Рішення № 15556115, 13.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/7113.05.11 За позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві

до Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації

про стягнення боргу 35104,34 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (довіреність № 24/14-2507/Ан. від 13.05.2010 р.)

Від відповідача не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 35104,34 грн. відповідно до договору № 97об10Ш2 на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 35104,34 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, повязані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.03.2010 року між сторонами укладено договір № 97об10Ш2, на виконання умов якого позивачем були надані охоронні послуги, а відповідач в свою чергу в порушення взятих на себе зобовязань не оплатив у повному обсязі вартість отриманих послуг на суму 35104,34 грн. У звязку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на умови договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основну суму боргу та пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. порушено провадження у справі № 39/71 та призначено справу до розгляду на 13.05.2011 р. о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.05.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів, на виконання вимог ухвали суду, до матеріалів справи. Клопотання позивача про залучення доказів до матеріалів справи судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 13.05.2011 р., не зявився, вимоги ухвали суду від 04.04.2011 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/71 від 04.04.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаній позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві № 13-1442 від 31.03.2011 р., а саме: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 6-А.

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 07.04.2011 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103014747790.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/71 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.05.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.05.2011 р. та за відсутності відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2011 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.05.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

18.03.2010 р. між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (позивач) та Управлінням освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (відповідач) було укладено договір № 97об10Ш2 на надання послуг спостереження сигналізації термінового виклику наряду охорони, відповідно до п. 2.1. якого відповідач доручає, а позивач зобовязується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на обєкті відповідача, забезпечити негайне прибуття НО на обєкт у разі спрацювання сигналізації та здійснення НО відповідних дій, спрямованих на встановлення причин спрацювання сигналізації, а в разі необхідності припинення правопорушення або злочину на обєкті.

Відповідно до п. 2.2. договору, періодом спостереження сигналізації на обєкті вважається час з моменту прийняття позивачем сигналізації, встановленої на обєкті, під спостереження до знаття її з-під спостереження відповідачем у відповідності до інструкції з користування сигналізацією (додаток № 3 до договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунок вартості послуг позивача за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток № 4 до договору). Вартість послуг визначається у розрахунку (додаток № 2 до договору). Загальна сума договору складає 33299,33 грн., ПДВ 6659,87 грн., всього 39959,20 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за цим договором здійснюється відповідачем щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому позивачем надавалися послуги, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку на підставі акту виконаних робіт, на рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.3. договору, у випадку ненадходження оплати у встановлений п. 3.2. цього договору строк, позивач направляє відповідачу письмове повідомлення з вимогою оплатити заборгованість протягом 10 днів та попередженням про припинення надання послуг у випадку нездійснення оплати в зазначений строк. При несплаті заборгованості відповідачем у зазначений у повідомленні строк позивач має право в односторонньому порядку припинити надання послуг відповідачу через 5 днів після закінчення строку на оплату заборгованості та розірвати договір.

Відповідно до п. 3.5. договору, до закінчення поточного місяця позивач надає відповідачу два примірники акту приймання наданих послуг, який відповідач зобовязаний протягом пяти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акту повернути позивачу. У випадку наявності у відповідача заперечень щодо обсягу послуг, наданих позивачем у звітному місяці, відповідач зобовязаний в той же строк у письмовій формі надати позивачу свої обґрунтовані заперечення.

Відповідно до п. 3.6. договору, за умови неповернення відповідачем підписаного акту приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих позивачем у звітному місці в строк, визначений п. 3.5. даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані позивачем в повному обсязі і прийняті відповідачем без зауважень.

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги охорони, та керуючись п. 3.5 договору, 25.03.2011 р. направив на адресу відповідача лист № 24/14-1234/Ан від 23.03.2011 р. до якого були додані по два примірники акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за спірний період та по два примірники акти звірки взаєморозрахунків, та яким просив відповідача протягом 3 робочих днів направити на адресу позивача по одному підписаному примірнику акти виконаних робіт та акти звірки взаєморозрахунків за надані позивачем послуги охорони за спірний період, однак відповідач підписані примірники актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг в передбачений договором строк позивачеві не повернув, мотивовану відмову не надав, а тому відповідно до п. 2.3 договору послуги за спірний період вважаються прийнятими.

Крім того, позивачем надані докази відправлення на виконання п. 3.5 договору актів прийому-передачі виконаних робіт/послуг за спірний період (список цінних листів по реєстру та опис вкладення в цінний лист від 25.03.2011 р.).

Отже, враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачем доказів надання обґрунтованих заперечень по актам згідно п.3.6 договору не надано, а тому з огляду на зміст вказаного пункту Договору, акти за вказані місяці вважаються підписаними, а послуги наданими в повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі фактично укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 Цивільного кодексу України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обовязок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 35104,34 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачена сплата державного мита за подання позовних заяв і заяв про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду, крім випадків встановлених законодавством.

Позивачем при поданні позову було сплачено державне мито у розмірі 351,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1233 від 28.03.2011 р. При цьому позивачем були заявлені позовні вимоги на суму 35104,34 грн.

Розміри ставок державного мита із позовних заяв, що подаються до господарських судів України, встановлені Декретом Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито", пп. а) та б) п. 2 ст. 3 якого визначено, що розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Згідно з абз. 3 п. 38 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затв. Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15), при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається. При збільшенні позову недостаюча сума мита виплачується виходячи зі збільшеної суми позову.

Фактично позивачем було сплачено державне мито лише у розмірі 351,00 грн., що свідчить про недоплату державного мита у сумі 0,04 грн. і яке належить стягнути з відповідача відповідно до вимог чинного законодавства в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, при задоволені позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 351,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 78, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 6-А; код ЄДРПОУ № 26087599; р/р 35417002002445 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019), а уразі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9; код ЄДРПОУ № 08596920; р/р № 26007735010640 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249) 35104,34 грн. (тридцять пять тисяч сто чотири гривні 34 коп.) основного боргу, 351,00 грн. (триста пятдесят одну гривню 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Управління освіти Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 6-А; код ЄДРПОУ № 26087599; р/р 35417002002445 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019) в доход Державного бюджету України (р/р № 31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу за бюджетною класифікацією 22090200) недоплачене державне мито в сумі 0,04 грн.

4. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 17.05.2011 р.