Рішення № 15553569, 12.05.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.2011 Справа № 5008/159/2011

За позовом - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Свалява

до відповідача ВАТ “ВТБ БАНК”, м.Київ в особі Відділення “Закарпатська регіональна дирекція” ВАТ ВТБ Банк, м.Ужгород

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Надра-К”, м.Свалява

третя особа Дочірнє підприємство “Євробуд”ВАТ “Свалявський хлібокомбінат”, м.Свалява

про визнання недійсними Договору про відкриття кредитної лінії №61МКК від 10.04.2008р. (із змінами та доповненнями згідно Договору про внесення змін №1 від 28.08.2009р.), Договору поруки №61МКК-Р від 10.04.2008р.та Договору поруки №61МКК-Р(1) від 10.04.2008р.,

Суддя Й.Й. Кадар

Представники:

Від позивача не з»явився,

Від відповідача ОСОБА_3, представник за довіреністю №546/11.5.2. від 30.07.2010р.,

Від третьої особи не з”явилися,

Від третьої особи не з”явилися,

СУТЬ СПОРУ: розгляд справи порушеної за заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Свалява до відповідача ВАТ “ВТБ БАНК”, м.Київ в особі Відділення “Закарпатська регіональна дирекція” ВАТ ВТБ Банк, м.Ужгород, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Надра-К”, м.Свалява, третя особа Дочірнє підприємство “Євробуд”ВАТ “Свалявський хлібокомбінат”, м.Свалява про визнання недійсними Договору про відкриття кредитної лінії №61МКК від 10.04.2008р. (із змінами та доповненнями згідно Договору про внесення змін №1 від 28.08.2009р.), Договору поруки №61МКК-Р від 10.04.2008р.та Договору поруки №61МКК-Р(1) від 10.04.2008р.,

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи, зокрема, тим, що спірний кредитний договір зі сторони відповідача скріплений підписом Пишної Мар”яни Іванівни, яка діяла на підставі довіреності, яка не давала їй можливості укладати від імені ВАТ „ВТБ Банк” кредитні договори без засвідчення їх печаткою юридичної особи, натомість кредитний договір був скріплений печаткою Свалявського відділення №3, яке не є юридичною особою, а тому вважає, що кредитний договір підписаний юридичною особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності. Також, позивач вказує на невизначення в договорі кредиту типу відсоткової ставки фіксованої чи/або змінної, що свідчить про недосягнення позичальником і банком згоди щодо всіх істотних умов, а отже про неукладення кредитного договору. З вказаних підстав позивач просить визнати недійсними кредитний договір (із змінами та доповненнями згідно Договору про внесення змін №1 від 28.08.2009р.), Договір поруки №61 МКК-Р від 10.04.2008р. та Договір поруки №61 МКК-Р(1) від 10.04.2008р.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У письмових запереченнях на позовну заяву наводить доводи у спростування доводів позивача про наявність підстав визнання кредитного договору та договорів поруки недійсними та просить суд відмовити в задоволенні позову, покликаючись на те, що вимога позивача не грунтується на нормах чинного законодавства та не підлягає до задоволення, оскільки кредитний договір підписував начальник відділення в межах наданих йому повноважень та скріплений печаткою відділення. Щодо невизначення в договорі типу відсоткової ставки, то при укладенні крединого договору Позивач погоджувалась з умовами кредитування, а отже сторонами було волевиявлення сторін щодо усіх істотних умов договору. Стосовно вимоги позивача про визнання договору поруки недійсним, відповідач покликається на рішення господарського суду Закарпатської області та постанову Львівського апеляційного суду у справі №16/82, якими встановлено факт дійсності договору поруки №61 МКК-Р від 10.04.2008р. Щодо вимоги визнання недійним договору поруки №61 МКК-Р(1) від 10.04.2008р., та така вимога не може бути розглянута, оскільки заявлена до підприємства, яке ліквідовано.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Надра-К”, м.Свалява, подала суду письмові пояснення від 03.03.2011р., якими підтримує позовні вимоги позивача та погоджується з позицією позивача про недійсність вказаних вище договорів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

I. 10.04.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про відкриття кредитної лінії №61 МКК (далі - Договір), до якого 28.08.2009 року укладено договір про внесення змін № 1 та 28.08.2009.

Відповідно до п. 1.1. Договору відповідач надає позивачу кредитні кошти, а позивач зобов'язується за вказаним договором здійснювати на користь відповідача дії щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов»язань позивача по кредитному договору, між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надра-К»(третя особа) був укладений Договір поруки №61 МКК-Р від 10.04.2008р. та Договір поруки №61 МКК-Р(1) від 10.04.2008р. укладений між позивачем, відповідачем та Дочірнім підприємством «Євробуд»ВАТ «Свалявський лісокомбінат»(третя особа), відповідно до яких поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов»язань в повному обсязі за кредитним договором №61 МКК від 10.04.2008р.

