Рішення № 15557866, 12.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2011 р. Справа № 7/047-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РАМІРЕНТ УКРАЇНА», м. Київ,

доПриватного підприємства «АЛБУД», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка,

простягнення 23152,48грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю б/н від 18.02.2011року,

від відповідача: не зявились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАМІРЕНТ УКРАЇНА»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №244 від 25.03.2011року (вх. №1345 від 06.04.2011року) до Приватного підприємства «АЛБУД»(далі відповідач) про стягнення 23152,48грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором оренди обладнання №30/03/09БД від 30.03.2009року, зокрема, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за період користування обладнанням з 31.03.2009року по 11.03.2010року, а тому просить суд стягнути з відповідача 17809,96грн. основного боргу, 1865,78грн. пені, 2613,63грн. інфляційних втрат та 863,11грн. 3% річних, а разом 23152,48грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2011року було порушено провадження у справі №7/047-11 та призначено її розгляд на 28.04.2011року.

У звязку з неявкою в судове засідання 28.04.2011року представників відповідача, який у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи було відкладено на 12.05.2011року.

У судовому засіданні 12.05.2011року представник позивача у справі підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 12.05.2011року повторно не зявились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 12.05.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

30.03.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РАМІРЕНТ УКРАЇНА»(орендодавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Албуд»(орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди обладнання №30/03/09БД (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове оплатне користування, будівельне обладнання, яке є обєктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Згідно п. 1.2. договору найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання орендарю, відповідну вартість переданого в оренду обладнання, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання, - містить інші умови, які орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим договором обладнання.

Як визначено п. 3.1. договору, орендар має право отримати за згодою орендодавця одну, або декілька одиниць обладнання протягом строку дії договору. У звязку з наведеним, дата підписання договору та дата підписання акту прийому-передачі на кожну одиницю обладнання можуть не співпадати.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого обладнання.

Сторонами, п. 6.1. договору, погоджено, що орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2. договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.10 договору.

Відповідно до п. 6.2. договору орендна плата нараховується на основі тарифу орендодавця за добу або місяць оренди обладнання, та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору.

Згідно п. 6.6. договору період розрахунків орендаря становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання. В кінці місяця сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період. Орендар вносить орендну плату в наступному порядку: орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо після підписання цього договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду; за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дня до початку такого періоду розрахунків.

Пунктом 6.7. договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі та в розмірі згідно умов договору та акту прийому-передачі. Виставлення рахунку орендодавцем та направлення акту виконаних робіт (послуг) для підписання орендарю здійснюється виключно для упорядкування бухгалтерського обліку сторін договору. Орендар повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов (в строк) п. 6.6. договору, інакше орендар буде вважатись таким, що прострочив платіж.

Термін дії даного договору, відповідно до п. 15.1., становить з дати його укладення до 31 грудня 2011року.

Господарським судом досліджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РАМІРЕНТ УКРАЇНА», як орендодавець, передало Приватному підприємству «Албуд», як орендарю, у строкове платне користування будівельне обладнання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому-передачі №R-00000268 від 31.03.2009року (оригінал акту оглянутий судом у судовому засіданні). Як вбачається з вказаного акту, він складений та підписаний уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача та скріплений печатками товариств у відповідності до п.п.1.2., 3.2. договору оренди.

При цьому, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту повернення №РУ-00000269 від 11.03.2010року, який складений та підписаний уповноваженими представниками сторін, Приватне підприємство «Албуд»повернуло взяте у користування обладнання орендодавцю, Товариству з обмеженою відповідальністю «РАМІРЕНТ УКРАЇНА», 11.03.2010року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач користувався орендованим обладнанням, починаючи з 31.03.2009року по 11.03.2010року включно.

