Рішення № 15557798, 05.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2011 р. Справа № 7/045-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовомКіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція, м. Кіровоград,

доСільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок», Київська область, Ставищенський район, с. Винарівка,

простягнення 17671,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю №01-51-11 від 15.06.2009року;

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю №22 від 23.06.2010року.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

обставини справи:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція, (далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №08-12/768 від 22.03.2011року (вх. №1290 від 04.04.2011року) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок»(далі відповідач) про стягнення 17671,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів САЗ-3507, державний номерний знак НОМЕР_1, та ВАЗ-2110, державний номерний знак НОМЕР_2, яка сталася 03.10.2009року у звязку з порушенням водієм автомобіля САЗ-3507, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3. Правил дорожнього руху, водієві автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_4. було завдано тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Згідно вироку Ставищенського районного суду Київської області від 20.10.2010року у справі №1-46/2010 ОСОБА_3., який на підставі подорожнього листа керував автомобілем САЗ-3507, державний номерний знак НОМЕР_1, що належав Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Світанок», було визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 1ст. 286 Кримінального кодексу України.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 у період з 03.10.2009 року по 10.10.2010року перебувала на лікуванні згідно листків непрацездатності, у звязку з чим ОСОБА_4. на підставі вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»було надано допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 17671,00грн.

Враховуючи дані обставини, як стверджує позивач, у нього відповідно до положень ст. ст.1191, 1172 ЦК України виникло право регресної вимоги до відповідача про стягнення виплаченої допомоги, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 17671,00грн. шкоди в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2011року було порушено провадження у справі №7/045-11 та призначено її розгляд на 21.04.2011року.

У судове засідання 21.04.2011року представники сторін зявились і представником відповідача у справі був поданий відзив б/н і дати на позовну заяву, який залучений судом до матеріалів справи.

У поданому відзиві, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція, оскільки вважає, що згідно ст. 993 ЦК України право вимоги у межах фактичних витрат, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки переходить тільки до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування. Оскільки страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності є обовязковим особистим страхуванням, то, на думку відповідача, у разі проведення страхових виплат за такими договорами право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не виникає.

У судовому засіданні 21.04.2011року господарським судом в порядку вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.05.2011року.

У судовому засіданні 05.05.2011року представник позивача подав письмові заперечення на відзив відповідача, в яких позивач зазначає, що між відділенням Фонду та СВК «Світанок»виникли відносини, повязані з відшкодуванням позадоговірної шкоди, і які регулюються загальними положеннями цивільного законодавства про відшкодування шкоди. Таким чином, представник позивача у справі у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними та обґрунтованими та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 05.05.2011року, проти задоволення позову заперечив, вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими і просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 05.05.2011року господарським судом Київської області на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

03.10.2009року, близько 19 години, водій ОСОБА_3., керуючи на підставі подорожнього листа №1366 від 03.10.2009року автомобілем САЗ-3507, державний номерний знак НОМЕР_1, який належав Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Світанок», рухаючись по другорядній польовій дорозі, в напрямку головної дороги Ставище-Житомир, в межах Ставищенського району Київської області, виїхав на перехрестя, де здійснив перешкоду для руху і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21100, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керувала водій ОСОБА_4

Внаслідок зіткнення водій автомобіля ВАЗ-21100, державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Вищенаведені факти встановлені, зокрема, вироком Ставищенського районного суду Київської області від 20.10.2010року у справі №1-46,2010, яким ОСОБА_3. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обовязковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Факти, передбачені вищенаведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність це обовязковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

При цьому, господарський суд зазначає, що доведенню у господарських справах не підлягають лише встановлені у вироку з кримінальної справи питання про те, чи мав місце злочин, і про вчинення дій певною особою. Всі інші факти підлягають доказуванню незалежно від того, що вони викладені у вироку суду.

