акті перевірки.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, вимоги позивача, що викладені у позовній заяві, обгрунтовані та доведені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до п.6 ст.71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно п.п.1.1 п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (із змінами і доповненнями) (надалі Порядку 327), що був дійсний на час проведення та оформлення результатів перевірки та винесення податкового повідомлення рішення визнання нечинним якого є предметом позову, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Згідно п.п.1.7 п.1 Порядку 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.п.2.3.2 п.2 Порядку 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Однак, в судовому засіданні представником відповідача не вказано, якій саме нормі чинного законодавства не відповідає оформлення представлених позивачем доказів, а також які саме конкретні докази, які не представлені позивачем в судове засідання, є обовязковими для обґрунтування правомірності віднесення вказаних вище сум до податкового кредиту.

Відповідач як в Акті перевірки, так і у своєму відзиві не заперечує факт подання для перевірки всіх витребуваних працівниками ДПІ документів. Крім того, відповідачем не доведено наявність вимог позивача щодо відшкодування сум з податку на додану вартість з бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Однак, відповідач у встановленому законом порядку не довів правомірність своєї оспорюваної поведінки.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Відкритого акціонерного товариства “Львівський мехсклозавод” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001172300/0 7685 від 03.04.2007 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 392 763 (триста девяносто дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 18 коп. є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 67 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 5, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 17, 48, 69, 71, 87, 89, 94, 122, 123, 124, 138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити.

2.Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова № 0001172300/0 7685 від 03.04.2007 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 392 763 (триста девяносто дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 18 коп.визнати нечинним.

3.Стягнути з Державного бюджету України, у встановленому порядку, на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівський мехсклозавод»(код ЄДРПОУ 05481562) судові витрати: 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.Виконавчий лист видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя