Рішення № 15555234, 12.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/6312.05.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Храмовій О.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК КОМП Лімітед», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 18 577,56 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 25.01.2011р.;

від Відповідача не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДК КОМП Лімітед», м.Київ, (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс», м.Київ, (далі Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 16 667,64 грн., інфляційних нарахувань 1361, 46 грн. та 3% річних у сумі 548, 46 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: розрахунок ціни позову, Договір поставки № 01/05/09 від 01.05.2009р., видаткову накладну № РН-0000004 від 25.01.2010р., рахунок-фактуру № СФ-0000315 від 22.01.2010р., видаткову накладну № РН-0000014 від 04.02.2010р., рахунок-фактуру № СФ-0000320 від 04.02.2010р., видаткову накладну № РН-0000274 від 16.12.2009р., рахунок-фактуру № СФ-0000283 від 16.12.2009р., видаткову накладну № РН-0000275 від 16.12.2009р., рахунок-фактуру № СФ-0000284 від 16.12.2009р., видаткову накладну № РН-0000251 від 20.11.2009р., рахунок-фактуру № СФ-0000261 від 20.11.2009р., видаткову накладну № РН-0000231 від 09.11.2009р., рахунок-фактуру № СФ-0000239 від 09.11.2009р., видаткову накладну № РН-0000219 від 26.10.2009р., рахунок-фактуру № СФ-0000230 від 26.10.2009р., видаткову накладну № РН-0000181 від 31.08.2009р., рахунок-фактуру № СФ-0000187 від 31.08.2009р., оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.01.09-14.02.11, довіреність № 4214 від 25.01.2010р., довіреність № 4366 від 01.02.2010р., довіреність № 3229 від 09.11.2009р., довіреність № 3132 від 26.10.2009р., довіреність № б/н від 31.08.2009р., довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, правоустановчі документи Позивача та інше.

В судовому засіданні 08.04.2011р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 24.03.2011р. з доказами направлення Відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011р. розгляд справи булло відкладено на 12.05.2011р.

Позивач у судове засідання 12.05.2010р. зявився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві, щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Крім того доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітка про вручення судової кореспонденції на повідомленні про вручення поштової кореспонденції, яке міститься в матеріалах справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК Комп Лімітед», м.Київ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс»(Покупець) був укладений Договір поставки товару №01/05/09 від 01.05.2009р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник постачає і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями Покупця (Додаток № 1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невідємну частину цього Договору, на умовах цього Договору.

Покупець надає замовнику Постачальнику на підставі Прайс-листа, затвердженого діючого на дату замовлення, в якому наведено перелік Товарів, що поставляються за цим Договором, та їх ціни, якщо інше додатково не встановлено Сторонами у специфікаціях чи інших додатках та додаткових угодах до цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору, Постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного складу, представництва, магазину «Покупця», який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належній якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з Замовленням, Договором та законодавством України. Замовлення Покупця на поставку Товарів обовязкові для Постачальника. Замовлення можуть надаватись Постачальникові у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у іншій формі, прийнятній для Покупця, за 2 (два) робочі дні до дня поставки Товару.

Відповідно до п. 2.5 Договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження Товарів переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли Товари поставлено (передано) Покупцеві, зазначеного у відповідних документах, які підтверджують факт приймання передачі Товарів.

Згідно п.2.11 товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному пункті поставки на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість, кількість, комплектність, номенклатуру та асортимент товарів.

Як вбачається із п.3.1.Договору, Постачальник поставляє, а Покупець оплачує Товари за цінами, зазначеними у прайс-листі, специфікації або в іншому відповідному додатку до цього Договору затвердженому сторонами. У випадку, якщо Сторонами не був складений окремий документ, в якому узгоджені ціни на товари, таким документом є видаткова накладна, якою підтверджений факт приймання-передачі Товарів.

Відповідно до п.3.5. Договору ціна Товарів, суми до сплати зазначені у Додатку до цього Договору, а також інші суми, що належать до сплати Покупцем або Постачальником, передбачені у цьому Договорі, повинні враховувати суми ПДВ.

Згідно п.3.7. Договору кожні два тижні Покупець зобовязаний надати Постачальнику звіт, в якому вказується фактична кількість проданих товарів за цей період та їх вартість відповідно до видаткових накладних. Протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту надання звіту Покупець зобовязаний перерахувати суму за фактично продані Товари, вказану у звіті, на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п.3.7.1. Договору оплата за товари, які не були оплачені Покупцем відповідно до п.3.7. Договору, здійснюється Покупцем протягом 60 календарних днів з дня отримання товарів, який зазначений у відповідних документах, що підтверджують факт приймання-передачі товарів.

Цей Договір укладений строком до 31 грудня 2009р. (п.7.1.Договору).

Позивачем на адресу Відповідача здійснювалась поставка продукції. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи, на загальну суму 40273,20 грн.

Відповідач частково розрахувався з поставлений Товар внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 16 667,64грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №01/05/09 від 01.05.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.3.7.1. Договору оплата за товари, які не були оплачені Покупцем відповідно до п.3.7. Договору, здійснюється Покупцем протягом 60 календарних днів з дня отримання товарів, який зазначений у відповідних документах, що підтверджують факт приймання-передачі товарів.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача здійснювалась поставка продукції. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи, на загальну суму 40273,20 грн.

Відповідач частково розрахувався з поставлений Товар внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 16 667,64грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 16 667,64 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 30.10.2009р. по 05.04.2010р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 548, 46 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з 30.10.2009р. по 05.04.2010р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 1361,46 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з 30.10.2009р. по 05.04.2010р., а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 1361,46грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Комп Лімітед», м.Київ, ідентифікаційний код 25275583 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс», м.Київ, ідентифікаційний код 36424594 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс», м.Київ, ідентифікаційний код 36424594 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Комп Лімітед», м.Київ, ідентифікаційний код 25275583, основну суму боргу у розмірі 16 667,64 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1361,46 грн., 3 % річних у розмірі 548, 46 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто високих технологій плюс», м.Київ, ідентифікаційний код 36424594 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК Комп Лімітед», м.Київ, ідентифікаційний код 25275583 державне мито в розмірі 185,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.05.2011р.

Суддя Н.І. Ягічева