З розрахунку позивача та з наявних в матеріалах справи акту прийому-передачі №R-00000268 від 31.03.2009року та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) господарським судом встановлено, що за період з 31.03.2009року по 11.03.2010року позивачем було надано відповідачу послуг (а саме оренда обладнання) на загальну суму 18809,99грн., зокрема, згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг):

-№5/30/03/09БД/4/ДЮ від 30.04.2009року у квітні 2009року орендна плата становить 1980,00грн.;

-№5/30/03/09БД/5/ДЮ від 31.05.2009року у травні 2009року орендна плата становить 2046,00грн.;

-№5/30/03/09БД6 від 30.06.2009року у червні 2009року орендна плата становить 1980,00грн.;

-№5/30/03/09БД/7/ДЮ від 31.07.2009року у липні 2009року орендна плата становить 2045,99грн.;

-№5/30/03/09БД/8/1ДЮ від 31.08.2009року у серпні 2009року орендна плата становить 2046,00грн.;

-№5/30/03/09БД7 від 30.09.2009року у вересні 2009року орендна плата становить 1980,00грн.;

-№5/30/03/09БДЮ4 від 31.10.2009року у жовтні 2009року орендна плата становить 2046,00грн.;

-№5/30/03/09БД/Ю4 від 30.11.2009року у листопаді 2009року орендна плата становить 1980,00грн.;

-№5/30/0Д09БД/12/104 від 31.12.2009року у грудні 2009року орендна плата становить 2046,00грн.;

-№РУ-00000517 від 11.03.2010року у березні (11 днів користування) 2010року орендна плата становить 660,00грн.

Господарським судом досліджено, що визначений в актах розмір орендної плати відповідає розмірам орендної плати за одиницю обладнання, встановленим сторонами у підписаному акті прийому-передачі обладнання №R-00000268 від 31.03.2009року.

Беручи до уваги наведене, а також, враховуючи час користування відповідачем орендованим майном, господарський суд зазначає, що за період з 31.03.2009року по 11.03.2010року відповідач, як орендар, повинен був сплатити на користь позивача, як орендодавця, орендну плату у розмірі 18809,99грн., а не 18809,96грн., як помилково зазначає позивач у позовній заяві.

Проте, відповідач лише частково оплатив орендну плату за користування обладнанням, здійснивши платіж 01.04.2009року у сумі 1000,00грн. з призначенням платежу «оренда обладнання». Даний факт підтверджується копією банківської виписки по рахунку позивача, яка наявна в матеріалах справи.

Жодних доказів в порядку вимог ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували б оплату відповідачем орендної плати в порядку та обсязі, визначених умовами договору, сторонами надано не було.

Беручи до уваги вищенаведені факти, господарський суд дійшов до висновку, що на момент розгляду спору у суді заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди обладнання становить 17809,99грн. (18809,99грн. 1000,00грн.).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч.ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 ГК України передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду судом спору по суті відповідач не заперечив факт користування орендованим обладнанням, а також існування вказаної заборгованості, проте доказів оплати суми боргу не надав.

Одночасно, господарський суд, встановивши, що сума заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів складає 17809,99грн. однак, виходячи з того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення основного бору у розмірі 17809,96грн., заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині подано не було, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі - 17809,96грн.

У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо своєчасної оплати орендної плати доведено позивачем належними та допустимими доказами, та відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1.1. договору передбачено, що за кожен день прострочення внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 2% від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

На цій підставі, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, позивачем, беручи до уваги вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»та ч. 6 ст. 232 ГК України нараховано до стягнення пеню в розмірі 1865,78грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив, що позивачем вірно визначено період прострочки виконання зобовязань відповідачем і нарахована пеня є арифметично вірною, а відтак підлягає задоволенню повністю у сумі 1865,78грн.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2613,63грн. та 3% річних у сумі 863,11грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд вважає, що вони є арифметично вірними.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 23152,48грн., з яких 17809,96грн. основний борг, 1865,78грн. пеня, 2613,63грн. інфляційні втрати та 863,11грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «АЛБУД»(08105, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, вул. Леніна, буд. 120, код ЄДРПОУ 35520297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМІРЕНТ УКРАЇНА»(04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9, код ЄДРПОУ 32664239) 17 809 (сімнадцять тисяч вісімсот девять) грн. 96 коп. основного боргу, 1 865 (одну тисячу вісімсот шістдесят пять) грн. 78 коп. пені, 2 613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 863 (вісімсот шістдесят три)грн. 11коп. 3% річних та судові витрати: 231 (двісті тридцять одну) грн. 53 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Повне рішення складено 17.05.2011року