Рішення № 15557977, 17.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.11 Справа № 9/73/2011

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Українського державного науково-технічного центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 316 269 грн. 86 коп.

в присутності представників:

від позивача ОСОБА_1, дов. № 132 від 04.02.10,

від відповідача ОСОБА_2, дов. № 01-026-19 від 04.01.11

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача боргу в розмірі 300 тис. грн. за договором № 23552-027/1-281 від 04.02.08.

До початку судового засідання представник позивача звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог за рахунок вимоги про стягнення інфляційних збитків в сумі 12300,0 грн. та 3% річних 3969,86 грн.

Таким чином, загальна сума позову становить 316 269,86 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду з огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (з урахуванням змін, внесених внесеними згідно з листом Вищого господарського суду від 08.04.2008 № 01-8/218). В даному листі зазначено, що якщо додаткові позовні вимоги звязані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути предявлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України. Аналогічна позиція висловлена в постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2007 № 5/72(8/142), де касаційний суд зазначив, що вирішуючи питання про задоволення клопотання про збільшення позовних вимог, суди повинні виходити з характеру підстав заявлених вимог. Відповідно до фактичних обставин, збільшення позовних вимог в обсязі стягнення сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені є вимогами, що повязані з основною вимогою про стягнення боргу, а отже в такому разі, позивачем не здійснюється зміна предмету спору - стягнення заборгованості. Слід звертати увагу на взаємоповязаність та однорідність заявлених вимог позивачем в частині стягнення сум основного боргу та суми штрафних санкцій, враховуючи можливість реалізації права позивача на зміну розміру позовних вимог.

Відповідач, ВАТ "АМК", відзивом на позовну заяву за № 027/1-7д-561 визнав позов в частині основного боргу в сумі 300 тис. грн. та звернувся до суду із заявою про розстрочення судового рішення на 3 місяця.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, посилається на договір № 23552-027/1-281 від 04.02.08 про створення науково-технічної продукції, укладений з відповідачем, за яким він (виконавець) зобовязався виконати та передати робочу документацію обєктів водопостачання та водовідведення; реконструкції доменного цеху з будівництвом доменної печі № 2.

Вартість робіт сторони визначили за додатковою угодою № 1 від 23.07.08 до спірного договору в сумі 10 157 954,85 грн.

Пунктами 2.2 та 2.3 договору передбачено, що оплата відповідачем (замовником) обумовлених робіт здійснюється наступним чином:

- аванс у розмірі 20% від загальної вартості договору (1 494 921,36 грн.) до початку проектування,

- остаточний розрахунок після отримання науково-технічної продукції та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Позивач виконав належним чином зобовязання за договором та передав відповідачу науково-технічну продукцію на суму 300 тис. грн., про що свідчить підписаний сторонами акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 1 за серпень 2010 року на цю суму.

На час звернення з цим позовом до суду оплата за договором не здійснена.

Оскільки договором не встановлено строків оплати виконаних робіт, позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу № 1-22-5020 від 04.11.10 про сплату боргу, яка отримана відповідачем 09.11.10, тому граничний строк оплати є 16.11.10.

Станом на 26.04.11 прострочення виконання грошового зобовязання складає 161, починаючи з 16.11.10, тому, на підставі ч. 2 ст. 625 відповідачу нараховано інфляційні збитки в сумі 12300,0 грн. та 3% річних 3969,86 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи представника позивача та позицію відповідача, суд дійшов висновку про наступне.

Інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача боргу за договором на створення науково-технічної продукції з урахуванням інфляції та 3% річних.

Судом встановлено, що позивач уклав з відповідачем договір № 23552-027/1-281 від 04.02.08 про створення науково-технічної продукції (а.с. 10 17), за яким він (виконавець) зобовязався виконати та передати робочу документацію обєктів водопостачання та водовідведення; реконструкції доменного цеху з будівництвом доменної печі № 2.

Вартість робіт сторони визначили за додатковою угодою № 1 від 23.07.08 до спірного договору (а.с. 21 22) в сумі 10 157 954,85 грн.

Пунктами 2.2 та 2.3 договору передбачено, що оплата відповідачем (замовником) обумовлених робіт здійснюється наступним чином:

- аванс у розмірі 20% від загальної вартості договору (1 494 921,36 грн.) до початку проектування,

- остаточний розрахунок після отримання науково-технічної продукції та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За своєю юридичною природою роботи, які були виконані позивачем за спірним договором є підрядними і належать до такого їх різновиду, як підряд на проведення проектних та пошукових робіт.

Спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами глави 62 ЦК України.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобовязується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобовязується прийняти та оплатити їх.

Позивач виконав належним чином зобовязання за договором та передав відповідачу науково-технічну продукцію на суму 300 тис. грн., про що свідчить підписаний сторонами акт здачі-приймання науково-технічної продукції № 1 за серпень 2010 року на цю суму (а.с. 25).

Оскільки договором не встановлено строків оплати виконаних робіт, позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу № 1-22-5020 від 04.11.10 про сплату боргу, яка отримана відповідачем 09.11.10, тому граничний строк оплати є 16.11.10.

Внаслідок невиконання грошового зобовязання відповідачем за ним обліковується заборгованість за договором у розмірі 300 тис. грн.

Вирішуючи цей спір, суд врахував таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми боргу в сумі 300 тис. грн. і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі цієї норми позивач правомірно нарахував відповідачу за весь період прострочення платежів інфляційні втрати у розмірі 12300,0 грн. та 3% річних у розмірі 3969,86 грн. за час період з 17.11.10 по 26.04.11 (161 день) згідно з розрахунком, з яким суд погоджується, оскільки ці суми відповідають фактичним обставинам.

Клопотання про розстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає, оскільки нормативно та документально не підтверджено.

За таких обставин, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своєї вимоги, тому позов слід задовольнити.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, код 05441447, на користь позивача, УкрДНТЦ "Енергосталь", 61166, м. Харків, пр-т Леніна, 9, код 31632138, суму боргу в розмірі 300 тис. грн., інфляційні збитки в сумі 12300,0 грн. та 3% річних 3969,86 грн., крім того, витрати зі сплати держмита 3162,70 грн. та інформаційно-технічні витрати 236,0 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 17.05.11.

СуддяА.Г.Ворожцов