Беручи до уваги наведене, господарський суд вважає доведеними факт скоєння саме ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди та факт його вини у скоєнні ДТП, що спричинило водію автомобіля ВАЗ-21100, державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4. середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У звязку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_4 тимчасово втратила працездатність і у період з 03.10.2009року по 10.10.2010року знаходилась на лікуванні в Ставищенській центральній районній лікарні, Київській міській клінічній лікарні, Кіровоградській обласній лікарні і поліклінічному відділенні Гайворонського районного територіального медичного обєднання.

Під час перебування в лікувальних закладах охорони здоровя в звязку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_4. були видані листки непрацездатності:

-серії АБМ №831527 з 03.10.2009року по 09.10.2009року;

-серії АБС №131747 з 10.10.2009року по 16.11.2009року;

-серії АБР №754587 з 17.11.2009року по 26.12.2009року;

-серії АБР №771162 з 27.12.2009року по 31.01.2010року;

-серії АБР №771583 з 01.02.2010року по 09.03.2010року;

-серії АВБ №885479 з 10.03.2010року по 16.04.2010року;

-серії АВБ №885383 з 17.04.2010року по 16.05.2010року;

-серії АВБ №885603 з 17.05.2010року по 28.05.2010року;

-серії АВБ №885927 з 14.06.2010року по 23.07.2010року;

-серії АВБ №886182 з 24.07.2010року по 25.08.2010року;

-серії АБО №322682 з 26.08.2010року по 18.09.2010року;

-серії АВБ №886669 з 19.09.2010 року по 10.10.2010року.

Копії виданих ОСОБА_4. листків непрацездатності наявні в матеріалах справи.

Згідно вищезазначених листків непрацездатності ОСОБА_4 було надано допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 17671,00грн., зокрема:

-по листку непрацездатності серії АБМ №831527 з 03.10.2009року по 09.10.2009року 439,00грн., в тому числі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 175,60грн.;

-по листку непрацездатності серії АБС №131747 з 10.10.2009року по 16.11.2009року 2282,80грн.;

-по листку непрацездатності серії АБР №754587 з 17.11.2009року по 26.12.2009року 2546,20грн.;

-по листку непрацездатності серії АБР №771162 з 27.12.2009року по 31.01.2010року 1756,00грн.;

-по листку непрацездатності серії АБР №771583 з 01.02.2010року по 09.03.2010року 2458,40грн.;

-по листку непрацездатності серії АВБ №885479 з 10.03.2010року по 16.04.2010року 2370,60грн.;

-по листку непрацездатності серії АВБ №885383 з 17.04.2010року по 16.05.2010року 1492,60грн.;

-по листку непрацездатності серії АВБ №885603 з 17.05.2010року по 28.05.2010року 790,20грн.;

-по листку непрацездатності серії АВБ №885927 з 14.06.2010року по 23.07.2010року 1412,30грн., в тому числі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 1168,60грн.;

-по листку непрацездатності серії АВБ №886182 з 24.07.2010року по 25.08.2010року 1071,40грн.;

-по листку непрацездатності серії АБО №322682 з 26.08.2010року по 18.09.2010року 827,90грн.;

-по листку непрацездатності серії АВБ №886669 з 19.09.2010 року по 10.10.2010року 730,50грн.

Надання ОСОБА_4. допомоги у розмірі 17671,00грн. по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами засідання комісії із соціального страхування (рішення уповноваженого) Територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області, довідкою №3680/05-16 від 15.12.2010року Територіальної державної інспекції праці у Кіровоградській області за підписом в.о. начальника та головного бухгалтера інспекції та актом №822 від 23.12.2010року Кіровоградської міської виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності тематичної перевірки по територіальній державній інспекції праці у Кіровоградській області.

Господарський суд зазначає, що принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ст. 20 Основ основними джерелами коштів загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообовязкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Статтею 11 Основ та пунктами 7-8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»визначено, що страховий ризик - це обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сімї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення або надання соціальних послуг за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, а страховим випадком є подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сімї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Згідно з пунктами 1-4 ч. 1 ст. 2 Закону субєкти загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик.

