Рішення № 15554025, 11.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.11 Справа № 31/5009/1879/11

Суддя Хуторной В.М.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників сторін: від позивача ОСОБА_1., довіреність № 24/27 від 04.01.11 р. від відповідача не зявився;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 31/5009/1879/11

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя (скорочено Концерн «МТМ»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «ЗЗЗВ»);

про стягнення 2725,27 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 31/5009/1879/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 11.05.2011 р.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерн «МТМ»звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ «ЗЗЗВ»про стягнення 2725,27 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді на підставі договору купівлі продажу теплової енергії № 340066 від 01.10.2007 р. (далі договір № 340066).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протягом грудня 2010 р., січня-березня 2011 р. не виконує зобовязання за договором № 340066 в частині оплати поставленої теплової енергії. В обґрунтування вимог посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 ЦК України, ст. ст. 193, 276 ГК України та умови договору № 340066.

Заявою про зменшення позовних вимог від 11.05.11 р. позивач просив стягнути з відповідача 764,64 грн. основного боргу, в частині стягнення 1960,63 грн. провадження по справі припинити через погашення боргу відповідачем під час розгляду справи, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засідання наполягає на заявлених (зменшених) позовних вимогах.

ТОВ «ЗЗЗВ», відповідач у справі, у заяві від 04.05.11 р. вказує, що станом на 15.04.11 р. позивачу перераховано 2889,95 грн., 28.04.11 р. додатково погашено поточну заборгованість на суму 329,96 грн., просить розглянути справу за відсутності представника через те, що заборгованість було погашено до прийняття позовної заяви і порушення провадження по справі, також просить не стягувати з відповідача, з тих же причин, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача проти вказаної заяви заперечив частково, пояснивши, що сума 1259,28 грн. (платіжне доручення № 519 від 29.03.11 р.) є оплатою теплової енергії за листопад, а не за грудень 2010 року, тому вона врахована при подачі позову, сплату інших сум підтверджує, з огляду на подання заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 року між Концерном «МТМ»(Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Концерном «МТМ»(Споживач, відповідач у справі), був укладений договір № 340066.

Відповідно до умов звертання-доручення від 01.10.07 р., постачання теплової енергії здійснювалось в приміщення в м. Запоріжжі, по вул. Кольорова, 7.

Згідно п. 1.1 договору № 340066, Теплопостачальна організація бере на себе зобовязання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючим тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами.

За умовами п. 2.1 договору № 340066, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком №1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

-опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду:

-підігрів води за наявності можливості;

-кондиціювання по замовленню Споживача;

-інші технологічні потреби по замовленню Споживача.

Додатком №1 до договору № 340066 визначено обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу.

Згідно п. 2 додатку № 1 до договору № 340066, орієнтована вартість теплової енергії, що відпускається Споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 68704,24 грн. з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 1 додатку № 5 «Тарифи на теплову енергію»до договору № 340066, розрахунки із Споживачем за відпущену теплову енергію Теплопостачальною організацією проводяться згідно наступних тарифів:

- на опалення 245,82 грн. з ПДВ за кожну відпущену Гігакалорію;

- за заповнення теплоносієм теплопостачальної організації теплових мереж та систем теплоспоживання 10,55 грн. за тону тепла у воді за тарифами згідно з п. 1 цього додатку.

Цей договір набуває чинності з 01 жовтня 2007 року і діє до 30 вересня 2008 р. (п. 10.1 договору № 340066).

За приписами п. 10.4 договору № 340066, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявила про розірвання цього договору.

Додатком № 3 до договору № 340066, сторони визначили умови припинення постачання теплової енергії. Сторони не надали доказів про припинення договору № 340066, тому він вважається діючим.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими, які виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Сторони в договорі № 340066 встановили наступний порядок розрахунків.

Споживач теплової енергії зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.6 договору № 340066).

Відповідно до п. 6.2 договору № 340066, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі (п. 6.3 Договору № 340066).

Згідно до п. 6.4 договору № 340066, Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальній організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Позивач за період з грудня 2010 р. по березень 2011 р. відпустив теплової енергії відповідачу на загальну суму 2725,27 грн., що підтверджується актами приймання - передачі: за грудень 2010 р. на суму 1630,67 грн.; за січень 2011 р. на суму 329,96 грн.; за лютий 2011 р. на суму 329,96 грн.; за березень 2011 р. на суму 434,68 грн.

Відповідачем вище перелічені акти підписано.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши надані сторонами платіжні документи щодо погашення спірної суми боргу, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в сумі 764,64 грн.

Платіжне доручення № 519 від 29.03.11 р. на суму 1259,28 грн. містить призначення платежу: «плата за теплову енергію по рахунку від 30.11.10 р.», відповідно є платою за спожиту теплову енергію за листопад 2010 року, і ця сума врахована позивачем при поданні позову.

Отже, під час розгляду справи відповідачем із спірної суми 2725,27 грн. сплачено частково борг за спірний період платіжним дорученням № 560 від 15.04.11 р. 1630,67 грн., та платіжним дорученням № 585 від 28.04.11 р. 329,96 грн. після предявлення позову (13.04.11 р.).

Згідно п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 23.08.1994 р. № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

З огляду на наведене, провадження по справі слід припинити в частині стягнення 1960,63 грн. боргу.

Судові витрати суд покладає на відповідача з урахуванням того, що спір виник з його вини, а борг погашено частково після предявлення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Запорізький завод залізобетонних виробів»(69084, м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 7, код ЄДР 03565889) на користь Концерну «Міські теплові мережі»(69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, рахунок № 26004045320001 в КАБ «Індустріалбанк», код ЄДР 32121458) 764,64 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В часині стягнення 1960,63 грн. боргу провадження по справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяВ.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 16.05.2011 р.