Як на підставу визнання кредитного договору, а також договорів поруки, недійсними, позивач посилається на те, що договори не скріплені печаткою юридичної особи ВАТ ВТБ Банк, а наявний тільки підпис Пишної М.І.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, беручи до уваги вказані позивачем підстави визнання кредитного договору та змін №1 від 28.08.09 та договорів поруки недійсними, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається із змісту кредитного договору від імені банку він підписаний начальником Свалявського відділення Ужгородської філії ВАТ ВТБ Банкт - Пишною Мар”яною Іванівною, яка діяла на підставі Положення про відділення та довіреності ВКІ №403177 від 20.03.2008р., посвідченої приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_5

За положеннями ст.207 Цивільного кодексу України, підпис вказаної вище посадової особи на Договорі про відкриття кредитної лінії №61 МКК від 10.04.2008р. був скріплений печаткою ВАТ ВТБ Банк Свалявським відділенням Ужгородської філії, яке є структурною одиницею ВАТ ВТБ Банк і здійснює свою діяльність від імені Банку на підставі Положення в межах наданих повноважень. Відділення має печатки, штампи зі своїм повним найменуванням і корпоративним знаком.

Наявні в матеріалах справи та дослідженні судом письмові докази, зокрема: Договору про відкриття кредитної лінії №61МКК від 10.04.2008р. (із змінами та доповненнями згідно Договору про внесення змін №1 від 28.08.2009р.), Договору поруки №61МКК-Р від 10.04.2008р.та Договору поруки №61МКК-Р(1) від 10.04.2008р. містять одинакові підписи Пишної М.І. та скріплені печаткою ВАТ ВТБ Банк Свалявським відділенням Ужгородської філії. Отже, твердження позивача, що договори не скріплені печаткою юридичної особи ВАТ ВТБ Банк належним чином не мотивовані і не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. За ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договру. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди. Кредитний договір укладений у встановленому порядку у письмовій формі. Вказані обставини свідчать про те, що при укладенні кредитного договору було волевиявлення сторін щодо усіх істотних умов договору.

Пунктом 1 ст.1 Закону України „Про захист прав споживачів” передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов”язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах встановлених договором, а споживач зобов”язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Вказаний Закон не містить положень, які б вказували на те, що невиконання кредитодавцем (відповідачем) положень п.2 ст.11 вказаного Закону та неповідомлення споживачу у письмовій формі перед укладенням договру зазначеної інформації, є підставою для визнання укладеного між сторонами договору недійсним.

Посилання позивача на те, що відповідач в момент вчинення правочину укладення кредитного договору, не виконав вимоги ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів”, а тому відповідно до ст.ст.203,215 ЦК України є підставами для визнання договорів недійсними, є помилковими з огляду на наступне.

Частина 1 ст.203 формулює вимоги тільки до змісту правочину. У даному випадку необхідність виконання відповідачем положень ст.11 Закону не відноситься до змісту правочину, тобто змісту укладеного між сторонами кредитного договру, а є лише дією сторони, яка не входить до змісту правочину.

Будь-яких доказів, які б підтверджували, що зміст укладеного між сторонами кредитного договору суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства позивач не надав.

II . Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансова послуга операції з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Надання гарантій та поручительств включено до переліку фінансових послуг, передбаченого ст.4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб”єктами підприємницької діяльності на підставі договору.

Аналізуючи відносини, які виникли між сторонами, можна зробити висновок, що між сторонами укладено договори поруки, як один із видів забезпечення виконання зобов»язання, передбачений ст.ст.553-559 у параграфі 3 «Порука»глави 48 „Виконання зобов”язання”.

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частини 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що: міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу змісту спірних договорів вбачається, що сторонами у момент укладення спірного договору додержано всіх вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частина 1 ст.553 ЦК України, яка визначає суб»єктний склад договору поруки, не містить спеціальних правил (вимог) щодо особи поручителя. Ним може бути будь-яка фізична або юридична особа необмежена у правоздатності та дієздатності.

Аналіз змісту положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»дає підстави для висновку, що характерною ознакою фінансових послуг є здійснення їх з метою отримання прибутку та систематичність таких дій.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що спірні договори за своїм характером відноситься до договорів фінансових послуг (операцією). Так само як і не доведено які-небудь порушення законодавства при укладенні Договіру поруки №61 МКК-Р від 10.04.2008р між позивачем, відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надра-К»(третя особа).

За вказаних обставин суд не знаходить законних підстав для задоволення позову.

Щодо вимоги позивача про визнання Договору поруки №61МКК-Р(1) від 10.04.2008р. укладений між позивачем, відповідачем та Дочірнім підприємством «Євробуд»ВАТ «Свалявський лісокомбінат»(третя особа), то провадження у справі в цій частині слід припинити з огляду на наступне.

У ході судового розгляду справи відповідач повідомив, що третю особу - Дочірнє підприємство «Євробуд»ВАТ «Свалявський лісокомбінат»ліквідовано як юридичну особу згідно ухвали господарського суду Закарпатської області від 27.12.2010р. у справі №6/59.

За змістом ч.2 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи. Відповідачем подано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за даними якого вбачається, що на 17.03.2011р. стан юридичної особи - Дочірнього підприємства «Євробуд»ВАТ «Свалявський лісокомбінат»з ідентифікаційним кодом 32417824 значиться припиненим.

За змістом п.6 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України ліквідація підприємства чи організації, які є сторонами у справі, є підставою для припинення провадження у справі.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.1,15,32,33,34,43,49, п.6 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У позові відмовити.

2 . Провадження у справі у частині позовної вимоги про визнання недійсним Договору поруки №61МКК-Р(1) від 10.04.2008р., укладений між позивачем, відповідачем та Дочірнім підприємством «Євробуд» ВАТ «Свалявський лісокомбінат» припинити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Й.Й.Кадар

Рішення оформлено та підписано 16.05.2011р.