При цьому, застрахованою особою є найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Страхувальник відповідно до цього Закону - це: а) роботодавець - для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону; б) особи, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону.

Страховик це Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надається допомога по тимчасовій непрацездатності.

Згідно ст.35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими на похованням»дана допомога надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) в разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не повязаної з нещасним випадком на виробництві.

Відповідно до наведених вище приписів законодавства потерпіла ОСОБА_4 є застрахованою особою, на користь якої здійснювалось страхування страхувальником Територіальною державною інспекцією праці у Кіровоградській області (роботодавець потерпілої особи), та якій страховиком Кіровоградським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було надано допомогу у розмірі 17671,00грн. по тимчасовій втраті працездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому, господарський суд відхиляє посилання відповідача на те, що страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності є обовязковим особистим страхуванням, тому згідно ст. 993 ЦК України, у разі проведення страхових виплат за такими договорами право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не виникає. Вищевказані посилання відповідача відхиляються судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 993 ЦК України (Глава 67 Цивільного кодексу України «Страхування») до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані з життям, здоровям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Одночасно відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообовязкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Укладання відповідних договорів між страховиком, страхувальником та застрахованою особою даний Закон не передбачає.

Тобто, Глава 67 Цивільного кодексу України «Страхування»здійснює правове регулювання договірних відносин між сторонами, які уклали відповідні договори страхування, відтак положення даної Глави не поширюються на відносини загальнообовязкового державного соціального страхування громадян.

При цьому, взаємовідносини позивача (Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція) та відповідача (Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок») знаходяться поза сферою дії Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»та Глави 67 Цивільного кодексу України «Страхування», оскільки повязані з відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Отже, оскільки за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено страхові виплати потерпілій особі ОСОБА_4., що знаходиться в безпосередньому причинному звязку з діями особи ОСОБА_3. (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообовязкового соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні 1166 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України від 09.02.2010року у справі №34/153, від 23.11.2010року у справі №10/267(25/185) та від 07.12.2010року у справі №5020-6/043.

Беручи до уваги наведене, а також те, що у позовній заяві позивач, як на правову підставу стягнення з відповідача коштів посилається саме на ст. ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України, господарський суд зазначає, що до даних правовідносин слід застосовувати положення цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Наявними матеріалами справи, а саме наданою представником відповідача копією трудової книжки АЕ №НОМЕР_3 ОСОБА_3, виписки з протоколу №1 засідання правління СВК «Світанок»та вироку Ставищенського районного суду Київської області від 20.10.2010року у справі №1-46,2010, підтверджується, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3., який був визнаний винним у скоєнні ДТП, був працівником Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок»і в момент скоєння ДТП перебував при виконанні своїх трудових обовязків.

Беручи до уваги викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що оскільки шкода ОСОБА_4., у вигляді виплаченої допомоги по тимчасовій втраті працездатності, завдана злочинними діями працівника відповідача, і дана шкода була відшкодована ОСОБА_4. позивачем, у останнього виникло право регресної вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок» про стягнення 17671,00грн.

З огляду на наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, відповідачем належним чином не спростованими, а відтак позов підлягає задоволенню повністю у сумі 17671,00грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Як визначено п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00грн.).

Враховуючи, що ціна позову становить 17671,00грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України становить 176,71грн. (1% від ціни позову).

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок»(09422, Київська область, Ставищенський район, с. Винарівка, вул. Садова, буд. 1, код ЄДРПОУ 0429657) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (25006, м. Кіровоград, вул. Преображенська, 4, код ЄДРПОУ 22217622) 17 671 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 00 коп. коштів в порядку регресу.

3.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Світанок»(09422, Київська область, Ставищенський район, с. Винарівка, вул. Садова, буд. 1, код ЄДРПОУ 0429657) в доход Державного бюджету України судові витрати: 176 (сто сімдесят шість) грн. 71 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Повне рішення складено 16.05.2011року