Рішення № 15556046, 13.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/14713.05.11 позовом Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та

експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Агріко»

про стягнення 37 725 грн. 24 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1 дов. № 8 від 18.03.2011. Відповідача:не зявився

У судовому засіданні 13.05.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»про стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Агріко»37725, 24 грн., із них: 34428 грн. 75 коп. сума основного боргу, 2393 грн. 40 коп. інфляційні втрати, 903 грн. 09 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2011 порушено провадження у справі № 61/147, розгляд справи призначено на 08.04.2011 о 11:15.

В судовому засіданні 08.04.2011 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до поданої заяви просить суд стягнути з відповідача 34428 грн. 75 коп. сума основного боргу, 2429 грн. 43 коп. інфляційні втрати, 801 грн. 31 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 у звязку з неявкою представника відповідача, розгляд справи був відкладено на 22.04.2011 о 14:30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 у звязку з неявкою відповідача, розгляд справи був відкладено на 13.05.2011 о 14:45.

У судовому засіданні 13.05.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання 13.05.2011 представник відповідача повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали відповідачу надсилались на адресу, що зазначена в позовній заяві та витягу з Єдиного Державного реєстру підприємств станом на 07.04.2011, а саме: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 1999 між Київським комунальним об`єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»(надалі орендодавець, позивач) та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Агріко»(надалі-орендар, відповідач) було укладено договір оренди землі № 16.

Відповідно до умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння ділянку землі загальною площею 262 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 23.

Факт передачі вищезазначеної земельної ділянки відповідачу підтверджується актом здачі-приймання обєкту.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено орендну плату за період з грудня 2009 по вересень 2010, в звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 34 428 грн. 75 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Відповідно до п. 5 договору оренди землі № 16 розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується складає 3, 00 грн. за 1 кв. м. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним (п.5.2).

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків в частинні внесення плати за оренду землі за період з грудня 2009 по вересень 2010, в звязку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 34 428 грн. 75 коп.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає за винятком випадків, коли одна із сторін порушує умови даного договору та свої зобовязання.

Матеріали справи свідчать про те, що листом № 148-2275 від 06.08.2010 позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди землі № 16 в звязку з систематичним порушенням відповідачем умов договором оренди землі в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором свого обовязку по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 34 428 грн. 75 коп. не здійснив, тому вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 34 428 грн. 75 коп. визнаються судом обгрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 801 грн. 31 коп. 3 % річних та 2 429 грн. 43 коп. індексу інфляції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 801 грн. 31 коп. 3 % річних та 2429 грн. 43 коп. індексу інфляції визнаються судом обгрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Агріко»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23; ідентифікаційний код 22945209) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23; ідентифікаційний код 03362123) 34428 (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 75 коп. сума основного боргу, 2429 (дві тисячі чотириста двадцять девять) грн. 43 коп. інфляційні втрати, 801 (вісімсот одна) грн. 31 коп. 3 % річних, 376 (триста сімдесят шість) грн. 59 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять пять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Дата підписання рішення 17.05.2011 А.М. Івченко